Постанова № 27561628, 09.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 р. № 2а-7909/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.,

за участю:

представника позивача Ганущина Р.В.

представника відповідача: Бурака С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом В.о. прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев»про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня В.о. прокурора Залізничного району в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Лев», в якому просить стягнути з Відповідача на користь місцевого бюджету м. Львова: р/р 31110106700002, ЗКПО 38008294, МФО 825014, код 21081100 1 700 грн. штрафу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2012 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», скеровано вимогу № 23/р-9-313 до ТзОВ «Інтер-Лев», яка в подальшому, разом з поданням № 23/р-9-596 від 06.03.2012 року скерована в Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області. 17.04.2012 року останньою було складено Протокол № 0069 про порушення законодавства про рекламу, та 18.04.2012 року скеровано Відповідачу лист-вимогу про необхідність подання документів та пояснень по суті. Оскільки, зазначену вимогу ТзОВ «Інтер-Лев»не виконало, 29.05.2012 року Позивачем було винесено Рішення № 0067 про застосування штрафних санкцій у зв'язку із порушенням законодавства про рекламу у розмірі 1 700 грн. Незважаючи на те, що вище згадуване рішення було направлено відповідачу, останній його не виконав у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 12 вересня 2012 року провадження у справ відкритота призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві , просив позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях та просить в позові відмовити.

Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням-врученням судової повістки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає , що позов не підлягає задоволенню , мотивуючи це наступним.

Як вбачається із позовної заяви, підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з ТзОВ «Інтер -Лев»штрафу у розмір 1700 грн., є порушення останнім Закону України «Про рекламу», а саме відсутність погодження з органом місцевого самоврядування дозволу на розміщення реклами.

В означеному рішенні, зазначено, що в порушення вимог п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»керівництвом ТзОВ «Інтер-Лев»(м. Львів, вул. Краківська, 5; юридична адреса: м. Львів, вул. Петлюри, 2а) прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою у м. Львові: вул. Краківська, 5 без погодження з органами місцевого самоврядування.

У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про рекламу»передбачено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

З матеріалів справи вбачається, що на фасаді будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, ТзОВ «Інтер Лев»встановило вивіску.

Відповідно до п. 1.7.1 Порядку встановлення вивісок в м. Львові, який затверджено рішенням Львівської міської ради № 692 від 22.07.2011 року вивіска -елемент об'єкта містобудування, що містить інформацію про зареєстроване найменування особи (включаючи герби, емблеми, знаки для товарів та послуг, що належать цій особі, комерційне (фірмове) найменування (якщо таке є); вид її діяльності (якщо це не випливає з зареєстрованого найменування особи); час роботи (розміщений на внутрішній поверхні власного чи орендованого особою приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи орендоване особою приміщення, біля входу у таке приміщення).

П. 3.1 Порядку встановлення вивісок встановлює, що підставою для виготовлення та встановлення вивіски є погоджений у встановленому порядку проект вивіски.

П. 3.8 Порядку встановлення вивісок зазначає, що у разі погодження проекту розміщення вивіски представники управління архітектури департаменту містобудування та управління охорони історичного середовища на засіданні робочої групи ставлять відмітку про погодження на відповідному проекті вивіски (яка включає прізвище особи, що здійснила погодження, її підпис, дату погодження та відбиток печатки відповідного структурного підрозділу).

Відповідно до проекту встановлення вивіски, належним чином завірена копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи, ТзОВ «Інтер-Лев»погодило розміщення такої з управлінням архітектури та Управлінням охорони історичного середовища.

В п. 3.10 Порядку встановлення вивісок передбачено, що погоджені проекти розміщення вивісок підлягають внесенню у реєстр погоджених проектів вивісок, ведення якого забезпечує Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління".

З листа Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»від 29.05.2012 року № 2410-10-3657, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що проект вивіски ТзОВ «Інтер-Лев»є погоджений та зареєстрований.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що Рішення № 0067 від 29.05.2012 року насправді стосується не вивіски, яка розміщена на фасаді будинку № 5 по вул. Краківській у м. Львові, а рекламної конструкції яка розміщена поблизу означеного будинку з огляду на наступне.

Як вбачається із вимоги № 23/Р-9-313 та подання № 23/Р-9-569 Департаменту економічної політики Львівської міської ради та фотографій, які містяться в означених документах, на вул. Краківській у м. Львові була встановлена металева конструкція. Однак, в означених фотографіях відсутня прив'язка до будинку, відтак встановити, що така конструкція знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 є неможливим.

Окрім цього, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що металева конструкція, яка зображена на фотографіях, належить Відповідачу по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відтак, оскільки ТзОВ «Інтер - Лев»не є власником означеної металевої конструкції (доказів протилежного суду не надано), останній не міг її демонтувати.

Також, у рішенні № 0067 від 29.05.2012 року, яке стало підставою для звернення до суду із позовною заявою зазначено, що рекламна конструкція розміщена на фасаді будинку. Однак, судом встановлено, що на фасаді будинку відповідач розмістив лише вивіску, проект встановлення якої є належним чином погоджений.

Щодо твердження позивача, що ТзОВ «Інтер - Лев»знало про те, що Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області розглядається справа щодо порушення Законодавства України про рекламу, однак не з'явилось на засідання де розглядалось таке питання, а також про рішення № 0067 від 29.05.2012 року, але не вчинило жодних дій, щодо скасування останнього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із реєстрів поштових відправлень, Позивачем були надіслані Відповідачу рішення № 0170 від 11.05.2012 року, рішення № 0067 від 29.05.2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Однак Позивачем не надано доказів вручення ТзОВ «Інтер -Лев»вищезазначених рішень.

П. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 зазначає, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача

П. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачає, що внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

В п. 62 Правил надання послуг поштового зв'язку зазначається, що у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Згідно з п. 121 Правил надання послуг поштового зв'язку, до вручення одержувачу поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом відправник має право за місцем приймання цього поштового відправлення, поштового переказу для пересилання за додаткову плату подати заяву про одержання інформації про вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом

Відтак, беручи до уваги наведене, доказом одержання поштового відправлення може бути повідомлення про вручення поштового відправлення або довідка з місця відправки поштового відправлення, однак такі суду надані не були.

У зв'язку з наведеним суд погоджується з твердженням відповідача, що йому не було відомо про існування таких рішень, відтак він не міг захистити свої права та надати Інспекції необхідні документи, зокрема погоджений проект встановлення вивіски.

Відповідно до вимог п.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу»на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до п.п. 8-18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, право накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають, зокрема, начальники територіальних органів Держспоживстандарту. Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою відповідного територіального органу. Справа про порушення законодавства про рекламу розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. За результатами розгляду справи приймається рішення.

Згідно п. 3 Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 217 від 12.09.2007 року, основними завданнями Територіальних органів є захист споживачів від порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу.

Згідно до ст.1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару. Згідно цього Закону, особа - це фізична особа, у тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 23.07.1998 р №817/98 «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності», органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Проведення планових та позапланових перевірок також передбачено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.03.2003 N 42 "Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України «Про рекламу»здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами.

Як вбачається з ч.1 ст.27 Закону України «Про рекламу»особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. З частини другої вказаної статті вбачається, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами.

Територіальний орган Держспоживстандарту у Львівській області інспекція у справах захисту прав споживачів, відповідно до наданих повноважень здійснює функції державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу і застосовує до порушників фінансові санкції, передбачені Законом України «Про рекламу».

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про рекламу»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у ст. 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що позивач не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його позов, та не довів правомірність своїх позовних вимог.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, відтак такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14.11.2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.