Постанова № 27564320, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5015/2921/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р.у справі№ 5015/2921/12 господарського суду Львівської областіза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні позивача - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач",простягнення боргу в сумі 157 878,69 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Яремко П.С., дов. від 01.01.2012

від відповідача: Костур Р.В., дов. від 15.10.2012, Матвіїв С.І., дов. від 15.10.2012

від третьої особи: Булій Т.В., дов. від 06.04.2012

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" про стягнення вартості робіт із заміни неякісної продукції в сумі 157 878, 69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, як виробник неякісної продукції зобов'язаний відповідно до вимог закону відшкодувати позивачу вартість робіт по заміні неякісної продукції.

29.08.2012р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки після завершення робіт із заміни неякісної продукції реальна вартість виконаних робіт змінилась та склала 155 802, 97 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. (суддя: Жиляєв Яворський Б.І.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 155 802, 97 грн., що становить вартість робіт із заміни неякісної продукції, та 3116, 06 грн. сплаченого судового збору. Повернуто позивачу 41, 52 грн. сплаченого судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтовані, оскільки факт неправомірної поведінки відповідача, як виробника неякісної продукції, який полягав у поставці товарів неналежної якості та виявленні таких недоліків у межах гарантійного терміну їх експлуатації, є доведеним наявними в матеріалах справи доказами та підтверджено самим відповідачем шляхом підписання акту прийому-передачі про заміну товару неналежної якості. Крім того, суд визнав доведеними позивачем наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та не доведеною відповідачем відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, як того вимагає ч. 2 ст. 614 ЦК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. (судді: Процик Т.С. -головуючий, Дубник О.П., Данко Л.С.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" задоволено. Рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Судові витрати за розгляд спору у суді першої інстанції покладено на позивача. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" 1558,02 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

При цьому, суд апеляційної інстанції визнав недоведеною наявність протиправної поведінки відповідача, оскільки позивач не є для відповідача кредитором, а відповідач не є для позивача боржником. Крім того, суд прийшов до висновку, що підстави для настання деліктної відповідальності у вигляді стягнення збитків відсутні, оскільки відсутній комплекс елементів, які формують склад правопорушення.

В касаційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 20.11.2007р., 26.12.2008р., 04.01.2010р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (постачальник, третя особа) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (покупець, позивач) укладено договори поставки № ЦХП-60108 Л/НХ-072276/НЮ, № ЦХП-60109 Л/НХ-0929/НЮ, № ЦХП-60110 Л/НХ-1017/НЮ.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаних договорів постачальник зобов'язався поставити на умовах цього договору та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору та надаються додатково.

Пунктом 3.1. договорів передбачено, зокрема, що продукція повинна відповідати конструкторській та нормативно-технологічній документації, державним стандартам та технічним умовам, які діють в Україні.

Згідно з п. 4.1. договорів постачальник здійснює поставку продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються в специфікаціях до даних договорів та надаються додатково. Можливе відвантаження продукції зі складу постачальника автотранспортом покупця.

Відповідно до п. 6.3. договорів, приймання продукції по якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості" затвердженої Держарбітражем зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 6.3.1. договорів у разі виявлення невідповідності якості продукції документам, зазначеним в п. 3.1. даного договору, виклик представників постачальника та виробника для участі в прийманні продукції по якості та складання двостороннього Акту обов'язковий.

Судами також встановлено, що протягом 2008р. - 2010р. Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" було поставлено та передано у власність Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 22930 штук підрейкових прокладок типу ПРП -2.1 (гарантійні зобов'язання яких згідно з паспортами якості виробника становить 45 млн. т. брутто пропущеного вантажу) проміжного пружного скріплення типу КПП-5, які під час модернізації колії, проведеної у 2008р.-2010р., та під час вкладання рейкошпальної решітки на залізобетонних шпалах було вкладено позивачем у колію.

Під час проведення комісійних оглядів колії в лютому 2012р. було зафіксовано угон плітей за допустимі норми, про що складено акти про приховані недоліки (акти рекламації) № 5 від 20.02.2012р. та № 6 від 21.02.2012р., відповідно до яких датою виявлення дефекту є 01.02.2012р. за актом № 5 та 29.02.2012р. за актом № 6.

З метою залучення представників відповідача та третьої особи для встановлення причин зазначеного угону плітей та складання двостороннього акту позивачем було направлено відповідні телеграми.

28.02.2012р. та 29.02.2012р. комісією у складі представників позивача та відповідача було обстежено відповідні ділянки колії Тернопільської дистанції колії, складено та підписано акти обстеження ділянок колії зі скріпленням типу КПП-5 на Тернопільській дистанції колії Львівської залізниці, у яких зроблено, зокрема, такі висновки: 1) на перевірених ділянках угон рейкових плітей став можливим через знос прокладок ПРП-2.1 до 4 мм в їх гарантійний термін експлуатації; 2) в процесі зносу прокладки ПРП-2.1 ізолюючий вкладиш ВІП-65.1 опирається ніжкою на прокладку і тим самим зменшується зусилля притиснення.

Також в актах комісія висловила, зокрема, такі пропозиції: 1) на ділянках, де виявлено угон плітей безстикової колії на скріпленні КПП-5, Корпорації КРТ поставити на ВП "Тернопільська дистанція колії" для заміни прокладки ПРП-2.1 на прокладки з вирізом під ніжку ВІП-65.1 в кількості 9955 шт. та 12795 шт. за рахунок виробника; 2) зняті з колії непридатні прокладки ПРП-2.1 в кількості 9955 шт. та 12795 шт. згідно з актами від 28.02.2012р. та 29.02.2012р. повернути виробнику "Корпорації КРТ".

В подальшому ТОВ "Корпорація Колійні ремонтні технології" здійснило заміну неякісної продукції (прокладок ПРП-2.1 в кількості 9955 шт. та 12795 шт.) на якісну, про що складено акт прийому-передачі від 27.03.2012р.

Після здійснення заміни неякісного товару Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" провело роботи по заміні дефектних елементів. Вартість таких робіт згідно поданих документів (калькуляції вартості робіт, постатейної розшифровки загальновиробничих витрат, розрахунку проценту загальновиробничих витрат до фонду основної заробітної плати у складі прямих витрат, нарядів на відрядні роботи, відомостей розрахунку заробітної плати монтерів та бригадирів) становить 155 802,97 грн.

05.04.2012р. ДТГО "Львівська залізниця" направило ДП "Укрзалізничпостач" претензію, в якій зокрема просило останнього відшкодувати вартість робіт по заміні неякісної продукції -підрейкових прокладок ПРП-2.1 у сумі 157 878,69 грн. та сплатити штраф за поставку продукції неналежної якості у сумі 153 767, 28 грн.

У відповіді № ЦХП-18/828 від 16.05.2012р. на претензію № НГ-10/1007 від 05.04.2012р. ДП "Укрзалізничпостач" зазначило, що оскільки Львівська залізниця є кінцевим вантажоодержувачем та споживачем дефектної продукції, зокрема, залізниця виявила дефекти продукції та проводила обстеження ділянок за участю представників виробника, про що було складено документи, здійснювала роботу, пов'язану із заміною неякісної продукції на якісну, то саме ДТГО "Львівська залізниця" є особою, яка зазнала збитків та особою, яка може звернутися до господарського суду з позовом про відшкодування збитків до виробника -товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" із залученням ДП "Укрзалізничпостач" в якості третьої особи на стороні позивача.

Відтак, як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є стягнення збитків, якими є витрати, понесені позивачем на оплату вартості робіт із заміни неякісної продукції - підрейкових прокладок ПРП-2.1, виробником яких є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу на підставі договорів поставки № ЦХП-60108Л/НХ-072276/НЮ від 20.11.2007р., № ЦХП-60109Л/НХ-0929/НЮ від 26.12.2008р., № ЦХП-60110Л/НХ-1017/НЮ від 04.01.2010р. третьою особою протягом 2008р. - 2010р. було поставлено 22930 штук підрейкових прокладок типу ПРП -2.1 проміжного пружного скріплення типу КПП -5, виробником яких є відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології".

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем під час комісійних оглядів колії в лютому 2012р. виявлено недоліки в поставленому позивачу товарі, виробником якого був відповідач, що підтверджується актами рекламації № 5 від 20.02.2012р. та № 6 від 21.02.2012р., складеними відокремленим підрозділом "Тернопільська дистанція колії" ДТГО "Львівська залізниця". Крім того, факт поставки неякісного товару засвідчено також і в актах обстеження ділянок колії зі скріпленням типу КПП-5 на Тернопільській дистанції колії Львівської залізниці від 28.02.2012р. та 29.02.2012р., складених та підписаних комісією у складі представників позивача та відповідача, в яких встановлено, що 22750 штук підрейкових прокладок типу ПРП -2.1 не витримали гарантійного терміну експлуатації, встановленого виробником на свою продукцію (гарантійний термін якої згідно паспортів якості виробника становить 45 млн. т. брутто пропущеного вантажу).

Відповідно до ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У зв'язку з цим судами встановлено, що ТОВ "Корпорація Колійні ремонтні технології" здійснило заміну неякісних прокладок ПРП-2.1, про що складено акт прийому-передачі від 27.03.2012р.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дії відповідача свідчать про фактичне визнання ним за собою порушення господарського зобов'язання - поставки товару неналежної якості, про що цілком вірно зазначив місцевий господарський суд. Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що неправомірна поведінка відповідача є доведеною наявними в матеріалах справи доказами та підтверджена самим відповідачем шляхом підписання актів обстеження ділянок колії від 28.02.2012р. та 29.02.2012р та акту прийму-передачі про заміну товару неналежної якості від 27.03.2012р.

Відповідно до ч. 3 ст. 678 Цивільного кодексу України, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Як слідує з наведеної норми, покупець товару неналежної якості може реалізувати своє право вимоги відшкодування збитків шляхом пред'явлення такої вимоги за своїм вибором або до продавця, або до виготовлювача товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виготовлювачем товару є відповідач - ТОВ "Корпорація Колійні ремонтні технології" та такий факт не заперечується самим відповідачем, а відтак пред'явлення позивачем у даній справи вимоги про відшкодування збитків, заподіяних поставкою товару неналежної якості, до ТОВ "Корпорація Колійні ремонтні технології", як виготовлювача продукції, не суперечить наведеним вище положенням закону.

Разом з цим, місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на безпідставність позову через відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, оскільки ч. 3 ст. 678 ЦК України чітко передбачає право на звернення про відшкодування збитків до виготовлювача товару, яким і є відповідач. Натомість, висновок суду апеляційної інстанції про те, що протиправна поведінки відповідача є недоведеною, оскільки позивач не є для відповідача кредитором, а відповідач не є для позивача боржником, не спростовує правильних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки, які є вартістю робіт із заміни неякісної продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У зв'язку з цим, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, оскільки надані позивачем в його обґрунтування докази (калькуляції вартості робіт, постатейні розшифровки загальновиробничих витрат, розрахунки проценту загальновиробничих витрат до фонду основної заробітної плати у складі прямих витрат, наряди на відрядні роботи, відомості розрахунку заробітної плати монтерів та бригадирів) є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача шкоди, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Як встановлено місцевим господарським судом, дії відповідача щодо поставки товару неналежної якості, які були визнані неправомірними самим відповідачем, стали наслідком понесення позивачем витрат -оплати вартості робіт по заміні прокладок ПРП-2.1 неналежної якості на нові, замінені відповідачем за актом приймання-передачі від 27.03.2012р., а відтак, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача цілком вірно встановлено судом першої інстанції.

Разом з цим, судом також встановлено, що відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання відповідачем не доведено.

Відтак, місцевий господарський суд встановивши в діях відповідача наявність всіх обов'язкових елементів складу правопорушення, прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач за порушення господарського зобов'язання (поставку товару неналежної якості) та на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки в розмірі 155 802, 97 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, об'єктивно і повно встановив обставини справи, дав цим обставинам справи правильну юридичну оцінку згідно вимог діючого законодавства, застосував правильно норми матеріального та процесуального законодавства щодо вирішення спірних правовідносин, тому Вищий господарський суд України визнає рішення суду першої інстанції обґрунтованим і законним.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи та доказам, наявних в матеріалах справи, що призвело до прийняття невірних висновків щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування заподіяних збитків. Вказана постанова не спростовує правильних висновків місцевого господарського суду, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. у справі № 5015/2921/12 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Б.Хмельницького, 144, ідентифікаційний код 33133794) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900) 1558, 02 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім гривен дві копійки) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко