Ухвала суду № 27547550, 13.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3837/12

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Бернацькій І.А.

за участю:

представника відповідача - Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницький асфальтобетонний завод" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Вінницький асфальтобетонний завод" з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 02.04.2012 року № 0004371600.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0004371600 від 02.04.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, 14.03.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці (надалі - Вінницька ОДПІ) проведено камеральну перевірку поданої ПАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012р.

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2012 року № 415/212/15/02131479, згідно висновків якого, перевіркою встановлено відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг, податкової накладної за № 12 від 31.01.2012 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної, що, в свою чергу, на думку відповідача, є порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України та не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по податкового кредиту, внаслідок чого підприємством ВАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" було завищено суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень місяць поточного року.

02 квітня 2012 року, на підставі акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004371600, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 130075 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32519 грн.

Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з такого

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, зокрема, він визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної визначені статтею 201 ПК України.

Так, пунктом 201.1 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Частиною 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті перевірки перевіряючими не зазначено, яке саме порушення допущено позивачем: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних чи порушення порядку заповнення податкової накладної.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що саме відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для збільшення суми ПДВ, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті до бюджету. Крім того, на думку відповідача, для наявності факту порушення вимог п. 201.10 статті 201 ПК України достатньо існування однієї з двох обставин самостійно: або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, або порушення порядку заповнення податкової накладної.

Колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги виходячи із такого.

Один із основних принципів податкового законодавства України, визначений п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, який встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції чинні на момент спірних правовідносин), відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що наслідки передбачені абз.9 п.201.10 ст.201 ПК України настають лише при наявності одночасно двох умов: 1) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) порушення порядку заповнення податкової накладної.

Зазначене підтверджується тим, що в подальшому законодавець змінив положення абз.9 п.201.10 статті 201 ПК України, виклавши його наступним чином: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Тобто визначивши, що наслідки передбачені абз.9 п.201.10 ст.201 ПК України настають при наявності однієї з визначених цим пунктом умов, або двох одночасно. Однак, до спірних правовідносин належить до застосування абз.9 п.201.10 ст.201 ПК України в редакції, чинній на момент їх виникнення, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги.

Вимоги до податкової накладної встановлено пунктом 201.1 статті 201 ПК України. Так, судом досліджено податкову накладну від 31.01.2012 року №12 та встановлено, що вона повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Крім того, порушенням вимог частини 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасне існування двох обставин: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної. А тому, враховуючи те, що під час перевірки встановлено недотримання однієї із наведених вище вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків викладених в акті перевірки.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Віндор", за результатами яких було включено до податкового кредиту суму ПДВ, яке в подальшому податковим органом було визнано протиправним, позивачем надано копію договору поставки від 12 січня 2012 року №12/01 (а.с.7-9), копію видаткової накладної від 31 січня 2012 року №7 (а.с.6), банківські виписки про здійснення оплати за отриманий товар (а.с.41-42), звіти про вироблену продукцію та витрат сировини (а.с. 43-46).

Колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд І інстанції дійшов правильного висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів, що податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0004371600 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 листопада 2012 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.