Постанова № 27561103, 12.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/9524/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» (м. Донецьк)

до відповідача

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (м. Донецьк)

про

скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Молчанов К.О. - за довіреністю,

Писарева С.В. - за довіреністю,

від відповідача - Іващенко Д.А. - за довіреністю,

Шульга О.В. - за довіреністю, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0000141543 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями. - 16 687,50 гривень.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

25.07.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0000141543 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями. - 16 687,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 12.07.2012 № 2175/22-4/3430314 про результати документальної позапланової перевірки з питань додержання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «ТЕРЕЙН», яким встановлено порушення вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Підставою для зазначених висновків акту перевірки є невідповідність первинних документів, отриманих від ТОВ «ТЕРЕЙН», нормам діючого законодавства.

Позивач не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки ним надавався до перевірки достатній обсяг первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору комісії від 01.12.2010 № 05-10/К, укладеного з ТОВ «ТЕРЕЙН». Вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Право на формування податкового кредиту підтверджено відповідними податковими накладними. Отже, у відповідача відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Просив позов задовольнити (арк. справи 3-5).

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено невідповідність первинних документів по договору комісії на реалізацію товарів від 01.12.2010 № 05-10/К, укладеного між ТОВ «ЗУММЕР» та ТОВ «ТЕРЕЙН», вимогам законодавства. Зокрема, товарно-транспортна накладна від 01.11.2011 № 159ЕС, податкові накладні не містять обов'язкових реквізитів, відсутні сертифікати на продукцію, документи, підтверджуючі господарські операції ТОВ «ЗУММЕР» по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕРЕЙН» за листопад 2011 року. Посилаючись на вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, Податкового кодексу України, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 103-108).

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» зареєстровано в якості юридичної особи 20.04.2006 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 34360314, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.07.2012 (арк. справи 115), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 01.08.2012 (арк. справи 116).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби як платник податків з 07.07.2011, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 04.04.2012 № 795/10/18-2-014-2 (арк. справи 117).

З 04.07.2012 по 09.07.2012 Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань додержання ТОВ «ЗУММЕР» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «ТЕРЕЙН» (ЄДРПОУ 37202976) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, за наслідками якої складено акт від 12.07.2012 № 2175/22-4/34360314 (арк. справи 9-18).

Згідно з висновком перевірки, встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, у порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за період листопад 2011р., та як слідство завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66 750,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року в сумі 60 152,83 грн., за грудень 2011 року в сумі 6 597,19 грн.

15.07.2012 Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0000141543, яким позивачу на підставі акту перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 687,50 гривень (арк. справи 19).

Як вбачається з акту перевірки, висновки, що стали підставою для здійснення донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, ґрунтуються на не підтвердженні належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку підприємства реальності вчинення господарських операцій за договором комісії на реалізацію товарів від 01.12.2010 № 05-10/К, укладеного з ТОВ «ТЕРЕЙН».

Суд вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими, з таких підстав.

Так, 01.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕЙН» як Комітентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» як Комісіонером укладено договір комісії на реалізацію товарів № 05-10/К (арк. справи 21-24), за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за винагороду вчиняти на умовах цього Договору від свого імені, але в інтересах та за рахунок Комітента угоди по реалізації надаваємих йому Комітентом спортивних товарів (далі - Товар). Товар передається Комісіонеру партіями в кількості та асортименті у відповідності до накладних на передачу Товару. Процент винагороди Комісіонера від фактичної ціни реалізації кожної партії Товару встановлюється Комітентом на початок місяця та вказується щомісячно у додаткових угодах до цього договору. Усі взаєморозрахунки по договору по комісійній винагороді здійснюються на підставі таблиці взаєморозрахунків зобов'язань, затвердженої та підписаної сторонами (пункти 1, 3.1, 3.2 договору).

31.10.2011 між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 12, в якій визначено комісійну винагороду за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 у розмірі 117 566,21 гривень (арк. справи 25).

Товар відповідно до вказаних умов договору передавався позивачу на підставі витратних накладних №124 від 01.11.2011 на загальну суму 360 916,96 грн., № 125 від 01.11.2011 на загальну суму 39 583,12 грн. (арк. справи 26-35).

На підтвердження якісних характеристик товару (велосипедів) позивачем надано сертифікати відповідності (арк. справи 140, 155-156, 188-194).

Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортною накладною від 01.11.2011 (арк. справи 36).

Як пояснив представник позивача, отримання товару здійснювалось керівником ТОВ «ЗУММЕР», який уповноважений вчиняти такі дії на підставі Статуту, що не вимагає отримання довіреності (арк. справи 154). Зазначена обставина також підтверджується, що вся документація по спірним господарським операціям підписувалась директором ТОВ «ЗУММЕР» ОСОБА_5 Та обставина, що ОСОБА_5 на час спірних відносин був директором ТОВ «ЗУММЕР», підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії АА № 231178) (арк. справи 119).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» було складено звіт комісіонера за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 по продажам товарів для ТОВ «ТЕРЕЙН», згідно з яким за вказаний період продано товару на суму 400 500,08 гривень (арк. справи 37-42).

За вказані послуги Комісіонером отримано винагороду у розмірі 97 971,84 гривень, що підтверджується актом № ОУ-0000011 від 30.11.2011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк. справи 43).

Між сторонами договору було складено Таблицю взаєморозрахунків зобов'язань на листопад 2011 року, згідно з якою: борг перед комітентом на 01.11.2011 - 63 305,06 грн.; надійшло товару від комітента - 400 500,08 грн.; повернуто товару комітенту - 0,00 грн.; перераховано комітенту 311 870,00 грн.; реалізовано товарів за місяць - 400 500,08 грн., повернення від покупців - 8 612,73 грн., реалізовано за місяць з урахуванням повернень - 391 887,35 грн.; нараховано комісійної винагороди за місяць 117 566,21 грн.; борг перед комітентом до взаємозаліку на 01 грудня 2011 - 143 322,41 грн.; взаємозалік по сумі комісійної винагороди 117 566,21 грн.; борг перед комітентом за результатами взаємозаліку на 01.12.2011 - 25 756,21 грн. (арк. справи 44).

Перерахування коштів за реалізований товар підтверджено платіжними дорученнями № 963 від 10.11.2011 на суму 5 170,00 грн., № 967 від 14.11.2011 на суму 40 754,00 грн., № 972 від 15.11.2011 на суму 10 986,00 грн., № 973 від 16.11.2011 на суму 7562,00 грн., № 980 від 18.11.2011 на суму 22 027,00 грн., № 987 від 23.11.2011 на суму 89 809,00 грн., № 988 від 25.11.2011 на суму 35 365,00 грн., № 995 від 29.11.2011 на суму 90 284,00 грн., № 996 від 30.11.2011 на суму 9 000,00 грн., № 1000 від 30.11.2011 на суму 913,00 грн. (арк. справи 45-54).

За наслідками вказаної господарської операції ТОВ «ТЕРЕЙН» видало позивачу податкові накладні № 6 від 01.11.2011 на суму товару 360 916,96 грн., у т.ч. ПДВ 60 152,83 грн., № 7 від 01.11.2011 на суму товару 39 583,12 грн., у т.ч. ПДВ - 6597,19 грн. (арк. справи 55-67).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надано достатній обсяг документів на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій за договором комісії на реалізацію товарів № 05-10/К від 01.12.2010.

Суму податку на додану вартість згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту листопада 2011 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та уточнюючому розрахунку (арк. справи 74-87). З урахуванням сум податку, віднесених до вкладу податкового кредиту листопада 2011 року, позивачем було сформовано податкове зобов'язання грудня 2011 року (арк. справи 88-92)

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

На підставі пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту листопада 2011 року та вірно визначено суму податкового зобов'язання грудня 2011 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що надані первинні документи не підтверджують факту здійснення господарських операцій з підстав їх невідповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пункт 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі пункту 5 статті 9 цього Закону, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Відповідач вказує, що надані позивачем первинні документи по спірній господарській операції не містять усіх необхідних реквізитів, що пред'являються законодавством (не вказано реквізитів відповідальних осіб, відміток тощо). Разом із тим, суд зазначає, що відсутність будь-якого з реквізитів не може свідчити про невиконання робіт, а підтверджує лише факт порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідальною особою у частині заповнення та складання первинного документа.

Суд зазначає, що у акті перевірки відповідачем також здійснені посилання на нормативно-правові акти (Закон України «Про автомобільний транспорт», Правила дорожнього руху, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні), за порушення яких позивач не може нести відповідальності, оскільки не здійснює перевезень автомобільним транспортом. Як вбачається з товарно-транспортної накладної (арк. справи 36), перевезення товару здійснювалось перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, з огляду на що саме ця особа має відповідати за дотримання вимог зазначених нормативно-правових актів.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у акті перевірки щодо недодержання позивачем форми складання товарно-транспортної накладної на перевезення товару, що також свідчить про непідтвердженість факту здійснення спірної господарської операції, оскільки Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається відповідач у акті перевірки, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України. Аналогічним чином на позивача не розповсюджуються вимоги Інструкції про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи.

Що стосується посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності на товар, то, як зазначалось судом вище, позивачем такі сертифікати були надані у судове засідання.

Крім того, суд зауважує, що статтею 17 Закону України «Про підтвердження відповідності» передбачено, що сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу будь-яким заявленим вимогам.

Надання комісійних послуг з продажу велосипедів не відноситься до законодавчо регульованої сфери. Позивач як комісіонер не може нести відповідальність за відсутність сертифікатів відповідності, оскільки безпосередньо ним не здійснюється виготовлення та постачання велосипедів.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено у судовому засіданні, податковий кредит листопада 2011 року було сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ТЕРЕЙН». Вказані податкові накладні містять реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Певні недоліки у оформленні вказаних податкових накладних не можуть свідчити про те, що ці податкові накладні не відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України. Також у акті перевірки відсутні будь-які зауваження відповідача щодо невідповідності цих податкових накладних конкретним вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у листопаді 2011 року та, як слідство, визначено податкове зобов'язання у грудні 2011 року, з огляду на що у відповідача були відсутні підстави для здійснення донарахування позивачу податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 834,38 гривень.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000141543 від 16.07.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 687,50 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 38 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 12 листопада 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 19 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.