Рішення № 27564916, 15.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-30/12925-2012 15.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

Про стягнення 2 633. 33 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про стягнення 2 633,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування»на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № ATV BTБ 1111434 від 26.10.11. виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля «Hyndai Accent», державний реєстраційний номер АА 9650 ВО, а тому позивачем отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/12925-2012, розгляд справи призначено на 02.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 18.10.12. о 12-00.

Представник позивача 18.10.12. через відділ діловодства подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, в якому просив розглядати справу без участі повноважного представника, та прийняти рішення на підставі наявних матеріалів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 15.11.12. о 11-00.

Представник позивача втретє в судове засідання 15.11.12. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.12. вкотре не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/12925-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/12925-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.11. між Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування»(Страховик) та Вонсович Н.П. (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № ATV BTБ 1111434 (далі - Договір), відповідно до умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Hyndai Accent», державний реєстраційний номер АА 9650 ВО.

У відповідності до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.12. у справі № 1007/1402/2012 встановлено, що Нестерюк М.В. 28.01.12. о 16-00., керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АІ 3368 СЕ в м. Бровари по вул. Короленка, біля ринку «СБС», та здійснюючи поворот ліворуч, не зайняв відповідне крайнє положення, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyndai Accent», державний реєстраційний номер АА 9650 ВО, що належить Вонсович Н.П., в результаті чого автомобілі отримали механічнs пошкодження.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.12 року в адміністративній справі № 1007/1402/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Нестерюка М.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.12. у справі № 1007/1402/2012.

Відповідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

02.03.12. Вансович Н.П. звернулась до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач страховим актом № б/н від 07.03.12. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 2 633,33 грн., виплата якої за Договором страхування підтверджується документами, які долучені до матеріалів справи: платіжне доручення № 7029 від 12.03.12.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1. статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України.

Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу № 4717/460 від 05.03.12., Hyndai Accent», державний реєстраційний номер АА 9650 ВО, складеного Годуном В.А. (вища освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6376 від 11.10.08.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, програми продукт AUDATEX «AURORA», Закону України «Про оцінку манй, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»№ 2658-ІІІ від 12.07.01., вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля становить 2 633,33 грн.

Судом встановлено, що ремонтна калькуляція № 4717 від 05.03.20. виконана позивачем за системою AUDATEX, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Нестерюка М.В., який керував автомобілем автомобілем «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АІ 3368 СЕ, встановлена в судовому порядку (постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.12. у справі № 1007/1402/2012).

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи (інформація по полісу №АА/5700859 з єдиної централізованої бази данних МТСБУ) вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобілю марки автомобілем «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АІ 3368 СЕ, застрахована відповідачем згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/5700859.

Пунктом. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Заявою № 04-3817 від 18.05.12., яку було отримано відповідачем 24.05.12., та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку), позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, у розмірі 2 633,33 грн.

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Вказаним договором (поліс №АА/5700859) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -0 грн.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування викладеного позивачем в установленому порядку не надав.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 2 633,33грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»задовольнити

повністю.

2. Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд.10, код ЄДРПОУ 24745673) 2 633 ( дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 33 коп. -страхового відшкодування в порядку регресу, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко