ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4763/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
представника позивача: Благуна Б.М.,
представника відповідача: Бойка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
в с т а н о в и в :
В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.07.2012 року №0000402330.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 26.06.2012 року позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з Фірмою «БСМ» у формі ТОВ за квітень 2012 року Вінницькою ОДПІ складено акт № 1316/23/31414911 від 27.06.2012 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402330 від 13.07.2012 року Форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 409332,00 грн. Висновки акта мотивовані тим, що товариством порушено ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст. 1, п.2 ст. 3, ст. 4, п. 1 п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року. Проте, такий висновок відповідача, на думку позивача, є необґрунтованим та безпідставним.
Не погоджуючись з вказаним висновком податкової інспекції, позивач вказує на те, що відповідачем зроблений безпідставний висновок що поставка олії соняшникової нерафінованої позивачу від Фірми «БСМ» у формі ТОВ мала не товарний характер, оскільки поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність. Тобто, правочин не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, що в свою чергу призвело до завищення дозволеної суми податкового кредиту, тобто порушено п. 200.2 ст. 200 Податкового кредиту України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 13.07.2012 року №0000402330 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки правочин укладений між позивачем та його контрагентом був реальний, підтверджується оригіналами первинних документів та відповідним чином відображених у облікових регістрах, а товар (олія) який був поставлений за укладеним правочином, використовувався позивачем при здійсненні основного виду діяльності.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правильність висновків перевіряючого, викладених у акті перевірки.
Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що державним податковим інспектором Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віойл-Агро» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з Фірмою «БСМ» у формі ТОВ за квітень 2011 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 1316/23/31414911 від 27.06.2012 року (а.с.30-46).
Перевіркою встановлені наступні порушення:
1. ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст. 1, п.2 ст. 3, ст. 4, п. 1 п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, внаслідок чого товариством завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму ПДВ 409332 грн.;
2. на порушення п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року ТОВ «Віойл-Агро» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року на суму ПДВ 409332 грн.;
3. ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, ст.. 3, 5, 17, 49, 55 Господарського кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ «Віойл-Агро» при придбанні товарів(послуг).
На підставі вказаного акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402330 від 13.07.2012 року (Форми "В4"), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 409332,00 грн. (а.с.29).
Товариством податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку шляхом надсилання до ДПС у Вінницькій області первинної скарги №1021-1120725189 від 05.07.2012 року та повторної скарги № 1021-2120912199 від 12.09.2012 року до ДПС України, проте скарги залишені податковими органами без задоволення.
У зв'язку з цим, позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2012 року № 0000402330 Форми "В4" таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведене свідчить, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.03.2011 року між ТОВ Віойл-Агро»(Покупець) та Фірма «БСМ» у формі ТОВ(Постачальник) укладено Договір на постачання олії соняшникової нерафінованої першого гатунку № 1032-2110317745. Згідно п.1.1. "Предмету договору" постачальник зобов'язується передати у власність споживачу олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, загальна кількість якої становить 200 тонн, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити олію на умовах даного договору. Ціна за одну тонну олії становить 10800,00 грн. Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.2. Договору). Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений мокрими печатками (а.с.54-55).
29.03.2011 року між зазначеними вище підприємствами заключна додаткова угода №1 до договору поставки від 17.03.2011 року на постачання додатково 300 тонн олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку (а.с. 56, п.1.1 додаткової угоди).
07.04.2011 року між ТОВ Віойл-Агро»(Покупець) та Фірма «БСМ» у формі ТОВ(Постачальник) укладено Договір на постачання олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку № 1032-2110407969. Згідно п.1.1. "Предмету договору" постачальник зобов'язується передати у власність споживачу олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, загальна кількість якої становить 40 тонн, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити олію на умовах даного договору. Ціна за одну тонну олії становить 10900,00 грн. Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.2. Договору). Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений мокрими печатками (а.с.57-58).
15.04.2011 року між зазначеними вище підприємствами заключна додаткова угода №1 до договору поставки від 07.04.2011 року на постачання додатково 150 тонн олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку (а.с. 59, п.1.1 додаткової угоди).
Також, судом встановлено, що податковим органом у період з 26.06.2011 року по 27.06.2012 року проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Фірмою «БСМ» у формі ТОВ за квітень 2011 року. Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за даний період встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 409332,00 грн.
Однак, як з'ясовано судом, посадовими особами Вінницької ОДПІ не взято до уваги при проведенні перевірки, що олія соняшникова нерафінована першого ґатунку, яка поставлялась ТОВ «Віойл-Агро» фактично отримана позивачем та безпосередньо використана при здійсненні позивачем основного виду діяльності, що підтверджується оформленим з ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» договором на переробку сировини №462/6 від 01.11.2010 року (а.с. 128-129) та журналом по вхідній сировини (а.с. 131-144). Факт отримання позивачем олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку від контрагента підтверджується наступними документами (а.с. 60-107), а саме:
- податковими накладними від 01.04.2011 року, 08.04.2011 року, 11.04.2011 року, 12.04.2011 року, 15.04.2011 року, 19.04.2011 року, 22.04.2011 року, 27.04.2011 року;
- видатковими накладними №РН-000078 від 01.04.2011 року, №РН-000080 від 08.04.2011 року, №РН-000083 від 11.04.2011 року, №РН-000084 від 12.04.2011 року, №РН-000087 від 15.04.2011 року, №РН-000092 від 19.04.2011 року, №РН-000096 від 22.04.2011 року, №РН-000097 від 27.04.2011 року;
- прибутковими ордерами приймання жирової сировини;
- накладними про отримання ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» олії соняшникової нерафінованої з відомостями про вагу поставленого товару;
- товаротранспортними накладними;
- посвідченнями про якість постачає мого товару.
Всі вказані документи були предметом дослідження податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки, і що не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Із вказаних податкових накладних, видаткових накладних, товаротранспортних накладних та накладними про отримання ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» олії соняшникової нерафінованої вбачається, що позивач придбавав у Фірми «БСМ» у формі ТОВ олію соняшникову нерафіновану та використав при здійсненні власної господарської діяльності.
Застосування наслідків статті 208 Господарського кодексу та статті 228 Цивільного кодексу України можливе за умови встановлення достовірного предмета та істотних умов договору, які суд може дослідити, відповідно, на відсутність ознак суперечності інтересам держави і суспільства чи відсутність порушення публічного порядку.
Оскільки, відповідач не довів суду що правочин укладений між позивачем та Фірмою «БСМ» у формі ТОВ є таким, що порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд прийшов до висновку що податкове повідомлення-рішення від 13.07.2012 № 0000402330 прийняте Вінницькою ОДПІ підлягає скасуванню.
При вирішенні питання правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи із аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку надає покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
- порядковий номер податкової накладної;
- дата виписування податкової накладної;
- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
- податковий номер платника податку (продавця та покупця);
- місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
- опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
- ціна постачання без урахування податку;
- ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
- загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
- вид цивільно-правового договору;
- код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Судом встановлено, що витрати на придбання олії соняшникової нерафінованої та подальша її реалізація в господарській діяльності ТОВ «Віойл-Агро», включені позивачем до складу податкового зобов'язання і податкового кредиту, повністю підтверджено первинними, податковими та іншими документами, зокрема, і податковими накладними зміст яких відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Також, відповідач вказує на розбіжності даних про кількість олії, зазначеної в товаротранспортних накладних та кількість олії вказаної в видаткових та податкових накладних, а саме відображення в товаротранспортних накладних меншої кількості олії соняшникової нерафінованої. Проте, дослідивши надані до суду документи, судом встановлено, що зазначені вище розбіжності ніяким чином не впливають на суму сплаченого позивачем податку на додану вартість та віднесення даної суми до податкового кредиту, з огляду на наступне.
Відповідно до договорів поставки олії соняшникової нерафінованої, Фірма «БСМ» у формі ТОВ(Постачальник) разом з товаром(олія) надає ТОВ «Віойл-Агро»(Покупець) оригінали товарної накладної, податкової накладної, товаротранспортної накладної посвідчення якості на товар виробника, протокол випробувань за вмістом показників безпеки (п.п. 2.2 Договору поставки). Після отримання від постачальника товару та зазначених вище документів, покупець повинен в триденний термін з дати поставки олії, здійснити оплату фактично поставленої партії товару (п.п. 3.2 Договору поставки). Тобто, позивачем виконані всі умови договору, здійснено оплату придбаного товару у відповідності до сум, зазначених в податкових та видаткових накладних та правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Слід також додатково зазначити, що покупець не несе відповідальності за допущені постачальником помилки при оформленні супроводжуючих товар документів.
Окрім того, в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про безтоварність відносин між позивачем та Фірмою «БСМ у формі ТОВ.
Суд не бере до уваги висновки Могилів-Подільської ОДПІ (а.с.36 акту перевірки), оскільки вони не стосуються господарських взаємовідносин ТОВ «Віойл-Агро» як одержувача товару з Фірмою «БСМ» у формі ТОВ.
Відповідач же, самостійно не вчиняв перевірку цих правовідносин, а лише прийняв рішення на підставі своїх припущень про нікчемність зазначених правовідносин посилаючись на висновки акта перевірки Могилів-Подільської ОДПІ, фактично як на "аналогію".
Також, відповідно до довідки № 2958/2330/31414911 виданої Вінницькою ОДПІ 13.07.2011 року при перевірці нарахування Товариством сум ПДВ за період з 01.04.2011 року по 31.04.2011 року по взаємовідносинах з Фірмою «БСМ» у формі ТОВ, порушень не встановлено.
Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 409332,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000402330 від 13.07.2012 року прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 2146,00 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 13349 від 15.10.2012 року.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000402330 від 13 липня 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" судовий збір в розмірі 2146,00 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович
Судове рішення № 27560611, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/4763/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: