Рішення № 27557098, 19.11.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.11.2012 Справа № 0814/6440/2012

Номер провадження 2/0814/2660/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Васильєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ПАТ „Брокбізнесбанк в особі Запорізької філії АТ „Брокбізнесбанк до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в наслідок вчинення злочину

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків, завданих в наслідок вчинення злочину, вказавши у позові, що 12.12.2006 року між позивачем та ВАТ «Компанія «Дніпрохолд» укладено кредитний договір №КЛ/04-2006/Юр, відповідно до умов якого позичальнику було відкрито відкличну поновлювану кредитну лінію в сумі 300 000,00 грн. зі сплатою 18% річних, строком з 12.12.2006р. по 11.12.2007р., з умовою повернення вказаної суми в кінці строку кредитування.

Надалі до кредитного договору сторонами було внесено зміни - Додаткова угода № 2 від 11.12.2007року, умовами якої продовжено строк користування кредитною лінією у сумі 300 000,00 гривень до 11.12.2008року.

Відповідно до умов кредитного договору (п. 4.1.) позичальник повертає позивачу кредит на умовах п. 2.1. кредитного договору. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до сьомого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення у тому числі дострокового заборгованості за кредитом в повній сумі.

Порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами визначений п. п. 4.3. - 4.4., 4.6. кредитного договору.

Також, умовами п.4.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2007року передбачено, що відсотки за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до сьомого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення, у томі числі достроково строкової заборгованості за кредитною лінією в повному обсязі.

Крім того, умовами п. 4.4. Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 3 від 01.02.2008року, передбачено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитної лінії, що визначений п.2.1. кредитного договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитною лінією, із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці (факт/факт). При розрахунку процентів враховується день надання Кредитної лінії і не враховується день повернення Кредитної лінії.

В порушення вказаних умов кредитного договору із змінами та доповненнями позичальник не виконував всі свої зобов'язання в обсязі та у строки, передбачені кредитним договором із змінами та доповненнями та допустив прострочення сплат чергових платежів по кредиту.

Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 18.04.2012 р. складає 209 868, 72 гривень.

Також позивач вказував, що забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором є застава.

За Договором застави №ДЗ-ТО/04-2006/Юр-01 від 12.12.2006року укладеним між Позивачем та Позичальником, який від імені позичальника підписано відповідачем ОСОБА_1, як генеральним директором позичальника.

За умовами договору застави, позичальник передає в заставу належні йому на праві власності товари в обороті, а саме скловолокно, склосітку, склонитку згідно переліком, наведеним у додатку №1, на загальну вартість 918 709,90грн.. Застава знаходиться за: адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кірова, б. 107.

Проведеною перевіркою наявності та збереження предмета застави встановлено, що майно, яке належить на праві власності позичальнику за вказаною в договорі застави адресою не знаходиться. Даний факт зафіксовано актом про неможливість здійснення перевірю наявності майна від 08.07.2008року, складеним представниками позивача та представником позичальника.

Таким чином, відповідачем під час укладення кредитного договору та договору застави позивачу було надано завідомо неправдиву інформацію щодо наявності у підприємства майна, яке передавалося у заставу.

Як наслідком цього, 02 червня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України.

24 березня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

На досудовому слідстві ЗФ АТ «Брокбізнесбанк» було заявлено цивільний позов на суму 209868,72 гривні.

Відповідача визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, але було звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку зі збігом строків давності, провадження у справі було припинено, а цивільний позов ЗФ АТ «Брокбізнесбанк» залишено без розгляду.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на ч. 4 ст. 28 КПК України, позивач змушений був звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача, доводивши усі обставини по даній справі та надавши суду письмові докази в обґрунтування своїх вимог, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача 209 868,72 гривні.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував вважаючи, що обставини, викладені у позові не відповідають дійсності, а вина його складається тільки в тому, що він як генеральний директор не проконтролював свого головного бухгалтера при підписанні належних документів та акту. При цьому відповідач наполягав на тому, що заставне майно існує в дійсності, знаходиться за: адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кірова, б. 107, тому банк може в порядку виконання кредитного договору та договору застави отримати його за рахунок погашення кредиту. Просив суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке:

Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід, що при тому існувало порушення цього права. Представником позивача у судовому засіданні було доведено, що саме незаконними діями відповідача були порушенні їх права та інтереси.

По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобовязана довести її обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем під час укладення кредитного договору №КЛ/04-2006/Юр та Договору застави №ДЗ-ТО/04-2006/Юр-01 від 12.12.2006року позивачу, тобто банку, було надано за відомо неправдиву інформацію щодо наявності у підприємства майна, яке передавалося у заставу.

02 червня 2011 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України.

24 березня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Склад злочину, передбачений ст. 366 та ст..222 КК України, має спеціальний субєкт, яким можуть бути, зокрема, посадові особи підприємства, установи, організації. Тобто працівники юридичних осіб під час виконання ними своїх посадових обовязків, повязаних з веденням бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно шкода у вигляді фактичного ненадходження коштів внаслідок ухилення від виконання зобовязань завдається посадовою особою підприємства під час виконання нею своїх службових обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Згідно з розясненнями, викладеними в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при розгляді справ про відшкодування шкоди відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Письмовими доказами по справі позивачем було доведено, що ПАТ „Брокбізнесбанк в особі Запорізької філії АТ „Брокбізнесбанк на досудовому слідстві був заявлений цивільний позов на суму 209 868,72 гривні.

29 лютого 2012 року ОСОБА_1Г визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, але від кримінальної відповідальності було звільнено у зв'язку зі збігом строків давності.

Провадження у справі було припинено, а цивільний позов потерпілого залишений без розгляду з пропозицією звернутися до суду у цивільному провадженні.

У відповідності до ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, з огляду на викладене, а також аналізу доказів у справі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги грунтуються на законі, доведені належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню, понесені позивачем, судові витрати які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2098,68 гривень.

Посилання відповідача на той факт, що заставне майно існує в дійсності та знаходиться за: адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кірова, б. 107 не приймалися судом до уваги, оскільки такі заперечення з боку відповідача мають іншу істоту правовідносин.

Відповідач у встановленому порядку не звертався до суду за захистом своїх прав. Не предявляв до банка будь яких вимог щодо звернення стягнення на предмет застави, тому у даному судовому засіданні такі посилання є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. З, 10, 11, 15, 118, 119, 121 ЦПК України, та у відповідності до ст. 28 КК України, ст. 1054, 525,526, 615 1172 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 02.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, на користь Запорізької філії АТ «Брокбізнесбанк»р/р №29091130100022, МФО-300249, ЄДРПОУ 34540988, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 5, прим. 107 - 209 868, 72 (двісті девять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень, сімдесят дві копійки) матеріальних збитків, завданих в наслідок вчинення злочину.

Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 02.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, на користь Запорізької філії АТ «Брокбізнесбанк» р/р №29091130100022, МФО-300249, ЄДРПОУ 34540988, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 5, прим. 107 - судові витрати у розмірі 2098,68 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.Ю.Козлова