Рішення № 27565338, 13.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5023/4160/12 вх. № 4160/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю представників:

прокурора - Стасевського Л.С. (посв. № 009070 від 12.10.2012 р.); Зливки К.О. (дов. № 009646 від 15.10.2012 р.)

1. позивача - не з'явився

2. позивача - Грєнкова І.В. (дов. № 08-11/2641/2-12 від 25.07.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Харківськиого міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі 1. Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків

2. Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 48 203,36 грн. та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (надалі - 1. Позивач) та Харківської міської ради (надалі - 2. Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі - Відповідач) шкоди у розмірі 48 203,36 грн., яка заподіяна самовільним зайняттям земельної ділянки, яку перерахувати в місцевий бюджет на користь 2. Позивача; - зобов'язання Відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2273 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та повернути 2. Позивачу.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник 1. Позивача у судове засідання не з'явився, надав правове обґрунтування позовних вимог та додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник 2. Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки та неявки уповноваженого представника суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі листа від 13.08.2012 року за № 07-50-7712 Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_3 при використанні земельної ділянки, що знаходиться в м. Харкові, Помірки, 6 Тублікарня.

Встановлено, що за вказаною адресою ФОП ОСОБА_3 здійснює свою діяльність, пов'язану з утриманням диких тварин у стані неволі, надання кінно спортивних послуг та інше.

Згідно з актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 03.09.2012 на час обстеження земельної ділянки виявлено, що на ній знаходяться нежитлові будівлі та споруди: конюшня орієнтовною площею 0,0294 га, сарай для тирси орієнтовною площею 0,0043 га, сіновал орієнтовною площею 0,0237 га, свинарник орієнтовною площею 0,0140 га, вольєр для екзотичних тварин орієнтовною площею 0,0176 га, будинок орієнтовною площею 0,0074 га, літній душ орієнтовною площею 0,0010 га, будинок орієнтовною площею 0,0179 га, вольєри орієнтовною площею 0,0252 га, підсобні приміщення орієнтовною площею 0,0777 га, біседки для відпочинку орієнтовною площею 0,0061 га. Таким чином, встановлено, що загальна площа земельної ділянки, що використовується ФОП ОСОБА_3 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, під вказаними будівлями і спорудами складає 0,2273 га.

Згідно з вказаним актом перевірки від 03.09.2012 на момент її проведення документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою площею 0,2273 га у ФОП ОСОБА_3 відсутні, документи, що посвідчують право власності на споруди відсутні, рішення про надання вказаних земельних ділянок відсутні.

Враховуючи викладене ФОП ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,2273 га, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Розмір шкоди, заподіяної ФОП ОСОБА_3 самовільним зайняттям земель внаслідок розміщення будівель та споруд, розрахований відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, та складає 48 203,36 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Прокурора слід відмовити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про Прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Згідно зі ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частина 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охоронною земель» та Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, Державна інспекція сільського господарства у Харківській області є спеціально створений державою орган, який уповноважений здійснювати функції у спірних відносинах, що виникають в галузі охорони та раціонального використання земель, а тому остання повинна виступати в якості позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки -це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, приведенню земельних ділянок у придатний до використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, що здійснюється за рахунок громадян та юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі статтею 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст. 1172 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідачем не доведено факту заняття земельної ділянки площею 0,2273 га на законних підставах, про що свідчить відсутність відповідних доказів, а тому вимоги Прокурора про її звільнення та повернення підлягає задоволенню.

Крім того, актом перевірки від 03.09.2012 встановлено, що документи, які посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою площею 0,2273 га у ФОП ОСОБА_3 відсутні, документи, що посвідчують право власності на споруди відсутні, рішення про надання вказаних земельних ділянок відсутні.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі статей 6, 7, 8, 13, 14, 19, 55, 121, 123, 124, 129, 143 Конституції України, Закону України " Про державник контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" статтями 15, 16, 22, 30, 31, 1172 Цивільного кодексу України, статтями 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, № ФО платника податків НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2273 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та повернути Харківській міській раді.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, № ФО платника податків НОМЕР_1) шкоду у розмірі 48 203,36 грн., яка заподіяна самовільним зайняттям земельної ділянки, яку перерахувати в місцевий бюджет на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції 7 код ЄДРПОУ 24134490, р/р № 33117331700002 в ГУДДУ у Харківській області! УДК у м. Харкові, МФО 851011, код 24062100).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, № ФО платника податків НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.11.2012 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.