Ухвала суду № 2755475, 31.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12325/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        31 січня 2008 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Кравченка О.Б.,

представника відповідача – Бойка О.В.,

представника Генеральної прокуратури України– Атаєвої Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

на постановугосподарського суду Миколаївської області від 24 січня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року

у справі№ 15/180/05-нр

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до        1.         Державної податкової інспекції у місті Миколаєві (правонаступник – Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві),

2.         Відділення Державного казначейства у місті Миколаєві (правонаступник - Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області),

за участюпрокуратури Миколаївської області,

простягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2005 року ТОВ СП «Нібулон» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Миколаєві, ВДК у м. Миколаєві про стягнення з Державного бюджету 12409501, 00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2005 року.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та остаточно просив стягнути з Державного бюджету України 681969, 53 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2005 рік.

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету 681969, 53 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2005 рік на розрахунковий рахунок ТОВ СП «Нібулон».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року постанову господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, посилаючись на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає обов’язковою умовою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість сплату цих сум податку на додану вартість до бюджету платником податку, а також сплату контрагентами сум податку на додану вартість до бюджету, що не було доведено позивачем, просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому скаржник посилається також на те, що суди попередніх інстанцій відповідно до вимог ст. 7, ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не дали правової оцінки недоведеності фактів та доказів сплати податку на додану вартість контрагентами ТОВ СП «Нібулон» до бюджету.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у м. Миколаєві провела виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ СП «Нібулон» з питання правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за лютий 2005 року, за результатами якої було складено акт № 135/23-215/14291113 від 08 червня 2005 року.

Перевіркою не встановлено розбіжностей між фактичними сумами податкового кредиту та сумами, заявленими підприємством.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року позивач мав від’ємне значення по податку на додану вартість в сумі 12409501, 00 грн., з яких: 11500000, 00 грн. – сума експортного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 23 декларації), 818, 00 грн. – залишок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 24 декларації), 908333, 00 грн. – бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (рядок 25 декларації).

Загальна сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2005 року, яка залишилась не відшкодованою позивачу, складає 681969, 53 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем були виконані усі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», які надають платнику податку право на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) уразі коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до положень п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення суми експортного відшкодування, яке є різновидом бюджетного відшкодування, згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

При цьому в Законі України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що документальним підтвердженням розміру податкового кредиту слугує податкова накладна, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвічує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року позивач мав від’ємне значення по податку на додану вартість в сумі 12409501, 00 грн.

Сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2005 року, яка залишилась не відшкодованою позивачу, складає 681969, 53 грн.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем документально підтверджені витрати по сплаті податку на додану вартість по придбанню товарів (робіт, послуг), зокрема, податковими накладними, вантажними митними деклараціями, розрахунковими документами.

Враховуючи те, що позивачем були виконані законодавчі умови для отримання бюджетного відшкодування, передбачені в Законі України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних про стягнення з Державного бюджету залишку невідшкодованої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 681969, 53 грн. за лютий 2005 року.

Суди попередніх інстанцій при цьому правомірно врахували те, що виїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ СП «Нібулон» з питання правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за лютий 2005 року, за результатами якої було складено акт № 135/23-215/14291113 від 08 червня 2005 року, не було встановлено розбіжностей між фактичними сумами податкового кредиту та сумами, заявленими підприємством.

Колегія суддів відхиляє посилання касатора на недоведеність сплати податку на додану вартість контрагентами ТОВ СП «Нібулон» до бюджету, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2007 року та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                  Головуючий: ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                          ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Є.А. Усенко

                                                          ________ Т.М. Шипуліна