Постанова № 27565335, 13.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/1571/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Андрєєвої Е.І.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 754 від 05.10.2012 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Е.І. Андрєєвої)

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Білак Н.І. (довіреність № 13/27-01/1471 від 31.01.2012 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5

на рішення господарського суду Одеської області від „27" липня 2012 року

по справі № 5017/1571/2012

за позовом Південної митниці, м. Одеса

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, Одеська область, м.Котовськ

про стягнення 46 315,35 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.05.2012 року Південна митниця (далі по тексту -позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (далі по тексту -відповідач) про стягнення збитків 46 315,35 грн. у зв'язку з порушенням умов договору щодо зберігання товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.07.2012 року по справі № 5017/1571/2012 (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги Південної митниці задоволені повністю. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 на користь Південної митниці 46 315 грн. 35 коп. збитків, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору щодо неналежного виконання свого обов'язку щодо зберігання переданого Ягорлицькою митницею товару, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, зазначена заборгованість не погашена, а тому позовні вимоги про стягнення збитків є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову Південної митниці. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, Південна митниця не є належним позивачем у даній справі, оскільки ніяких збитків їй не завдано. Ніяких договорів зберігання ФОП ОСОБА_5 з Південною митницею не укладав, ніякого вантажу від неї не приймав та не оформляв ніяких актів про це. Південна митниця є правонаступником Дністровської та Ізмаїльської митниць та ніякого відношення до Ягорлицької митниці не має.

Скаржник посилається на те, що до участі у справі повинен був залучений ОСОБА_6, який є належним власником переданого на зберігання вантажу, саме якому і могли бути завдані збитки. В свою чергу, ФОП ОСОБА_5 із власником вантажу ОСОБА_6 ще у грудні 2010 року здійснив всі розрахунки, відшкодував у повному обсязі вартість відсутнього вантажу та ніяких претензій власник не має.

Позивачем надано до суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких наведено положення законодавства, яким регулюються правовідносини сторін.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судових засіданнях просив апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 13.11.2012 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Так, в судовому засіданні 23.10.2012 року ФОП ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про оголошення перерви саме на 13.11.2012 року о 12:30, про що свідчить його підпис на відповідній розписці, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 20.04.2010 року між Ягорлицькою митницею, правонаступником якої, відповідно до наказів Державної митної служби № 548 від 28.05.2010 року та № 1218 від 14.10.2010 року ДМСУ „Про оптимізацію структури митних органів", є Південна митниця (а.с.11-16), (Поклажодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Зберігач) було укладено договір зберігання № 31 (а.с.17-18), згідно п.1.1 якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання м'ясопродукти „безкісткові свині окости без шкіри" у кількості 19 033,70 кг, на суму 428 258,25 грн. на термін зберігання до 01.08.2010 року та інших обов'язкових умов договору, що визначаються у ньому.

Відповідно до п.1.2 Договору, товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару. При цьому, право власності на товар до Зберігача не переходить, воно не можу бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути передане ним третім особам. Зберігачу також забороняється самостійно розпоряджатися майном, а саме в частині його знищення, утилізації, переробки, продажу без дозволу Поклажодавця, звертатися до будь-яких органів влади з приводу вирішення питання розпорядження майном та передавати майно цим органам без погодження Поклажодавця.

Пунктами 2.2, 2.3 Договору визначено, що Зберігач забезпечує приймання товару негайно з моменту його доставки Поклажодавецем. Приймання товару на зберігання здійснюється Зберігачем за кількістю, яка вказана в Акті приймання-передачі товарів.

Згідно із п.3.1 Договору, кількість товару, повернутого зі зберігання відображається в Акті приймання-передачі, котрий підписується уповноваженими представниками Сторін.

Товар вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару. Зберігач зобов'язаний повернути весь товар або його частину на письмову вимогу Поклажодавця, навіть якщо строк дії договору не закінчився (п. 3.2 Договору).

Із змісту п.п.4.1.1, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.6 Договору вбачається, що Зберігач зобов'язаний прийняти товар на зберігання згідно умов розділу 2 даного Договору, повернути за письмовою вимогою Поклажодавця згідно розділу 3 зі зберігання товар уповноваженим представникам Поклажодавця, нести повну відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження товару, переданого на зберігання у розмірі та сумі, визначеної у Акті прийняття-передачі, повернути рівну кількість товару того ж самого роду та якості на першу вимогу Поклажодавця.

Положеннями п.6.2 встановлено, що у разі порушення п.1.2 Договору, а також втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови Зберігача повернути Поклажодавцю товар в терміни передбачені в п.3.3 та п. 4.1.6 Зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару, виходячи з рівня середньої гуртової ціни на м'ясопродукцію подібного виду у Одеській області, що склалися на день відшкодування, але не нижче початкової вартості, зафіксованої в акті прийняття-передачі, у термін не більш як 5 (п'ять) днів. Та зобов'язується сплатити на користь Поклажодавця штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми початкової вартості товару, який не повернуто Поклажодавцю, за кожен день від моменту пред'явлення вимоги Поклажодавцем про видачу (повернення) товару до моменту відшкодування його вартості Зберігачем. Сторони погодили, що з моменту пред'явлення Поклажодавцем претензії (вимоги про сплату грошових коштів), зобов'язання Зберігача про повернення товару в натурі припиняється відповідно до п. 2 ст. 604 ЦК України та виникає нове (грошове) зобов'язання Зберігача про відшкодування вартості товару на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.8.3 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.08.2010 року.

З метою проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз дослідження, на підставі постанови про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил № 0888/51000/1006 від 06.05.2010 року, протоколу про одержання проб і зразків для проведення експертизи в справі про порушення митних правил від 06.05.2010 року, а також видаткової накладної № 26 від 06.05.2010 року зі складу відповідача було взято 41,54 кг товару на загальну суму 934,65 грн. (а.с.21-23).

01.09.2010 року між Дністровською митницею (яка відповідно до наказу ДМСУ „Про оптимізацію структури митних органів" № 548 від 25.05.2010 року є правонаступником Ягорлицької митниці), правонаступником якої є Південна митниця (Поклажодавець) та ФОП ОСОБА_5, (Зберігач) було укладено договір № 75 (а.с.24-25), згідно п.1.1 якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання м'ясопродукти „безкісткові свині окости без шкіри" у кількості 18 992,16 кг на суму 427 323,60 грн. на термін зберігання до 31.12.2010 року та інших обов'язкових умов договору, що визначаються у ньому.

Відповідно до п.1.2 Договору, товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару. При цьому, право власності на товар до Зберігача не переходить, воно не можу бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути передане ним третім особам. Зберігачу також забороняється самостійно розпоряджатися майном, а саме в частині його знищення, утилізації, переробки, продажу без дозволу Поклажодавця, звертатися до будь-яких органів влади з приводу вирішення питання розпорядження майном та передавати майно цим органам без погодження Поклажодавця.

Підпунктами б, в, г, п.2.2 Договору визначено, що Зберігач зобов'язаний повернути майно, здане на зберігання на першу письмову вимогу „Поклажодавця", незалежно від терміну його зберігання, не користуватися переданим йому на зберігання майном і повернути саме то майно, яке було здане на зберігання Поклажодавцем, створити необхідні умови для зберігання майна з урахуванням якості і властивостей предметів зберігання.

Згідно із п.4.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання договору Зберігач відшкодовує збитки у випадку втрати, знищення або пошкодження майна, а також збитки заподіяні фактом крадіжки, пожежі, дією води. Зберігач звільняється від відповідальності за недостачу і пошкодження майна, викликані непереборною силою (ураган, повінь, землетрусу, військової дії), підтвердженими відповідними актами.

Зберігач за втрату, недостачу або пошкодження зданого йому Поклажодавцем на зберігання майна відповідає: а) за втрату і недостачу в розмірі вартості визначеної згідно з ринковими цінами на день відшкодування (пп. а, п.4.2 Договору).

Пунктом 5.1. Договору, передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року.

16.12.2010 року головним державним виконавцем підрозділу виконання рішень відділу державної виконавчою служби Головного управління юстиції в Одеській області при примусовому виконанні рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року по справі № 2-2651/10 про зобов'язання Ягорлицької митниці повернути власникові ОСОБА_6 вантаж безкісткових свиних окостків без шкіри виробництва Бразилії в кількості 19 033,7 кг на суму 492 258,25 грн., які знаходяться в Ягорлицькій митниці (що замінена на Південну митницю), на підставі акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу, було вилучено вантаж безкісткових свиних окостків без шкіри, виробництва Бразилія в кількості лише 16 993,7 кг, які знаходились в картонних коробках, тобто було встановлено нестачу товару в розмірі 2 058,46 кг на загальну суму 46 315,35 грн. (а.с.28, 60).

11.05.2012 року Південна митниця звернулася до ФОП ОСОБА_5 з претензією вих.№ 13/42-4.1/12807 з вимогою відшкодувати завдані за договором зберігання № 75 від 01.09.2010 року збитки в сумі 46 315,35 грн. у зв'язку з нестачею вантажу в кількості 2058,46 кг (а.с.9-10).

Така претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення Південної митниці до суду з відповідним позовом.

Судова колегія не погоджується з позовними вимогами Південної митниці і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Із змісту ч.1 ст.939 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно із ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Положеннями ст.944 ЦК України визначено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання (ч.1 ст.946, ч.1 ст.947 ЦК України).

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч.1 ст.949 ЦК України). Умовами ч.1 ст.950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами -Дністровською митницею, правонаступником якої є Південна митниця, як поклажедавцем, та ФОП ОСОБА_5, як зберігачем, склалися правовідносини пов'язані з передачею та прийманням на відповідальне зберігання м'ясопродуктів, про що 01.09.2010 року було укладено відповідний договір № 75.

Так, Договір № 75 від 01.09.2010 року є підставою для виникнення у сторін (Південної митниці та ФОП ОСОБА_5) за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, 16.12.2010 року ПВР ВДВС ГУЮ в Одеській області при примусовому виконанні рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 року по справі № 2-2651/10 про зобов'язання Ягорлицької митниці повернути власникові ОСОБА_6 вантаж безкісткових свиних окостків без шкіри виробництва Бразилії в кількості 19 033,7 кг на суму 492 258,25 грн., які знаходяться в Ягорлицькій митниці (що замінена на Південну митницю), було вилучено у Південної митниці вантаж безкісткових свиних окостків без шкіри, виробництва Бразилія в кількості лише 16 993,7 кг, які знаходились в картонних коробках, тобто менше на 2 058,46 кг на загальну суму 46 315,35 грн., ніж встановлено рішенням.

Південна митниця вважає, що така нестача вантажу у кількості 2 058,46 кг на загальну суму 46 315,35 грн. сталася під час зберігання ФОП ОСОБА_5 вантажу безкісткових свиних окостків без шкіри виробництва Бразилії в кількості 19 033,7 кг на суму 492 258,25 грн. під час виконання ним умов договору зберігання № 75 від 01.09.2010 року, у зв'язку з чим саме такі збитки в сумі 46 315,35 грн. за нестачу вантажу в кількості 2058,46 кг і повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Між тим, судова колегія не погоджується з такими твердженнями та вимогами Південної митниці, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч.2 ст.217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом..

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 Цивільного Кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст.22 ЦК України, частиною другою якої передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Між тим, судова колегія має зазначити те, що в матеріалах справи відсутні та Південна митниця не представила ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції:

- доказів того, що саме 18 992,16 кг свиних окостків були передані на відповідне зберігання відповідачу, так як відсутній акт приймання-передачі товару, чим порушені умови п.1.2 договору від 01.09.2010 року;

- доказів, які б свідчили, що Південна митниця понесла будь-які збитки, хоча ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.10.2012 року позивач був зобов'язаний надати докази понесених збитків у розмірі позовних вимог. Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення до Південної митниці з вимогами стосовно нестачі вантажу у кількості 2 058,46 кг на загальну суму 46 315,35 грн. та які б свідчили що Південна митниця понесла при цьому якісь збитки;

- доказів вилучення Південною митницею у ФОП ОСОБА_5 вантажу безкісткових свиних окостків без шкіри, виробництва Бразилія в кількості лише 16 993,7 кг. В матеріалах справи наявний та Південною митницею надано до суду апеляційної інстанції лише Акт ПВР ВДВС ГУЮ в Одеській області від 16.12.2010 року про вилучення у Південної митниці вантажу безкісткових свиних окостків без шкіри, виробництва Бразилія в кількості лише 16 993,7 кг, замість належних 19 033,7 кг. та передачі даного вантажу на користь ОСОБА_6. За даних обставин колегія суддів можливий факт того, що саме у Південній митниці і сталася така нестача товару в кількості 2 058,46 кг на загальну суму 46 315,35 грн.;

- доказів проведення будь-яких розрахунків з ФОП ОСОБА_5, згідно умов договору зберігання № 75 від 01.09.2010 року та вимог чинного законодавства, за зберігання вантажу.

Таким чином, Південна митниця в порушення ст.ст.224-225 ГК України, ст.22 ЦК України, ст.ст.32-34 ГПК України не довела належним чином та відповідними доказами понесення збитків у загальному розмірі 46 315,35 грн., у зв'язку з чим судова колегія вважає, що такі позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог Південної митниці та невірність і помилковість висновків місцевого господарського суду про їх задоволення.

Позивач ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2012 року по справі № 5017/1571/2012 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_5 - задоволенню, а в задоволенні позовних вимог Південної митниці слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача - Південну митницю.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „27" липня 2012 року по справі № 5017/1571/2012 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Південної митниці відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з Південної митниці (65078, м. Одеса, вул. Гайдара,21-А, код ЄДРПОУ 35819019) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарг в сумі 804,75 грн.

4. Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „14" листопада 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Е.І. Андрєєва