Рішення № 27548743, 08.11.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/2875/12

пр. № 2/2608/2998/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі:головуючого Морозова М.О.

при секретарях Олешко В.В., Намазовій Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання», третя особа: Начальник Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»про визнання незаконними та скасування наказів: №112 від 26.12.2011 р., №1/к від 3.01.2012 р., №1 від 3.01.2012 р.; поновлення його на роботі головним інженером; стягнення на його користь заробітної плати в розмірі 2500 грн. за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн.

При цьому,посилається на те, що у відповідача він працював на посаді менеджера-маркетолога з вересня місяця 2006 р. і наказом №1/к від 3.01.2012 р. по підприємству він був звільнений з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин. Однак, звільнення вважає незаконним, бо 3.01.2012 р. він подавав начальнику Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»ОСОБА_3 заяву про надання щорічної основної відпустки, але останній на його заяві написав резолюцію про те, що не дозволяє йому щорічну основну відпустку, що є порушенням ст.ст. 6, 10-12 Закону України «Про відпустки». Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилась донька ОСОБА_4. Про обставини, які виникли і про необхідність відпустки за власний рахунок і була інформована помічник начальника заводу з персоналу ОСОБА_5 й крім того начальник підприємства ОСОБА_3 особисто підписав наказ про надання йому відпустки на 26.11.2011 р. та на 27.12.2011 р. без збереження заробітної плати. Начальник підприємства ОСОБА_3 в наказі №1 від 3.01.2012 р. вказує на неодноразове безвідповідальне відношення його до своїх службових обов'язків та вказівок начальника заводу, а також на те, що 27.12.2011 р. він залишив не підписану та неузгоджену заяву в приймальні заводу. Однак, всі посилання є безпідставними і незаконними. Підставою видання наказу є доповідна помічника начальника заводу з персоналу ОСОБА_5., але в доповідній ця особа вказує на неузгоджену його заяву від 26.12.2012 р., хоча вона надала йому копію його заяви, де є дозвіл начальника Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»ОСОБА_3 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати. Помічник начальника заводу з персоналу ОСОБА_5 та начальник підприємства ОСОБА_3 в усній формі були повідомлені про навчання його в НТТУ «КПІ»на факультеті «Менеджменту і маркетології». Із середини грудня 2011 р. по лютий 2012 р. у нього чергова сесія, що є підставою на надання щорічної відпустки за бажанням працівника згідно чинного законодавства. Всі ці обставини керівництво підприємства не бажало враховувати при прийнятті наказів. В письмовій формі він не підписував трудовий договір, йому не давали детальний виклад обов'язків, як працівнику, який займає посаду менеджера-маркетолога підприємства, наказ про виконання певних повноважень по реалізацію договору №83 від 29.01.2011 р. керівництвом підприємства не видавався. В договорі №83 від 29.01.2011 р. в обов'язки Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»не вказано про забезпечення контролю за зниженням температурного режиму. Його ніхто не повідомляв з органів первинної профспілкової організації про подання на звільнення і про згоду органів первинної профспілкової організації про розірвання з ним трудового договору за таких підстав.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 позов підтримав, збільшивши позовні вимоги в частині стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 11160 грн. за шість місяців, з розрахунку 1860 грн. в місяць.

Представник позивача позов ОСОБА_2 підтримала з тих же підстав, що і її довіритель.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_2 допустив порушення трудової дисципліни 3.01.2012 р., бо на протязі всього трудового дня був відсутній на робочому місці, з боку керівника підприємства не було згоди на надання йому щорічної оплачуваної відпустки, тобто вчинив прогул, що було задокументовано. Дії підприємства є законні, узгоджуються з діючим законодавством, а обставини, викладені у позові, не відповідають дійсності.

В подальшому після оголошення перерви в судовому засіданні представник відповідача перестав з'являтися в судові засідання, чином про час, місце слухання повідомлялися відповідач та його представник, тому суд, враховуючи думку позивача, представника позивача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

Третя особа належним чином про час, місце слухання повідомлялася, повторно в судове засідання не з'явилась, тому суд, враховуючи думку позивача, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на посаді менеджера-маркетолога Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»з 1.04.2010 р., працюючи до цього помічником начальника заводу з маркетингу. 3.01.2012 р. наказом №1/к начальника Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»ОСОБА_3 він був звільнений з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин 3 січня 2012 р. (а.с. 8, 53, 59).

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи і докази, вони не надані з боку відповідача чи його представника у підтвердження того, що від ОСОБА_2 відбирались письмові пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 26.12.2011 р. по наказу №112 від 26.12.2011 р.

Крім того, у даному наказі вказується на систематичність порушення трудових обов'язків ОСОБА_2, про що вказують неодноразові зауваження, зрив опалювального періоду у військовому містечку №27 та невиконанні договору №83 від 29.09.2011 р., і підставою застосування дисциплінарного стягнення вказано-вказівка №6 ТМО начальника заводу ОСОБА_8 від 26.12.2011 р., але підтверджень зазначеному суду не було надано, текст зазначеної вказівки від 26.11.2011 р. суду невідомий.

Відповідно до ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого часу, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, в зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Позивач був відсутній на роботі 3.01.2012 р. без поважних причин, бо його заява від 26.12.2011 р. про надання чергової відпустки з 3.01.2012 р. не була погоджена з керівником підприємства, оскільки останній своєю резолюцією на цій заяві відмовив у надані відпустки в зв'язку з перевіркою підприємства (а.с.5).

Між, суд не може вважати звільнення з роботи ОСОБА_2 законним з слідуючих підстав.

Згідно ст. 147 КЗпП України звільнення є одним з заходів стягнення за порушення трудової дисципліни і до нього також застосовуються положенням ст. 149 КЗпП України.

Але, в матеріалах справи відсутні будь-які документи і докази й вони не надані з боку відповідача чи його представника в ході слухання справи у підтвердження того, що від ОСОБА_2 відбирались письмові пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи по наказу №1/к від 3.01.2012 р. У самому наказі зазначається, що однією з підстав винесення наказу є доповідна записка пом.начальника заводу з персоналу №1 від 3.01.2012 р., однак про відбирання письмових пояснень від ОСОБА_2 нічого не зазначається, а тому і профком ДП МО України «703 металообробний завод котельного обладнання», даючи 3.01.2012 р. згоду на звільнення з роботи ОСОБА_2, і начальник Державного підприємства МО України «703 металообробний завод котельного обладнання»ОСОБА_3, виносячи наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи, діяли незаконно (а.с.8, 53, 54, 55, 60, 61).

Крім того, як це вбачається з копії наказу №1/3 від 3.01.2012 р., ОСОБА_2 був звільнений за прогули без поважних причин. Однак, по матеріалам справи видно, що прогул був один і ним є дата 3 січня 2012 р., що свідчить про невідповідність змісту наказу про звільнення з роботи дійсним обставинами справи.

Суд не вважає як обгрунтовані посилання представника відповідача про законність звільнення з роботи ОСОБА_2, т.я. не була дотримана процедура звільнення, передбачена нормами КЗпП України, які є обов'язкові для роботодавця і альтернативи по ним не має.

Суд при розгляді справи діє в об'ємі доказів щодо позовних вимог та заперечень на них відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, наданих сторонами, їх представниками.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу №1 від 3.01.2012 р. про вважання 3 січня 2012 р. прогулом без поважних причин, бо 3.01.2012 р. ОСОБА_2 дійсно був відсутній на роботі цілий робочий день. Даний наказ про визначення дня 3.01.2012 р. як прогул суд оцінює разом з іншими доказами у їх сукупності, бо він не стосується безпосередньо накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого КЗпП України. По діючому законодавству України для визнання робочого дня прогулом не вимагається видавати відповідний наказ по підприємству.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваємої роботи. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.

ОСОБА_2 був звільнений з роботи з 3.01.2012 р. і просить стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 11160 грн. за шість місяців після звільнення. Заробітна плата за кількість робочих днів на протязі шести місяців, коли він незаконно не працював, й по час винесення рішення суду по суті складає значну більший розмір, суд же діє у межах заявленого об'єму позовних вимог. По довідці Державного підприємства МО України «703 металообробний завод котельного обладнання»середньомісячний заробіток позивача перед звільненням складає за листопад, грудень 2011 р. 2314 грн. 80 коп.(2492 грн. 96 коп. + 2136 грн. 74 коп.):2)) (а.с.93). Середньоденний заробіток позивача складає за два місяці перед звільненням 231 грн. 48 коп. (4629,70 грн.:20 р. дн.). Середній заробіток за час вимушеного прогулу за шість місяців після звільнення й по день винесення рішення є значно більшим, ніж вказано в заяві про збільшення позовних вимог, отже, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача сума в 11160 грн.

Підлягають частковому задоволенню позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, в розмірі 2000 грн., оскільки факт наявності заподіяння такої шкоди незаконним звільненням з роботи встановлений, ОСОБА_2 тривалий час не працює, що тягне за собою для нього негативні наслідки у повсякденному житті, враховуючи також, що на його утриманні знаходиться малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітка за час вимушеного прогулу за один місяць в 2314 грн. 80 коп. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача, з вини якого проведено незаконне звільнення ОСОБА_2 з роботи, витрати по справі, понесені судом, на відповідача в сумі 321 грн. 90 коп., бо позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40 ч.1 п.4, 147-149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання», третя особа: Начальник Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»: №112 від 26.12.2011 р. про оголошення догани менеджеру-маркетологу ОСОБА_2, №1/к від 3.01.2012 р. про звільнення ОСОБА_2, менеджера-маркетолога заводу 3.01.2012 р. за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді менеджера-маркетолога Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання» з 3 січня 2012 року.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»(Р/р 26009102714 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва Шевченківське відділення МФО 380805 ЄДРПОУ 08064175) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11160 гривень.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»на користь держави судові витрати по справі сумі 321 гривня 90 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 в Державному підприємстві Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»на посаді менеджера-маркетолога та стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць в розмірі 2314 гривень 80 копійок підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Суддя