Постанова № 27562538, 19.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.11.2012 р. справа № 2а- 11867/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Якубенко Ю.В.,

відповідача - Христофоров О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фортуна" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Фортуна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС №0000301521 від 26.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки складеного податковою інспекцією акту перевірки є помилковими, внаслідок чого не можуть слугувати законними підставами для виникнення податкового обов'язку. Так, за твердженням позивача придбаний автомобіль безпосередньо використовується в господарській діяльності платника податків, а відтак, сплачений у ціні автомобіля ПДВ цілком правомірно віднесений на збільшення податкового кредиту. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Відповідач, Ізюмська ОДПІ Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень зазначивши, що ПП «Фортуна»не використовує придбаний за спірним договором про фінансовий лізинг легковий автомобіль в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, чим порушено вимоги п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 73.363,00 грн. Посилаючись на викладені у запереченнях мотиви, представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ПП «Фортуна», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 31476700, знаходиться на обліку як платник податків, зборів в Ізюмській ОДПІ Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини згідно з ч.1 ст.11, ч.2 ст. 49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перед судом додатково не доказуються.

З 21.08.2012 р. по 27.08.2012 р. Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку з питання правомірності формування ПП «Фортуна»від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та його вплив на визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за період з вересня 2011 р. по червень 2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 27.08.2012 р. №610/1520/31476700, в якому викладені висновки податкового органу про порушення платником податків п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення ПП «Фортуна»податкового кредиту з ПДВ на суму 73.363,00грн. за операцією з придбання легкового автомобілю, котрий не використовується в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності платника податків.

26.09.2012 р. з посиланням на згаданий акт перевірки Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000301521, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73.363,00 грн.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб'єктом владних повноважень обрано п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про те, що придбаний за договором про фінансовий лізинг №00002806 від 25.07.2011 р. легковий автомобіль не використовується платником податків в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

У ході розгляду справи судом встановлено, представником відповідача визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є порушення платником податків порядку оформлення подорожніх листів, встановленого Наказом Держкомстату України від 17.08.1998 р. №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 27.08.2012 р. №610/1520/31476700, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що 25.07.2011 р. між позивачем, ПП «Фортуна», та ТОВ «Порше лізинг Україна»укладено договір про фінансовий лізинг №00002806. Об'єктом лізингу, згідно умов договору, є транспортний засіб типу VW Passat CC 2.0 TFSI (а.с.41 т.1).

З наявних у справі документів випливає, що на виконання зобов'язань за вказаним договором позивач здійснив на користь контрагента - ТОВ «Порше лізинг Україна»платіж у сумі 198.628,93грн. (а.с.47 т.1), а також подальші платежі (а.с.48-62 т.1). Контрагент позивача, ТОВ «Порше лізинг Україна», 01.08.2011 р. поставив позивачу предмет лізингу: легковий автомобіль марки VW моделі Passat CC вартістю 440.177,51грн. (у т. ч. ПДВ -73.362,92 грн.), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної №002159 від 01.08.2011 р. та акту прийому-передачі від 01.08.2011 р. За фактом поставки автомобіля ТОВ «Порше лізинг Україна»виписано позивачеві податкову накладну №5 від 01.08.2011 р. на суму 440.177,51 грн. (в т. ч. ПДВ - 73362,92 грн.).

Суд відмічає, що обставини відповідності згаданого правочину вимогам закону та обставини виконання зобов'язань сторонами спірного правочину податковим органом ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду не заперечувались, в основу спірного рішення не покладені.

За відсутності відповідних судових рішень про визнання договору удаваним та фіктивним суд не має правових підстав для кваліфікації договору від 25.07.2011р. №00002806 інакше ніж як договір фінансового лізингу.

Складені у спірних правовідносинах за договором від 25.07.2011р. №00002806 та приєднані до справи копії перелічених первинних та розрахункових документів визнаються судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарської операції, адже не містять дефектів форми, змісту чи походження, бо видані реально існуючими право і дієздатними суб''єктами права, у зв'язку з настанням визначених законом підстав, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті, не суперечать вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.44 і 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88).

Правовідносини з приводу справляння ПДВ, в тому числі і обчислення розміру податкового кредиту з ПДВ, унормовані приписами Податкового кодексу України, відповідно до п.198.3 ст.198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Господарською діяльністю за визначенням п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, оцінивши добуті докази, суд доходить висновку про те, що в матеріалах справі відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що придбання за договором фінансового лізингу автомобілю суперечить господарській діяльності позивача або вчинено поза межами господарської діяльності.

Так, згідно з наказом керівника ПП «Фортуна»про порядок використання автомобіля від 01.08.2011 р., легковий автомобіль марки VW моделі Passat CC призначений для використання його у господарській діяльності підприємства для доставляння товарів, службових поїздок керівництва та персоналу підприємства.

Недоліки в оформленні подорожніх листів об'єктивно не можуть бути визнані судом належними та достатніми доводами на підтвердження судження ОДПІ про використання автомобілю в неоподатковуваних операціях.

Окрім того, оглянувши надані на вимогу суду копії подорожніх листів (а.с.69-138 т.1, а.с.209-250 т.1, а.с.1-27 т.2), суд відмічає, що окремі недоліки в оформленні цих документів не нівелюють ані їх юридичного значення, ані змісту як документів у підтвердження факту переміщення керівника ПП «Фортуна».

За правилами п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У силу приписів п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З положень наведених норм Податкового кодексу України чітко і безумовно слідує, що отримавши належно оформлену податкову накладну в межах реально проведеної господарської операції, котра відповідає закону, платник податків може реалізувати суб'єктивне право на збільшення податкового кредиту з ПДВ і лише в разі початку подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в неоподатковуваних операціях такий платник повинен збільшити податкові зобов'язання з ПДВ.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що право позивача на збільшення податкового кредиту підтверджується належно оформленою податковою накладною, у той час як факт використання спірного автомобілю поза межами господарської діяльності платника податків матеріалами справи не підтверджений.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд встановив, що під час розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, наданих платником податків на підтвердження факту використання легкового автомобілю марки VW моделі Passat CC у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про невикористання платником податків спірного автомобілю в організації господарської діяльності є помилковим, оскільки всупереч вимогам ч.3 ст.2 КАС України базується лише на припущеннях, позаяк акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків податкового правопорушення -п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фортуна" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування рішення -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000301521 від 26.09.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 20.11.2012р.

Суддя А.В. Сліденко