Постанова № 27561441, 07.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7921/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Качуріної Л.С.,

при секретарі: Горобець В.О.

в присутності представників сторін

від позивача Кулигіна О.М.., довіреність від 07.03.2012 № 1489/10

від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 396 грн. 05 коп., -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 20102 року Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 396 грн. 05 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Слов'яносербської райдержадміністрації про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 05.08.2009 року за реєстраційним № 2 375 000 0000 001635, за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач взятий на облік платника податків ДПІ в Слов'яносербському районі, про що зроблений запис за № 841.

Станом на 28.09.2012 року за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 обліковується податковий борг на суму 396, 05 грн. По закінченню встановленого законом терміну сплати податків вказана сума не перерахована до бюджету. Податковий борг виник з 21.04.2012 року.

Податковий борг, який виник по єдиному податку складається: основне зобов'язання по єдиному податку - 396, 05 грн., заборгованість нарахована відповідно отриманого свідоцтва платника єдиного податку від 05.08.2009 року № 2 375 000 0000 001635, а також згідно рішення Словяносербської селищної ради від 05.01.2012 року № 11/20 «Про ставки єдиного податку для суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб у Словяносербській селищній раді».

Податковий борг на час звернення до суду не погашений.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суду стягнути з відповідача суму заборгованості.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 05.08.2009 року, номер запису № 2 375 000 0000 001635 на підтвердження чого було видане свідоцтво НОМЕР_2 (а.с.6).

Відповідно до довідки № 841 від 06.08.2009 року відповідач перебуває на податковому обліку у ДПІ в Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби з 06.08.2009 року за № 18316 (а.с.7).

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку відповідач обрав спрощену систему оподаткування з 16 травня 2012 року (а.с.8).

За відповідачем станом на 28.09.2012 року обліковується податковий борг перед бюджетом у сумі 396,05 грн., а саме: по єдиному податку.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктами 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України №746/99 від 28.06.99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №746/99) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем податковий борг по єдиному податку у розмірі 396, 05 грн. виник через несплату визначеного Рішенням Словяносербської селищної ради від 05.01.2012 року № 11/20 «Про ставки єдиного податку для суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб у Слов'яносербській селищній раді» податкового зобов'язання зі сплати ставки єдиного податку.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначає, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Враховуючи вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 12 листопада 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 396 грн. 05 коп. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з єдиного податку в сумі 396, 05 грн. (триста дев'яносто шість грн. 05 коп.) на користь Державного бюджету України, перерахувавши на розрахунковий рахунок № 31510970700309, код платежу 18050407, одержувач УДКСУ у Слов'яносербському районі, код 37969169, банк ГУДКСУ в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 12 листопада 2012 року.

СуддяЛ.С. Качуріна