Постанова № 27565019, 15.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р.Справа № 5017/1698/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

секретар судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача -О.С. Марков

від відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012 р.

у справі № 5017/1698/2012

за позовом Приватного підприємства "Будівельник"

до 1) ОСОБА_4

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, рішення загальних зборів та змін до статуту

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 р. Приватне підприємство "Будівельник" звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут", укладеного 14.09.2010 р. між сторонами; визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р., на підставі ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що на час укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі він під впливом чуток та помилкового аналізу ринку нерухомості, під впливом третіх осіб, помилково визначив вартість частки в статутному капіталі товариства, в зв'язку з чим продав її за ціною в 1000 раз нижчою від номінальної.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" в якості іншого відповідача.

До початку розгляду справи по суті позивач неодноразово змінював підстави позову, в останній заяві просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут", укладений 14.09.2010 р. між ПП "Будівельник" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 4521;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Добробут", затверджених протоколом від 14.09.2010 р.;

- визнати недійсними зміни до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р., державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010 р.

ПП "Будівельник" вказало наступні підстави позову:

- укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства за заниженою ціною суперечить статутним цілям діяльності позивача, позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності;

- при укладенні договору директор підприємства ОСОБА_6 не мав повноважень на підписання договору відчуження корпоративних прав від імені позивача, що є порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст. 215 ЦК України;

- рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 14.09.2010 р., порушує права та інтереси позивача, тому повинно бути визнано недійсним;

- визнання недійсним рішення загальних зборів, яким внесено зміни до статуту товариства, тягне за собою визнання недійсними і цих змін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012 р. (суддя Щавинська Ю.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.09.2012 р., позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут", укладений 14.09.2010 р. між ПП "Будівельник" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 4521. Визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Добробут", оформлене протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р. Визнано недійсними зміни до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р., державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010 року. Стягнуто з ОСОБА_4 та ТОВ "Добробут" на користь ПП "Будівельник" по 536,50 грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано наступним:

- в момент укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства не було додержано вимог, встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України;

- на загальних зборах ТОВ "Добробут" 14.09.2012 р. не було прийнято рішення про продаж частки в статутному капіталі саме за 1402,5 грн.;

- недійсний правочин не створює юридичних наслідків, тому зміни до статуту ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р. також є недійсними.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_4 та ТОВ "Добробут" звернулись з апеляційними скаргами, які повернуті ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Згодом ОСОБА_4 повторно звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду скасувати частково, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут"; в задоволені інших позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та грубе порушення норм процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначив, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді; необхідно залучити до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса, який посвідчив договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі; жодним законодавчим актом не передбачено обов'язковості зазначення у рішенні загальних зборів товариства ціни частки в статутному капіталі, що відчужується.

Одночасно ОСОБА_4 заявила клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.10.2012 р.

ПП "Будівельник" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення господарського суду без змін як законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

09.02.2010 р. між ОСОБА_7 (продавець 1), ОСОБА_8 (продавець 2), ОСОБА_9 (продавець 3) та Приватним підприємством "Будівельник" в особі директора ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці зобов'язались передати у власність покупця належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут", а покупець - прийняти ці частки і сплатити за них грошову суму, вказану в договорі.

Відповідно до п. 1 договору розміри часток продавця 1 та продавця 2 складають по 907500 грн., що становить по 33% статутного капіталу, продавця 3 - 935000 грн., що становить 34% статутного капіталу.

Згідно з п. 3 договору продаж часток в статутному капіталі товариства вчинено за 2750000 грн., які покупець зобов'язався сплатити продавцям 1 і 2 - по 907500 грн., продавцю 3 - 935000 грн.

14.09.2010 р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Добробут", на яких був присутній учасник Приватне підприємство "Будівельник" в особі директора ОСОБА_6, який володів 100% статутного капіталу. На зборах було вирішено наступні питання:

- про продаж Приватним підприємством "Будівельник" частини частки в статутному капіталі товариства у розмірі 51%, що складає 14025000 грн., на користь громадянки України ОСОБА_4;

- про внесення та реєстрацію змін до статуту товариства в зв'язку зі зміною у складі учасників товариства;

- про доручення директору товариства Богданову О.В. підписання всіх документів та реєстрацію статуту товариства в новій редакції в органах державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

По всім питанням проголосовано "за" - одностайно.

Того ж дня між ПП "Будівельник" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити частину належної продавцю частки (корпоративних прав) в розмірі 51% статутного капіталу ТОВ "Добробут" (підприємство), що складає 1402500 грн. Загальний розмір (100%) статутного капіталу підприємства на момент укладення договору складає 2750000 грн.

Пунктом 3 договору передбачено, що ціну продажу частини частки в статутному капіталі підприємства сторони визначили в сумі 1402,5 грн. Оплата вартості частини частки в статутному капіталі підприємства здійснена покупцем продавцю повністю до підписання та нотаріального посвідчення цього договору. Матеріальних претензій щодо грошових розрахунків сторони не мають.

Покупець сплатив продавцю 1402,5 грн. за квитанцією № 4784636 від 14.09.2010 р.

14.09.2010 р. зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ "Добробут", згідно п. 5.2 якого до складу учасників входять:

- ПП "Будівельник", розмір частки складає 1347500 грн., що становить 49% статутного капіталу;

- ОСОБА_4, розмір частки складає 1402500 грн., що становить 51% статутного капіталу.

Пунктом 2 статуту ТОВ "Добробут" передбачено, що метою діяльності товариства є одержання законного прибутку.

Розглядаючи по суті позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Добробут", місцевий господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статтею 143 ЦК України передбачено, що статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Загальними зборами учасників ТОВ "Добробут", проведеними 14.09.2010 р., вирішено продати частку в статутному капіталі товариства у розмірі 51%, що складає 14025000 грн., ОСОБА_4 Вартість цієї частки визначено у сумі 1402,5 грн., що є в тисячу разів меншою, ніж номінальна вартість частки у статутному фонді товариства. Таке рішення загальних зборів порушує права та законні інтереси позивача, а саме: суперечить його статутним цілям, позбавляє його будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів учасників товариства.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут", апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі було укладено на підставі рішення загальних зборів товариства, яке оформлено відповідним протоколом. Проте, в цьому протоколі не зазначено, що продаж частки у статутному капіталі відбудеться за ціною 1402,5 грн., що є в тисячу разів меншою, ніж номінальна вартість.

У фінансовому звіті ПП "Будівельник" станом на 30.06.2010 р. договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 09.02.2010 р., укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ПП "Будівельник", відображений у рядку 040 "Довгострокові фінансові інвестиції" в розмірі 2750000 грн.

Відповідно до п. 1.28.2. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39, у статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інші фінансові інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який час.

Таким чином, у фінансовій звітності позивача до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу у рядку 040 "Довгострокові фінансові інвестиції" зазначалось, що підприємство мало довгострокові фінансові інвестиції у розмірі 2815300 грн., а після укладення договору - вже зазначено, що підприємство мало довгострокові фінансові інвестиції у розмірі 1412800 грн., тобто на 1402500 грн. менше.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут" в розмірі 51%, яка дорівнює 1402500 грн., за ціною 1402,50 грн. суперечить статутним цілям ПП "Будівельник", оскільки таке відчуження не тільки може позбавити ПП "Будівельник" прибутку, а й може призвести до ліквідації товариства з підстав суттєвого зменшення статутного фонду та основних засобів товариства. Тим більш, продаж частки у статутному капіталі було здійснено без проведення оцінки вартості цієї частки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у директора ПП "Будівельник" ОСОБА_6 не було повноважень на укладення спірного договору купівлі-продажу від імені підприємства.

В пункті 5.3 трудового контракту від 02.06.2010 р. № 02/06-10, укладеного між ПП "Будівельник" в особі засновника ОСОБА_11 (роботодавець) та ОСОБА_6 (робітник), зазначено, що укладати договори щодо відчуження корпоративних прав, які належать ПП "Будівельник" у статутних капіталах інших суб'єктів господарської діяльності робітник має право лише за узгодженням з роботодавцем на підставі окремого доручення. Визначення вартості корпоративних прав ПП "Будівельник" у статутних капіталах інших суб'єктів господарювання здійснюється на підставі незалежної оцінки, яка проводиться у відповідності з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вказані вимоги при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.09.2010 р. дотримано не було, в зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу частки у статному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р. недійсним, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України (недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010 р. та рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом загальних зборів учасників від 14.09.2010 р., визнано недійсними, позовні вимоги в частині визнання недійсними внесених змін до статуту ТОВ "Добробут" також підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Твердження скаржника про те, що провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут" слід припинити не приймається апеляційною інстанцією до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому, згідно п. 1.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" до виключної компетенції господарських судів відносяться справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.

Враховуючи, що предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є корпоративні права у розумінні ст. 167 Господарського кодексу України, вказаний спір є корпоративним, з огляду на що має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 р. у справі № 2/1519/7564/2011 встановлено, що позов ПП "Будівельник" до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Добробут" в розмірі 51% підсудний господарському суду Одеської області, що, з огляду на положення ст. 35 ГПК України та те, що вказана ухвала суду є чинною та не скасованою у встановленому порядку, не потребує додаткового доказування.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції порушено ст. 22 ГПК України, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", якщо додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України, норми якої дозволяють об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Враховуючи, що позивачем до початку розгляду справи по суті у встановленому порядку було змінено підстави позову, а вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Добробут", оформлені протоколом загальних зборів від 14.09.2010 р., які були додатково заявлені позивачем у поданій заяві, пов'язані між собою з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення та поданими доказами, а також є похідними одна від одної, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем дотримано правила об'єднання позовних вимог, визначених ст. 58 ГПК України, а заява про зміну підстав позову подана із дотримання вимог ГПК України, у зв'язку з чим вона обґрунтовано прийнята судом до розгляду.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовані вищенаведеним.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012 р. у справі № 5017/1698/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 19.11.2012 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран