Рішення № 27564713, 19.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 Справа№ 5015/4162/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.», м. Трускавець

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Стебник

Про стягнення заборгованості в розмірі 50 277,76 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Волошин Ю.І. - представник

від відповідача: ОСОБА_5 -представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.»до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 50 277,76 грн.

В судовому засіданні 19.11.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представником позивача 29.10.2012 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 50 277,76 грн. основної заборгованості, 5559,06 грн. -пені, 927,40 грн. -інфляційних нарахувань та 2224,66 грн. -трьох відсотків річних.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012 р. збільшені позовні вимоги підтримав в частині стягнення 46 277,76 грн. -основного боргу, 5559,06 грн. -пені, 927,40 грн. -інфляційних нарахувань та 2224,66 грн. -трьох відсотків річних, просив позов задоволити з мотивів наведених в позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти нарахування штрафних санкцій, визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу. Крім того, подав клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення, в якому просив відстрочити виконання рішення на три місяці та розстрочити стягнення заборгованості рівними частинами на двадцять чотири місяці з дня постановлення відповідного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні проти даного клопотання заперечив повністю.

В судовому засіданні 19.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.06.2011 року між Закритим акціонерним товаприством«Фірма Т.С.Б.», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.»(Виробник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) було укладено Договір №27 поставки товару, відповідно до умов якого Виробник зобов'язується виготовити та передавати у власність Покупцю мінеральну воду «Трускавецька», а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу мінеральну воду «Трускавецька»загальною вартістю 61277,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001004 від 09.06.2011 р.

Однак відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати Товару виконав частково, оплативши позивачу 6000,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 14 від 05.01.2012 р., 5000,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру 753 від 27.08.2012 р. та 4000,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 896 від 01.10.2012 р.

Отже, станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 277,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 927,40 грн. та три відсотки річних в розмірі 2224,66 грн. Крім цього, відповідно до п.9.2. Договору поставки товару № 27 від 09.06.2011 р. та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 5559,06 грн., яку просить стягнути з відповідча.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 27 поставки товару від 09.06.2011 року позивач поставив відповідачу мінеральну воду «Трускавецька»загальною вартістю 61277,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001004 від 09.06.2011 р.

Відповідно до п. 5 Договору поставки товару №27 від 09.06.2011 р. Покупець оплачує поставлений Виробником товар за ціною, передбаченою у товаросупровідних документах, які додаються до Договору (п.5.1.). Розрахунки за кожну отриману партію Товару проводяться згідно документів на відвантаження, з вказаним терміном розрахунку (п.5.2.).

Видатковою накладною № РН-0001004 від 09.06.2011 р., якою підтверджується поставка Товару відповідачу на суму 61277,76 грн., передбачено термін оплати: 17.06.2011 року.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 46 277,76 грн. за поставлений товар, які підлягають до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем за період з 18.06.2011 р. по 01.10.2012 р. три відсотки річних в розмірі 2224,66 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з січня 2011 р. по вересень 2012 року включно нараховані інфляційні втрати в розмірі 927,40 грн. Однак, згідно проведеного судом перерахунку (а.с.57-59) сума інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача становить 50,28 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.9.2. Договору поставки товару № 27 від 09.06.2011 р. позивачем за період з 18.06.2011 р. по 18.01.2012 р. нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 5559,06 грн.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки, зобов'язання за договором з урахуванням фактичних взаємовідносин сторін мало бути виконано 17.06.2011 р., то нарахування неустойки (пені) припиняється 18.12.2011 р. За таких обставин позивач має право на нарахування пені за період з 18.06.2011 р. по 18.12.2012р., тобто за 184 дні із розрахунку суми заборгованості 61277,76 грн., що складає 4 788,00 грн. (по обліковій ставці НБУ 7,75%.) та підлягає до стягнення з відповідача. В стягненні пені в розмірі 771,06 грн. слід відмовити, оскільки вона нарахована поза межами шестимісячного строку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 48552,70 грн., з яких: 46 277,76 грн. -основного боргу, 4788,00 грн. -пені, 50,28 грн. -інфляційних нарахувань та 2224,66 грн. -трьох відсотків річних.

В судовому засіданні 19.11.2012 р. представником відповідача було заявлено клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення, в якому просив відстрочити виконання рішення на три місяці та розстрочити стягнення заборгованості рівними частинами на двадцять чотири місяці з дня постановлення відповідного рішення.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" із змінами і доповненнями .

В обґрунтування свого клопотання щодо розстрочення виконання рішення, відповідач посилається на те, що товариство знаходиться в складній фінансовій ситуації і не здійснює підприємницької діяльності. Проте, жодних належних та допустимих доказів неможливості погашення заборгованості перед позивачем відповідач суду не подав. Крім того, несплата протягом тривалого часу заборгованості перед ТзОВ «Фірма Т.С.Б.» погіршує фінансове становище підприємства -стягувача.

Враховуючи вище наведені обставини, аналізуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також те що позивач заперечив щодо відстрочення та розстрочення виконання рішення, суд прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення слід відмовити.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в розмірі 1 324,75 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (82100, АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.»(82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Помірецька, 74, код ЄДРПОУ 22411703) -46 277,76 грн. -основного боргу, 4788,00 грн. -пені, 50,28 грн. -інфляційних нарахувань та 2224,66 грн. -трьох відсотків річних та 1324,75 грн. -судового збору.

3. В решта частині позовних вимог -відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.11.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.