Ухвала суду № 27565434, 14.11.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"14" листопада 2012 р. Справа № 19/5025/1049/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Розізнана І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса Мармуру", м. Хмельницький

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк”, м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест”, м. Хмельницький

3. Приватного акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва”, м. Хмельницький

про визнання недійсними кредитного договору № 56/KU-07 від 16.10.2007 р., договору поруки № 56/ПОР-07/1 від 16.10.2007р., договору поруки №56/ПОР - 07/2 від 16.10.2007р.

За участю представників:

позивача: не з’явився

відповідачів: не з’явились

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест" м. Хмельницький, приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" м. Хмельницький в якому просить суд визнати недійсними кредитний договір № 56/KU-07 від 16.10.2007р., договір поруки № 56-ПОР-07/1 від 16.10.2007р. та договір поруки №56/ПОР- 07/2 від 16.10.2007р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ПП "ЗБМ "Краса Мармуру" та ТОВ "Український промисловий банк" був укладений кредитний договір № 56/KU-07 від 16.10.2007 р., у забезпечення вказаного кредитного договору між ТОВ "Хмельницькбудінвест" та ТОВ "Український промисловий банк" був укладений договір поруки № 56-ПОР-07/1 від 16.10.2007р., а також між ПАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" та ТОВ "Український промисловий банк" був укладений договір поруки №56/ПОР - 07/2 від 16.10.2007р., які, на думку позивача, повинні бути визнані судом недійсними на підставі ч.5 ст.203, ч.1 ст.215, ст.548 Цивільного кодексу України.

При цьому посилається на ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що кредитний договір № 56/КU-07 укладений саме в іноземній валюті (доларах США). З настанням світової фінансової кризи, курс обміну долара США по відношенню до курсу обміну української гривні суттєво зріс, що призвело до здорожчання отриманого кредиту у декілька разів. За таких умов позичальнику надзвичайно важко виконувати кредитні зобов'язання, що призводить до суттєвого погіршення фінансового становища боржника. В результаті, боржник не в змозі повернути кредитні кошти, а банк, в свою чергу, звертає стягнення на все майно боржника, що призводить до банкрутства останнього.

Аналізуючи зазначену ситуацію, позивач дійшов висновку, що укладення кредитного договору в іноземній валюті, зі сторони банку не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки наслідками які мали б настати - є повернення кредиту в строки обумовлені договором та сплата процентів за користування грошима. Проте, наслідки, на які розраховував та очікував банк, та які настали для позичальника - є вкрай скрутне фінансове становище боржника, що призводить його до банкрутства.

Посилаючись на ч. 1 ст. 215 ЦК України, позивач вказує на те, що кредитний договір №56/KU-07 від 16.10.2007р. не спрямований на настання правових наслідків, оскільки наслідки, до яких призвів даний договір не обумовлені ним, зокрема погіршення економічного становища позичальника внаслідок незаконних дій банку. Зазначає, що порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором (Постанова Вищого господарського суду України від 02.03.2006р. по справі №20/213). У зв'язку із тим, що кредитний договір недійсний, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, недійсне і зобов'язання забезпечене договорами поруки № 56/ПОР-07/1 від 16.10.2007р. та № 56/ПОР-07/2, а тому, договори поруки не відповідають вимогам ст. 553 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Також посилається на п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", де зазначено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи викладене, позивач звернутися до суду з позовом.

Позивач повноважного представника для участі в судових засіданнях не направив, витребуваних судом документів не надав, причини неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання (про що є поштове повідомлення в матеріалах справи).

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" - повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, витребуваних судом документів не надав, причини неявки та невиконання вимог суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання (про що є поштове повідомлення в матеріалах справи).

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест"- в судові засідання представника не направив, відзив на позов не подав, причини неявки суду невідомі, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання (про що є поштове повідомлення в матеріалах справи).

Відповідач 3 - Приватне акціонерне товариство "Хмельницький завод експериментального виробництва" - в судові засідання представника не направив, відзив на позов не подав, причини неявки суду невідомі, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання (про що є поштове повідомлення в матеріалах справи).

Розгляд даної справи неодноразово відкладався, проте представники сторін відзиви на позов не подали, своїх представників в судові засідання не направили, про причини невиконання вимог суду не повідомили. На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 15.10.2012р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням директора до м. Чернівці та хворобою повноважного представника, у якому просив надати можливість безпосередньо прийняти участь у судовому засіданні та скористатись процесуальними правами позивача, що також підтверджує проінформованість позивача про рух справи, час та місце судового засідання. Проте в наступні судові засідання представник позивача не з'являвся, про причини неявки не повідомляв, вимоги ухвал суду не виконав.

Суд у ухвалі про порушення провадження у справі від 14.09.2012р. звертав увагу позивача на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Крім того, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Суд вказав, що додані до позовної заяви копії документів не можна вважати доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Вимог до оформлювання документів, оскільки на них відсутня відмітка про засвідчення копії документа із зазначенням назви посади особи, яка засвідчує копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копій документів. Аналогічна позиція викладена у п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, де зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Проте пунктом 3.3. вказаної постанови передбачено, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Ухвалами суду від 14.09.2012р., від 01.10.2012 р. та від 16.10.2012р. позивача зобов’язано надати в судове засідання належним чином засвідчені копії документів, долучених до позовної заяви та оригінали для огляду в судовому засіданні.

Однак позивач витребуваних доказів не подав, про поважні причини невиконання вимог суду не повідомив.

Неподання позивачем витребуваних ухвалами суду від 14.09.2012р., від 01.10.2012 р. та від 16.10.2012р. належним чином засвідчених копій документів, долучених до позовної заяви та оригіналів для огляду в судовому засіданні, тобто невчинення ним дії, на здійснення якої його зобов’язав суд, унеможливлює забезпечення дотримання у повній мірі принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та перешкоджає здійсненню судочинства на засадах змагальності.

Згідно з п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК) (1798-12), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на викладені обставини позов належить залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися із ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса Мармуру", м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк”, м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест", м. Хмельницький та Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва", м. Хмельницький про визнання недійсними кредитного договору № 56/KU-07 від 16.10.2007 р., договору поруки № 56/ПОР-07/1 від 16.10.2007р., договору поруки №56/ПОР - 07/2 від 16.10.2007р. залишити без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса Мармуру", м. Хмельницький (вул. Подільська, буд. 117, код 32995079) суму судового збору в розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.), сплачену квитанцією №2740.374.3 від 12.09.2012р. на загальну суму 1073,00 грн.

Суддя І.В. Розізнана

Віддрук.5 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (29011, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, к. 414),

3 - відповідачу (м. Київ, бульв. Л.Українки, буд. 26),

4 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 72),

5 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд. 6).

Всім рекомендованим з повідомленням.