Ухвала суду № 27563603, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2012 р. м. Київ К-57623/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро»на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009у справі № 2-а-39946/09/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро»доЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро»звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000102328/0 від 24.06.2009 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46249,50 грн., з них основного зобов'язання 30833,00 грн. та 15416,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000102328/0 від 24.06.2009; в частині позовних вимог щодо визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №493/23-204/32359066 від 11.06.2009;

- в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, п.5.1 ст.5, пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000, у зв'язку з проведення позивачем коригування у жовтні 2008 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість у бік зменшення на 30833,00 грн. з причин повернення попередньої оплати, сплаченої контрагентом позивача на виконання договору купівлі-продажу №353/04-КП від 05.08.2004, а саме - по розрахунку №1/109 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №109 від 05.08.2004, та розрахунку №2/111/1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №111/1 від 06.08.2004, оскільки поставка товару не відбулась;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000102328/0 від 24.06.2009, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46249,50 грн., з них основне зобов'язання в розмірі 30833,00 грн. та штрафні санкції в сумі 15416,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що, виходячи зі змісту ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з поверненням покупцю суми отриманої позивачем передоплати, у останнього припинив існування об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з приписами п.п.3.1.1 та 3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) та ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Отже, в силу наведеної правової норми об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, а в свою чергу п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»регламентує, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, у позивача в момент отримання передоплати, тобто, 06.08.2004 виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Окрім того, податковим законодавством передбачено виключний порядок коригування податкових зобов'язань, який розширеному тлумаченню не підлягає та врегульований лише п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виключає можливість коригування податкових зобов'язань в інший спосіб, ніж встановлено, зокрема, з обов'язковим дотриманням граничних строків, встановлених п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою обставин справи, не спростованою доводами касаційної скарги, про доведеність податковим органом правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення та відсутності законних підстав для задоволення позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний