Постанова № 27562208, 08.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2012 р. № 2-а- 11506/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивача - Демський В.Ю., відповідач - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005832305 від 09.07.2012 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ «Карат». Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за результатом перевірки вище зазначеного суб'єкта господарювання (Акт ДПІ у м. Суми від 18.02.2011 року №745/2312/30712966/20 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Карат» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень 2010 року - грудень 2010 року») була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Карат» із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Промметсплав", в зв'язку з неможливістю фактичного здійснення господарських операцій, відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, здійснення операцій з товаром, який не придбавався та відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

У судовому засіданні 08.11.2012 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 08.11.2012 року не з'явився, причин неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не звертався. Враховуючи наведе, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "Промметсплав" пройшло передбачувану законом процедуру державної реєстрації, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ №548770, позивачу надано дозвіл на здійснення господарської діяльності пов'язаної із заготівлею, переробкою, металургійною переробкою металобрухту кольорових металів (спеціалізоване підприємство).

26.06.2012 року співробітниками ДПІ у Дзержинському м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Промметсплав" по взаємовідносинам із ТОВ «Карат» за період з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року, за результатами якої складено Акт № 2196/2305/25611992 від 26.06.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 69431 грн., у т.ч. у лютому 2010 року на суму 34986 грн., у березні 2010 року на суму 34445 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідками перевірки порушенням, надав заперечення до акту перевірки.

Листом від 05.07.2012 року за № 9484/10/22-123 ДПІ у Дзержинському м. Харкова повідомило, що висновки акту перевірки в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 69431 грн. є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Дзержинському м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005832305 від 09.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 86788,75 грн., в т.ч. за основним платежем 69431 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -17357,8 грн.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішення, провів процедуру його адміністративного оскарження.

Рішеннями ДПС у Харківській області від 12.09.2012 року №4548/10/10.2-17 та ДПС України від 08.10.2012 року № 3275/0/61-12/10-2115 скарги ТОВ "Промметсплав" були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському м. Харкова № 0005832305 від 09.07.2012 року - без змін.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ «Карат» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Промметсплав" (Покупець) у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Карат» (Продавець) на підставі укладеного 01.02.2010 року Договору купівлі-продажу товару №012/02-10. Відповідно до умов вищезазначеного договору, Продавець зобов'язується доставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару: лом та відходи кольорових металів, металопродукції та металовиробів.

На виконання умов Договору ТОВ "Промметсплав" було придбано товар (лом алюмінієвий електротехнічний, лом алюмінієвий побутовий) про що свідчать надані позивачем копії рахунків фактур та видаткових накладних № 342 від 24.02.2010 року на загальну суму 209916,0 грн. (у т.ч. ПДВ 34986,00 грн.), №361 від 26.02.2010 року на загальну суму 206671,0 грн. (у т.ч. ПДВ 34445,30 грн.).

Вартість отриманого товару була сплачена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Карат», що підтверджується наявними копіями платіжних доручень №1118 від 25.02.2010 року на суму 200000 грн. , №1127 від 26.02.2010 року на суму 200000 грн. та №1132 від 02.03.2010 року на суму 16587,80 грн.

Суд зазначає, що згідно із умовами вищезазначеного Договору (п.3.1), поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Базис поставки - склад «Покупець» або склад «Продавця» - по попередньому погодженню сторін.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, транспортування придбаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3 на підставі укладеного із ТОВ "Промметсплав" Договору перевезення вантажу №01 від 04.01.2010 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження факту перевезення придбаного товару, ТОВ "Промметсплав" було надано копії товарно-транспортних накладних від 24.02.2010 року та 26.02.2010 року, акти виконання робіт-послуг №01 від 24.02.2010 року та №02 від 26.02.2010 року та розрахункова квитанція із №019870, складених із ФОП ОСОБА_3

Також суд зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом -Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Позивачем під час розгляду справи було надано копію журналу реєстрації довіреностей.

Факт отримання позивачем придбаного товару та його якість підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання брухту та відходів кольорових металів від 24.02.2010 року та 26.02.2010 року; складських накладних №24/02-10 від 24.02.2010 року та 26/02-10 від 26.02.2010 року; посвідчень на вибухобезпечність на партії товарів накладних № 342 від 24.02.2010 року та №361 від 26.02.2010 року, хімічну і радіаційну безпечність брухту кольорових та чорних металів та актами про походження брухту кольорових металів із відповідними паспортами; сертифікатами якості №01/03-01 від 01.03.2010 року та №01/03-02 від 01.03.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ «Карат».

Суд зазначає, що придбаний товар був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме перероблений та реалізований як готова продукція (алюмінієвий сплав та алюміній первинний) на виконання господарських зобов'язань із іншими суб'єктами господарювання - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Договір купівлі-продажу №4600037435/201 від 23.11.2009 року) та ТОВ «Біол» (Договір поставки товару №02/07п-09 від 01.07.2009 року). Реальність вищезазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних накладних №64 від 01.03.2010 року, № 62 від 01.03.2010 року; праймально-здаточним актом №64 від 01.03.2010 року, платіжними дорученнями № 390 від 03.03.2010 року, № 3000360898 від 03.03.2010 року, №3000360845 від 02.03.2010 року; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей; Договором перевезення вантажу, укладеного із ФОП ОСОБА_2; товарно-транспортними накладними та актом виконання робіт від 02.03.2010 року.

Наявність на підприємстві необхідних складських приміщень та виробничих потужностей, підтверджується наданими позивачем копіями укладених із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області Договорів оренди нежитлових приміщень №2006-н від 28.11.2005 року, №2007-н від 28.11.2005 року та №2884-н від 14.09.2006 року із відповідними актами приймання-передачі орендованого майна та укладеним із ДП МО України «Харківський механічний завод» Договором оренди обладнання № 15/07 від 29.07.2005 року із відповідними додатковими угодами.

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ТОВ «Карат» та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «Карат». витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «Карат» були вписані податкові накладні: № 342 від 24.02.2010 року на загальну суму 209916,0 грн. (у т.ч. ПДВ 34985,99 грн.), №361 від 26.02.2010 року на загальну суму 206671,0 грн. (у т.ч. ПДВ 34445,29 грн.), які біли включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог Законом України № 168/97-ВР.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ «Карат» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0005832305 від 09.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 368, код 25611992) судовий збір в сумі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.