Рішення № 27564574, 19.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.12 р. Справа № 5006/21/69/2012

Відповідно до п.3.1.10 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено за автоматичним розподілом розгляд справи судді Гринько С.Ю. 08.10.2012р.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Крівова І.В. - довіреність від 15.10.2012р.,

від відповідача - не явився,

за позовом - Комунального підприємства «Комунальник» м. Маріуполь

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж Авто» м. Маріуполь

про стягнення 2490,20грн. заборгованості, пені

СУТЬ СПОРУ :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 2490,20грн., з яких: 2315,33грн. - заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів ( далі по тексту - ТПВ ), надані за період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р., 174,87грн. - пеня, яка нарахована за період з 01.01.2012р. по 01.07.2012р. відповідно до п. 3.3 договору.

В підтвердження позову надав підписаний сторонами договір № 915 від 26.04.2010р. з розрахунком вартості ТПВ та рідких побутових відходів (далі по тексту - РПВ) з бази відпочинку «Содружество» на 2010р., розрахунком витрат з обслуговуванню громадського туалету на базі відпочинку «Содружество» на 2010р., претензію № 1568 від 21.06.2011р. з вимогою оплатити борг, яка направлена відповідачу 24.06.2011р., повторну претензію № 45 прет/12 від 19.07.2012р., яка направлена відповідачу 23.07.2012р.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був належним чином повідомлений, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення замовленим листом, не надав витребувані судом документи і відзив на позов.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги з вивезення ТПВ, надані позивачем за період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р. відповідно до договору № 915 від 26.04.2010р., а також пені, яка нарахована за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Згідно статті 2 Закону України „Про відходи" законодавство про відходи складається із Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища", „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", „Про поводження з радіоактивними відходами", „Про металобрухт", „Про житлово-комунальні послуги", „Про хімічні джерела струму", „Про ветеринарну медицину", „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", Кодексу України про надра, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

2

За своїм змістом та правовою природою договір № 915 від 26.04.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором № 915 від 26.04.2010р. замовник (відповідач), який є власником відходів, поручає, а перевізник (позивач) виконує роботи по вивезенню своїм автотранспортом рідких та твердих побутових відходів з бази відпочинку «Содружество», яка розташована за адресою: с. Мелекине, ІІ спуск, а також обслуговує туалети на базі відпочинку «Содружество». Відповідно до п. 2.1 договору оплата вартості перевезення ТПВ та РПВ здійснюється замовником шляхом перерахування сум на розрахунковий рахунок перевізника в порядку попередньої оплати не пізніше першого числа поточного місяця. Сума договору визначається орієнтовно та складає 3915,00грн. (п. 2.2 договору). Пунктом 4.1 договору встановлений строк його дії - з 01.06.2010р. по 31.08.2010р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем належним чином виконані умови договору, що підтверджується актом звірки, підписаним представниками сторін за період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. „б" ч. 1 ст. 15 Закону України „Про відходи" відповідач повинен вносити в установленому порядку плату за користування послугами підприємств, установ та організацій, що займаються збиранням, зберіганням, перевезенням, знешкодженням, видаленням і захороненням відходів, тобто оплатити послуги надані позивачем.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що оплата вартості перевезення ТПВ та РПВ здійснюється замовником шляхом перерахування сум на розрахунковий рахунок перевізника в порядку попередньої оплати не пізніше першого числа поточного місяця.

Матеріалами справи доведено, що відповідач, в порушення умов договору, послуги не сплатив, у зв'язку з чим позивач двічі 24.06.2011р. та 23.07.2012р. направляв відповідачу претензії з вимогою оплатити борг, разом з якими надсилав рахунок-фактуру на суму 2610,00грн., які залишилися без відповіді та задоволення.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р. складає 2315,33грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти надання послуг, їх не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 2315,33грн. заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманих послуг явилось підставою для нарахування позивачем 174,87грн. пені, яка нарахована за період з 01.01.2012р. по 01.07.2012р. відповідно до п. 3.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом,

3

пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 3.3 договору, відповідно до якого за прострочення оплати робіт згідно з умовами договору, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 1% в день за всі дні прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на період прострочки.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п. 2.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 3.3 - пеня); в) розмір пені (п. 3.3 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд перевіривши наданий розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, задовольняє вимоги в частині стягнення 174,87грн. пені в повному обсязі, враховуючи те, що позивач при здійсненні розрахунку не врахував той факт, що з 23.03.2012р. змінився розмір облікової ставки НБУ, однак розмір пені, розрахований позивачем не перевищує розміру пені, яка розрахована господарським судом відповідно до загальної методики нарахування.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1609,50грн.

Господарським судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 1653,00грн., що перевищує розмір, встановлений діючим законодавством, який становить на час звернення з позовом - 1609,50грн. Таким чином, господарський суд повертає позивачу надмірно сплачений судовий збір з державного бюджету в сумі 43,50грн. на підставі ст.7 Закону України „Про судовий збір".

На підставі Закону України „Про відходи", гл. 63, ст.ст. 526,530,546,549,610,612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України „Про судовий збір" та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального підприємства «Комунальник» м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж Авто» м. Маріуполь про стягнення 2490,20грн., з яких: 2315,33грн. - заборгованість, 174,87грн. - пеня у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж Авто» м. Маріуполь Донецька область-87549, вул. Котляревського, 34, ЗКПО 05505992 на користь Комунального підприємства «Комунальник» м. Маріуполь Донецька область-87500, вул. Червонофлотська, 167, ЄДРПОУ 32164402 заборгованість в сумі 2315,33грн., 174,87грн. - пені, 1609,50грн. судового збору.

Стягнути з державного бюджету на користь Комунального підприємства «Комунальник» м. Маріуполь Донецька область-87500, вул. Червонофлотська, 167, ЄДРПОУ 32164402 судовий збір в сумі 43,50грн. як надмірно сплачений.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 19.11.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.