Постанова № 27541595, 14.11.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2012 року Справа № 4/5005/6657/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чимбар Л.О. - доповідача

суддів: Чохи Л.В., Антонік С.Г.,

секретар судового засідання Ненарочкін І.О.

представники сторін:

від позивача: Артюх А.О., довіреність № 553 від 11.07.12, представник;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, який про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" , м. Кіровоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2012р. у справі № 4/5005/6657/2012

за позовом дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв - Ойл" м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012року дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Кіровоград звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір поставки №14/10-2010, укладеного 14.10.2010р. між філією "Вільшанський райавтодор" ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2012р. у справі № 4/5005/6657/2012 (суддя -Величко Н.Л.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач по справі подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі скаржник вказує, що при укладені договору відповідач ввів в оману ДП "Кіровоградський облавтодор", повідомивши неправдиві відомості щодо того, що він є власником товару, та товар не є предметом будь - яких обмежень, усвідомлюючи що за інших обставин спірний договір з відповідачем не був би укладеним.

В судове засідання 14.11.2012року представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.95), причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, який не скористався своїм правом з`явитись в судове засідання.

В судовому засіданні 14.11.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь головуючого судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 14.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та філією "Вільшанський райавтодор" дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було укладено договір поставки №14/10-2010, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця, за його письмовими заявками продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме паливо пічне промислове марка ТПП1, ДКПП23.20.17; ТУ У 23.2-34916397-001:2007, виробник: ТОВ «Резерв -ОЙЛ". Загальна вартість договору орієнтовано становить 99 900грн. Дана сума є орієнтованою.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони узгодили, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не є під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави й іншими засобами забезпечення виконання зобов'язань перед будь - якими фізичними або юридичними особами, державними органами й державою, а також не є предметом будь - якого іншого зобов'язання або обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Розділом 3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях на товар в національній валюті. Ціна за одиницю товару може змінюватись у разі зміни ринкових цін за згодою сторін.

Умовами п.п. 3.2, 3.3. договору передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець оплачує поставлену партію товару та компенсує вартість її транспортування шляхом перерахування грошових коштів протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Пунктом 8.1 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010р. та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Встановлено, що умовами спірного договору не визначена безпосередня вартість окремої партії товару, а передбачений порядок її формування шляхом підписання Додаткових угод та Специфікацій.

Позов про визнання угоди недійсною заявлено на підставі ст.230 ЦК України.

Частиною першою вказаної статті передбачено якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Позивач посилався про наявність факту введення його відповідачем навмисно в оману.

Обман, як зазначав позивач, полягав у повідомленні відповідачем неправдивих відомостей про те, що на момент укладання угоди він є власником товару та цей товар не є предметом будь-яких обмежень.

Господарський суд обґрунтовано визнав вказані доводи безпідставними та не доведеними.

Положеннями п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Для того, щоб кваліфікувати правочин з постачання товару як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що про відсутність обману з боку відповідача свідчить виконання ним умов договору, а саме: відповідач поставляв позивачу товар згідно спірного договору, позивач частково розрахувався за нього, в підтвердження чого наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної №РН-0000107 від 16.10.10р., акт звірки взаєморозрахунків з ДП "Кіровоградський облавтодор" за період з 01.01.10р. по 26.07.12р., акту звірки взаєморозрахунків з філією "Вільшанський райавтодор" ДП "Кіровоградський облавтодор" за період з 01.01.10р. по 26.07.12р.

Таким чином, господарський суд правильно визначив у рішенні, що посилання позивача на існування кредитних договорів на відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладених між відповідачем та АБ „Київська Русь", та неможливість відповідачем самостійно своїми силами та власним товаром виконати договірні зобов'язання за договором поставки, та припущення щодо того, що товар міг бути предметом іншого зобов'язання або обмеження, та міг перебувати під заставою у зв'язку з чим позивач дійшов висновку, що відповідач неправдиво гарантував своє право власності, не є підставою для визнання укладеного договору недійсним в наслідок обману, оскільки відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Поповнення обігових коштів відповідачем за рахунок кредиту банку з метою придбання товару та подальшої його реалізації, не суперечить нормам чинного законодавства у тому числі ст.66 Господарського кодексу України, згідно якої до джерел формування майна підприємства віднесено кредити банків та інших кредиторів.

З врахуванням викладених обставин, господарський суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що підстави, передбачені ст.ст. 215, 229, 230 Цивільного кодексу України, щодо визнання спірного Договору недійсним відсутні.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" , м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2012р. у справі № 4/5005/6657/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Повний текст складено 19.11.2012 року.