Рішення № 27564792, 26.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/12299-2012 26.10.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" про відшкодування збитків 5 963,50 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Галіч Ж.В. (дов. б/н від 05.12.2011 р.)від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 963,50 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.11.2011 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Chevrolet Lacetti", державний номер АІ 9769 ВК, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Ford" державний номер 360-25 КК за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська екологічна страхова компанія", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/12299-2012, слухання справи призначено на 02.10.2012 року.

24.09.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2012 року.

26.09.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 10.09.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судове засідання 02.10.2012 року позивач з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 26.10.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових матеріалів у справі.

У судовому засіданні 26.10.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.10.2012 року повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5 -Б.

Згідно із абзацом 2 пункту 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Разом з тим, Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 5011-69/12299-2012.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2009 року Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та Кукловим В.О. (страхувальник) було укладено договір № К7382-005/09/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Chevrolet Lacеtti", державний номер АТ 9769 BK.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2011 року у місті Києві на вул. Лютневій сталася ДТП за участю автомобіля марки "Chevrolet Lacеtti", державний номер AI 9769 BK та автомобіля марки "Ford", державний номер 360-25 КК, яким керував Телятник О.В.

ДТП сталася в результаті порушення Телятником О.В. правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2011 року у справі № 3-5175/11.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Ford", державний номер 360-25 КК за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2057610 від 02.04.2011 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Chevrolet Lacеtti", державний номер AI 9769 BK отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № АІ9769ВК-02.12/1 від 02.12.2011 року про оцінку автомобіля, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант - АСІСТАНС", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Chevrolet Lacеtti", державний номер AI 9769 BK, в результаті його пошкодження при ДТП складає 8 681,00 грн.

Позивач, виходячи із Звіту № АІ9769ВК-02.12/1 від 02.12.2011 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 6 963,50 грн., про що склав страховий акт № СТ-11-23098/1 від 07.02.2012 року.

Відповідно до умов договору № К7382-005/09/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) від 27.03.2009 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 6 963,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000147 від 21.02.2012 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 08.05.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування у порядку регресу за вих. № 09-06-06/11315 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 963,50 грн.

Проте, за твердженням позивача, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену заявою на виплату страхового відшкодування, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2057610 від 02.04.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 963,50 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Ford", державний номер 360-25 КК, яким керував Телятник О.В., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Chevrolet Lacеtti", державний номер AI 9769 BK.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "Ford", державний номер 360-25 КК, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2011 року у справі № 3-5175/11.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "Ford", державний номер 360-25 КК була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2057610 від 02.04.2011 року (тип договору - 1). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -1 000,00 грн., строк дії полісу з 02.04.2011 року до 01.04.2012 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АА/2057610) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Chevrolet Lactti", державний номер AI 9769 BK відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2057610 від 02.04.2011 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № К7382-005/09/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) від 27.03.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2057610 від 02.04.2011 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 5 963,50 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, належними доказами, не спростовано, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" 5 963,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) 5 963,50 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні) 50 коп., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 31.10.2012 року

Суддя С.В. Стасюк