Постанова № 27563911, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5009/1688/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Антарес"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012р.у справі№ 5009/1688/12 господарського суду Запорізької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Антарес"допублічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич"провідшкодування збитків у розмірі 65 253,65 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Тімченко В.В., договір від 21.03.2012

від відповідача: Горевой А.Д., дов. від 10.10.2012

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Антарес" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич" про відшкодування збитків у розмірі 65 253,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення п. 5.3. договору підряду № 02009-2008-С від 30.09.2008р., укладеного між сторонами у справі, не виконав взятих на себе зобов'язань -не забезпечив у неробочий час збереження цінностей позивача, які залишились на зберіганні в адміністративному приміщенні відповідача, що призвело до викрадення електронного тахеометру позивача невстановленими особами. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов пункту 5.3. договору підряду, позивачу було завдано збитків, які відповідач, як зберігач, зобов'язаний відповідно до ст. ст. 950, 951 ЦК України відшкодувати позивачу, як поклажедавцеві.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2012р. (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків відсутні, оскільки позивачем не доведено факт вчинення відповідачем цивільного правопорушення. У зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що договір підряду №02009-2008-С від 30.09.2008р., укладений між сторонами у справі, є за своєю правовою природою виключно договором підряду та не включає в себе зобов'язання сторін, що виникають з договорів зберігання. Крім того, позивачем не надано доказів прийняття відповідачем на зберігання обладнання, яке було викрадено, а відтак, не доведено факт порушення відповідачем умов договору підряду (протиправної поведінки), вини відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками,

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. (судді: Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенко В.М.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Антарес" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2012р. залишено без змін. Повернуто з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Антарес" надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 15, 75 грн.

Погодившись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, апеляційний господарський суд в свою чергу пришов до висновку, що в договорі підряду №02009-2008-С від 30.09.2008р. сторони передбачили додаткові зобов'язання для відповідача - забезпечити збереження цінностей у межах території підприємства у неробочий час, однак, позивач не довів своє право власності на обладнання (електронний тахеометр), яке було викрадено невстановленими особами, та факт перебування зазначеного обладнання в момент його викрадення на території відповідача.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "АНТАРЕС" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 30.09.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич", яке було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич" (замовник) та відкритим акціонерним товариством "Науково-виробничий центр "Антарес" (підрядник) укладено договір підряду №0209-2008-С, згідно п.1.1. якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати за завданням замовника, а замовник, у випадку відсутності зауважень до якості виконаних робіт, зобов'язався прийняти і оплатити інженерно-геодезичні роботи по контролю виносу в натуру та виконавче знімання будівельних елементів (фундаментів будівель, закладних деталей) зі складанням виконавчих схем на будівельному майданчику замовника по вул. Червонопрапорна, 137 згідно технічного завдання для ВАТ "ПБК "Славутич", розташованого по вул. Червонопрапорна, 137, м. Київ.

Відповідно до п. 2.1. договору, виконання робіт повинно починатися, здійснюватися і закінчуватися в узгоджені сторонами строки (під конкретні обсяги робіт). Пунктом 2.3. договору визначено строки виконання робіт: початок робіт - з моменту підписання даного договору; закінчення робіт - 01.01.2010р.

Загальна орієнтовна вартість робіт за даним договором, становить: без ПДВ -380000 грн., ПДВ 20% - 76 000грн. Загальна сума разом з ПДВ становить - 456000грн. (п. 3.1. договору).

Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3. договору замовник передає підряднику об'єкт для виконання робіт та створює їх безпечне виконання для умов діючого підприємства. Підрядник в межах договірної ціни виконує власними і залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи. Замовник забезпечує у неробочий час збереження цінностей у межах території підприємства, які зосереджені на об'єктах робіт і необхідні для їх виконання (устаткування, матеріали, оснащення і таке інше).

Відповідно до п.7.3. договору, після закінчення робіт підрядник передає замовникові завершену та погоджену документацію за накладною і акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Замовник зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення розглянути документацію і підписати акт здачі-приймання або подати в письмовому вигляді обґрунтовані зауваження.

Договір діє з дати його підписання до 01.01.2010р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Дострокове розірвання цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яке оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.11.1. договору).

Судами на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт №6 від 02.04.2009р., №7 від 05.05.2009р., №8 від 01.06.2009р., №9 від 01.07.2009р., №11 від 01.09.2009р., №10 від 03.08.2009р., №12 від 02.10.2009р., №13 від 03.11.2009р., №14 від 01.12.2009р., №16 від 01.02.2010р., №17 від 03.03.2010р., №18 від 01.04.2010р., №19 від 05.05.2010р., №20 від 01.06.2010р., №1 від 06.04.2011р., №2 від 06.05.2011р., №3 від 01.06.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "НВЦ "Антарес" в період з березня 2009 року по травень 2011 року на будівельному майданчику ВАТ "ПБК "Славутич" виконувались передбачені договором №02009-2008-С від 30.09.2008р. роботи.

За твердженням позивача, в ході виконання робіт, передбачених договором №02009-2008-С від 30.09.2008р., ним використовувався належний йому прилад - електронний тахеометр SET530RKT з модифікацією T-Bluetooth, серійний номер 164968 (виробництва фірми "Sokkia", Японія)., який в ніч з 29.12.2009р. на 30.12.2009р., тобто у неробочий час, був викрадений невстановленою до цього часу особою з адміністративного приміщення ВАТ "ПБК "Славутич" (м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137).

Факт крадіжки позивач підтверджує довідкою Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві від 01.03.2012р. № 53/СО-14790, згідно якої та висновку Київського НДІ судових експертиз № 8622/11-16 від 26.10.2011р. ринкова вартість приладу на момент вчинення злочину, а саме -30.12.2009р. становить 65253,65грн.

Таким чином, звертаючись з позовом до публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич" у даній справі, позивач посилається на те, що йому завдано збитків у розмірі 65 253, 65 грн. внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 02009-2008-С від 30.09.2008р. в частині незабезпечення збереження у неробочий час майна позивача у межах території підприємства.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Відповідно до вимог ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд апеляційної інстанції дослідивши умови договору підряду № 02009-2008-С від 30.09.2008р., укладеного між сторонами у справі, встановив, що сторони на підставі вільного волевиявлення передбачили додаткові зобов'язання для відповідача стосовно забезпечення у неробочий час збереження цінностей у межах території підприємства, які зосереджені на об'єктах робіт і необхідні для їх виконання (устаткування, матеріали, оснащення і таке інше).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що зазначений договір підряду № 02009-2008-С від 30.09.2008р.за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договору підряду та договору зберігання, що не суперечить зазначеним вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 963 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості (ч. 1 ст. 951 та ч. 1 ст. 950 ЦК України).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано доказів передачі позивачу та доказів прийняття відповідачем на зберігання електронного тахеометр SET530RKT з модифікацією T-Bluetooth, серійний номер 164968 (виробництва фірми "Sokkia", Японія), ринкову вартість якого позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, заявляючи до стягнення збитки, заподіяні внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду № 020092008-С від 30.09.2008р., які є вартістю втраченого майна (електронного тахеометру), позивач не надав належних доказів знаходження такого майна у зв'язку з його використанням для робіт, передбачених вказаним договором, на території відповідача у вказаний позивачем період (в ніч з 29.12.2009р. на 30.12.2009р.).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку, що факт порушення відповідачем умов договору підряду (протиправна поведінка) не доведений належними та допустимими доказами

Отже, судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з вимогами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, достовірно встановлено та позивачем не спростовано недоведеність завдання йому збитків (втрати майна) в спірній сумі внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 02009-2008-С від 30.06.2009р.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, оскільки позивачем не доведено факт вчинення відповідачем цивільного правопорушення.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Антарес" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. у справі № 5009/1688/12 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко