Постанова № 27560567, 14.11.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
14.11.2012
Номер справи
2а/0270/4967/12
Номер документу
27560567
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

14 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4967/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

представників сторін:

позивача: Зєнкін В.А. - директор товариства;

Васильєва О.В. - представник за довіреністю;

відповідача: Щур А.А. - представник за довіреністю;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Барський комбікормовий завод") звернулось до суду з адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Барська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 25.07.2012р. №726/22/35599215 є безпідставними та необґрунтованими, не відповідають нормам Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення №0000302300 від 26.07.2012р. підлягає скасуванню, за відсутності будь-яких порушень податкового законодавства з боку ТОВ "Барський комбікормовий завод" при провадженні ним господарської діяльності. Крім того, позивач, посилаючись на пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, аргументує заявлену правову позицію, невчасним винесенням рішення Державною податковою службою України стосовно скарги ТОВ "Барський комбікормовий завод" на рішення ДПС у Вінницькій області від 14.08.2012р., прийнятого за результатом розгляду первинної скарги про правомірність винесення податкового повідомлення рішення Барської МДПІ №0000302300 від 26.07.2012р. Вказуючи на норми чинного законодавства, позивач стверджує, що вищезазначена скарга ТОВ "Барський комбікормовий завод" вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є скасованим.

Ухвалою суду від 07.11.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну податкову службу України.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого адміністративного позову, просив суд відмовити у його задоволенні (а.с. 233-235). Наголосив, що податковий орган діяв у межах, у спосіб визначений законодавством України, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Барський комбікормовий завод" є цілком правомірним та не підлягає скасуванню.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Барський комбікормовий завод" зареєстровано Барською РДА 23.10.2008р., код ЄДРПОУ 35599215, за адресою: вул. Залізнична, 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область. Як платник податків та зборів товариство взяте на облік у Барській МДПІ з 24.10.2008р. та є платником податку на прибуток, з 28.07.2010р. зареєстровано як платник податку на додану вартість, платником орендної плати за землю, платником комунального податку.

Барською МДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Барський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 35599215) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.04.2012р.: по податку на прибуток за період з 01.04.2010р. -30.03.2012р.; по податку на додану вартість за період з 28.07.2010р.-30.04.2012р.

На підставі викладених в акті перевірки даних встановлено, що позивачем не доведено та не підтверджено належними документами виконання факту господарських операцій з ТОВ ВО "Дніпротехіка", а саме операцій по придбанню металоконструкцій. Вказані висновки постановлені перевіряючими, на підставі опрацьованих даних та відомостей, що свідчать про відсутність контрагента ТОВ ВО "Дніпротехіка" за юридичною та фактичною адресою, ненаданням позивачем на вимогу перевіряючих кошторису витрат та актів виконаних робіт, які б підтвердили використання придбаних у ТОВ ВО "Дніпротехіка" металоконструкцій у господарській діяльності товариства (тобто реальність господарських операцій).

Також в акті перевірки не враховано ТОВ "Барський комбікормовий завод" у складі податкового кредиту квітня 2012р. 109864 грн. ПДВ з вартості металоконструкцій по податкових накладних, виписаних ТОВ ВО "Дніпротехіка" та донараховано 109864 грн. ПДВ за квітень 2012р.

За результатами перевірки складено акт №726/22/35599215 від 25.07.2012р. (а.с. 150-193). Згідно висновків якого, встановлено порушення ТОВ "Барський комбікормовий завод":

1) пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4 пп.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого у періоді, що перевірявся платником завищено задекларовану суму податкових зобов'язань на загальну суму 89866 грн., в тому числі за вересень 2010р. на 89866 грн.;

2) пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого у періоді, що перевірявся платником завищено задекларовану суму податкового кредиту на загальну суму 89866 грн., в тому числі за вересень 2010р. на 89866 грн.;

3) п.198.1 ст.198 п.198.2 ст.198 п.198.3 ст.198 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого у періоді, що перевірявся платником занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 109864 грн., в тому числі за квітень 2012р. на 109864 грн.;

4) ст.4 п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.8.7.1 п.8.7.1, п. 8.7 п., 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.11 п.139.1 ст.139 ст.153 Податкового кодексу України в результаті чого у періоді, що перевірявся платником занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 54138 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010р. на 6432 грн., за 2010р. на 25058 грн., за ІІ-ІV квартал 2011р. на 29080 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000302300 від 26.07.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 137330 грн., в т.ч. 109864 грн. - за основним платежем та 27466 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

Не погоджуючись із виявленими порушеннями позивач, скориставшись процедурою адміністративного оскарження, звернувся до ДПА у Вінницькій області із скаргою від 02.08.2012р. про перегляд форми "Р" податкового-повідомлення рішення №0000302300 від 26.07.2012р. (а.с.102-112).

Рішенням ДПС у Вінницькій області від 14.08.2012р. №13284/10/10-02-11 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.113-118).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової адміністрації України із відповідною скаргою, направивши поштове відправлення засобами поштового зв'язку 23.08.2012р. (а.с.143 на звороті).

Вказана скарга отримана уповноваженою особою ДПА України 28.08.2012р. (а.с.149).

Рішенням Державної податкової служби України від 18.09.2012р. №2164/0/61-12/10-2115 податкове-повідомлення рішення Барської МДПІ №0000302300 від 26.07.2012р. та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скарга - без задоволення.

У той же час, позивач вважає, що невчасне винесення рішення Державною податковою службою України стосовно скарги ТОВ "Бабський комбікормовий завод" на рішення ДПС у Вінницькій області від 14.08.2012р., прийнятого за результатом розгляду первинної скарги про правомірність винесення податкового повідомлення рішення Барської МДПІ №0000302300 від 26.07.2012р. призвело до виникнення наслідків передбачених пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України. Відтак, позивач стверджує, що вищезазначена скарга ТОВ "Барський комбікормовий завод" вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Крім того, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість є таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.

Так, за наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що Державною податковою службою у Вінницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.08.2012р.

У подальшому позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення та результати розгляду первинної скарги в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації України, звернувшись зі скаргою від 23.08.2012р.

Вказана скарга отримана уповноваженою особою ДПА України 28.08.2012р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с149).

Як встановлено судом Державною податковою службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарги 18.09.2012р.

Суд зауважує на тому, що розгляд скарг платників податків, поданих в адміністративному порядку, регламентується статтями 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому пункт 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що у розумінні цієї норми передбачено направлення адресатові (платникові) відповідного рішення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого рішення є окремою дією.

Правильність такого тлумачення підтверджується і тим, що Податковий кодекс України розрізняє поняття "надіслання" та "отримання" без їх ототожнення.

Крім того, відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відтак, судом встановлено, що податковий орган, отримавши 28.08.2012р. скаргу позивача, 18.09.2012р., тобто з порушенням двадцятиденного строку, виніс рішення та надіслав на адресу останнього рішення про результати розгляду скарги платника податків. Виходячи з того, що остаточне рішення за результатами розгляду скарги прийнято та надіслано на адресу позивача 18.09.2012р., суд дійшов висновку, що третьою особою не дотримано встановлений законодавством порядок та строки розгляду скарги платника податків, відтак скарга вважається повністю задоволеною на користь ТОВ "Барський комбікормовий завод", а оскаржуване податкове повідомлення-рішення стало скасованим автоматично.

В підтвердження протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000302330 від 26.07.2012р., серед іншого, суд вважає за доцільне проаналізувати висновки та порушення встановлені в акті перевірки №726/22/35599215 від 25.07.2012р.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що між TOB "Барський комбікормовий завод" та ТОВ ВО Дніпротехніка" укладено договір поставки "Товару" (металоконструкцій) №14-04-12 від 15.04.2012р. (а.с.26-27).

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 109864 грн.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та реальність здійснення операцій, є договір поставки товару №14-04-12 від 15.04.2012р., податкові накладні, видаткові накладні, договір зберігання №15-04-12/101 від 15.04.2012р., акти приймання-передачі за договором зберігання, банківські виписки від 27.04.2012р., від 18.05.2012р., подорожні листи вантажного автомобіля, товарно- транспортні накладні (а.с.26-83, 90-101).

Отже, господарські операції, фактично здійснювані TOB "Барський комбікормовий завод", підтверджуються оформленими належним чином документами, крім того наданими податковому органу супровідним листом №01/068 від 05.07.2012р. на вимогу запиту №3601/152 від 21.06.2012р. "Про надання інформації та її документального підтвердження" (а.с.22).

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - в такому випадку немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Щодо тверджень представника Барської МДПІ, що під час перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, які б підтвердили реальність господарських операцій, суд зважає на ту обставину, що представником відповідача не доведено, що вказані документи вимагались перевіряючими під час проведення перевірки та для поставлення її висновків у відповідному акті. Крім того, суд зважає на те, що вказані товарно-транспортні накладні надавались ТОВ "Барський комбікормовий завод" при адміністративному оскарженні рішення податкового органу (а.с.107, 142). Описане повністю спростовує позицію представника податкової інспекції щодо відсутності товарно-транспортних накладних у позивача та неможливості надання первинних документів позивачем для підтвердження реальності господарських операцій.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ ВО "Дніпротехніка" є нікчемним і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та ТОВ ВО "Дніпротехніка" матеріалів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, а саме податкової звітності товариства, довідок відділу податкової міліції.

Як вбачається зі змісту акту №726/22/35599215 від 25.07.2012р., відділом податкової міліції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено, що ТОВ ВО "Дніпротехніка" відсутнє за юридичною адресою. З аналізу податкової звітності встановлено, що товариство не має найманих працівників, залишків ТМЦ та основних фондів. Крім того, перевіряючими за умови, що засновник ТОВ ВО"Дніпротехніка" є одночасно засновником та керівником інших СГ, зроблено висновок про неможливість фізичного та фактичного виконання ним обов'язків посадових осіб різних підприємств.

Так, у ході перевірки ТОВ ВО "Дніпротехніка" податковим органом встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою, ненадання документів до перевірки, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та про неможливість здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Тому, на думку податкового органу, діяльність вказаного підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ ВО "Дніпротехніка".

З огляду на вказане, на думку податкового органу, у результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства, правочин, укладений з ним, має протиправний характер та є нікчемним. Тому надані до проведення перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Як встановлено судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни наданих послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, така угода є нікчемною, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ ВО "Дніпротехніка" недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ ВО "Дніпротехніка" пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Поряд із цим, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ ВО "Дніпротехніка", судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.20), одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що металоконструкції поставлені йому контрагентом використовуються ним у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом, факти надання позивачеві послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, первинними бухгалтерськими документами.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладеного правочину ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента позивача, яким встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою, ненадання документів до перевірки, що, на думку перевіряючих, свідчить про відсутність трудових, матеріальних ресурсів та неможливість здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Суд критично ставиться до даних обґрунтувань з наступних підстав.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача - ТОВ ВО "Дніпротехніка", оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до акту перевірки позивача, податковими органами не здійснювалась перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ ВО "Дніпротехніка", не перевірялися наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки про відсутність умов у ТОВ ВО "Дніпротехніка" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод, укладених з позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення правочинів з метою, що порушує публічний порядок.

Щодо незнаходження ТОВ ВО "Дніпротехніка" за юридичною адресою, суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявна у матеріалах справи виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 27.02.2012р. (а.с.85) не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ ВО "Дніпротехніка".

Відтак, факт наявності інформації в службових документах податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ ВО "Дніпротехніка" відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачами, в ході розгляду справи, не доведено своїх тверджень про те, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагента, а саме у визнанні його податковим органом "фіктивним", та навмисно скористався його послугами з метою штучного створення податкової вигоди.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладення і виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та був платником податку на додану вартість (Свідоцтво №04136369 а.с.87). Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ВО "Дніпротехніка" скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладення чи виконання договору.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві з боку ТОВ ВО "Дніпротехніка" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за перевіяємий період по господарським взаємовідносинам з ТОВ ВО "Дніпротехніка".

Судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 109864 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи видно, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000302330 від 26.07.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" судові витрати в розмірі 1373,30 грн. (одна тисяча триста сімдесят три грн. 30 коп.) сплачені згідно платіжного доручення №418 від 23.10.2012р., шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби із рахунку Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович

Часті запитання

Який тип судового документу № 27560567 ?

Документ № 27560567 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 27560567 ?

Дата ухвалення - 14.11.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 27560567 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 27560567 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 27560567, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 27560567, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 14.11.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 27560567 відноситься до справи № 2а/0270/4967/12

Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/4967/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 27560476
Наступний документ : 27560595