Постанова № 27558790, 14.09.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-290/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура А.О.Номер провадження 22-а/1890/19260/12 Суддя-доповідач - Таран Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 30 червня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі

про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату пенсії, -

в с т а н о в и л а:

26 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалід Ш групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 30 червня 2010 року вимоги ОСОБА_2 задоволено частково .

Визнано дії управління Пенсійного фонду в Лебединському районі Сумської області по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_2 протиправними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача передбаченої ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 20 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Управління на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інвалід Ш групи у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом Ш групи по захворюванню, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою. В управлінні Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області ОСОБА_2 перебуває на обліку з 20.07.2007 року і отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення йому виплати державної пенсії, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 20 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року .

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно застосовано положення Законів України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(в редакції від 06 червня 2006 року), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про Державний бюджет України на 2007-2010 роки», а також Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким було визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким змінювались розміри державної та додаткової пенсії, призначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування положень ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обрахунку мінімального розміру пенсії за віком та застосування норм ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Також суд першої інстанції вірно не врахував доводи відповідача з посиланням на частину сьому статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі-Закон № 796-ХІІ), якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи при цьому положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання пенсії передбаченої ч.4 ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком передбаченого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 20 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року.

Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів враховує, що на даний час стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи законодавством не передбачено.

Крім того, місцевий суд не врахував, що відповідач звільнений від оплати судового збору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 30 червня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 8,50 гривень на р/р 31413537700010 код 22090100, ідентифікаційний код отримувача 23636456, банк ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн. на р/р 31218259700214 ОКПО отримувача 23636456 Банк ГУДКУ в Сумській області одержувач Лебединський район код 22050000 МФО 837013.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -