Рішення № 27564914, 20.11.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5019/1621/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "АДМІ Мілк Захід"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія Мартекс"

про стягнення в сумі 32 066 грн. 41 коп.

Від позивача: Максимук М.В. - директор; Гапон С.Й. (довіреність б/н від 29.10.2012р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "АДМІ Мілк Захід" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія Мартекс" про стягнення 30 241 грн. 84 коп. заборгованості, 260 грн. 28 коп. пені, 1 512 грн. 09 коп. штрафу та 52 грн. 20 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 20.11.2012р. представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2012р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернулися конверти, в яких відповідачу за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 32, було направлено ухвали від 18.10.2012р. та від 06.11.2012р., з довідкою відділення підприємства зв'язку: "По закінченню терміну зберігання".

Разом з тим, з поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.11.2012р. вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія Мартекс": м. Рівне, вул. Старицького, 32. Вищезазначена обставина свідчить про неподання відповідачем органу реєстрації всупереч пункту 5 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомостей про зміну фактичного місцезнаходження. Таким чином, негативні наслідки за вказане порушення покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ""Дистрибуційна Компанія Мартекс"".

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2012р. між Приватним підприємством "АДМІ Мілк Захід" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія Мартекс" (покупець) було укладено договір № 27/02 (надалі - Договір; а.с. 8-9), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар у кількості, асортименті, за цінами, технічними умовами, зазначеними у рахунках-фактурах, накладних (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару, визначаються сторонами окремо для кожної партії товару і відображаються в рахунках-фактурах, накладних.

У відповідності до пункту 3.1. Договору ціна товару обумовлюється сторонами на кожну партію товару окремо та вказується в рахунках-фактурах, накладних.

Пунктами 4.1. та 4.5. Договору передбачено, що постачальник постачає товар на умовах, обговорених сторонами при прийманні заявки від покупця. Датою передання товару вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується накладною, підписаною представниками сторін по Договору.

Відповідно до пункту 9.1. Договору покупець зобов'язується в повному обсязі сплатити постачальнику загальну ціну партії товару протягом 21 календарних днів з моменту передавання партії товару покупцю шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який визначений у цьому Договорі.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 217 960 грн. 82 коп., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи (а.с. 11-29).

В свою чергу, відповідач в порушення умов Договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 163 573 грн. 41 коп. та повернув товар на загальну суму 24 145 грн. 57 коп., що підтверджується довідкою банку та накладними повернення товару(а.с. 38-39, 50).

Таким чином, у відповідача перед позивачем, за мінусом здійснених оплат та повернень товару, рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 30 241 грн. 84 коп..

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати чи поставки товару винна сторона сплачує пеню за таке прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочки до дня фактичної оплати чи поставки та штраф в розмірі 5% від суми неоплаченого чи непоставленого товару.

На підставі пункту 10.5. Договору позивач за період з 20.09.2012р. по 10.10.2012р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) нарахував відповідачу пеню в розмірі 260 грн. 28 коп. та штраф в розмірі 1 512 грн. 09 коп. (розрахунок а.с. 3).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач за період з 20.09.2012р. по 10.10.2012р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 52 грн. 20 коп. (розрахунок а.с. 3).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 241 грн. 84 коп. заборгованості, 260 грн. 28 коп. пені, 1 512 грн. 09 коп. штрафу та 52 грн. 20 коп. 3% річних стверджуються Договором та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 32 066 грн. 41 коп.. На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія Мартекс" (33024, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 32, код ЄДРПОУ 34638221) на користь Приватного підприємства "АДМІ Мілк Захід" (43008, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, буд. 13-А, 2/13, код ЄДРПОУ 34417192) - 30 241 грн. 84 коп. заборгованості, 260 грн. 28 коп. пені, 1 512 грн. 09 коп. штрафу, 52 грн. 20 коп. 3% річних та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "21" листопада 2012р..