Рішення № 27541533, 13.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.12 Справа№ 5015/4318/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортно-машинобудівельна група", м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод", м.Стрий Львівської області

про: стягнення 144 732,28 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Стецик А.Р..- представник за довіреністю від 25.10.2012 р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 13.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська транспортно-машинобудівельна група" (м.Київ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод" (м.Стрий Львівської області), про стягнення144 732,28 грн., з яких: 143 208,00 грн.- основний борг, 1 277,10 грн. - пеня та 247,18 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності згідно договору поставки № СВРЗ-03-22-12-34/Ю від 27.02.2012 р., не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 143 208,00 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2012 р.

В судовому засіданні 30.10.2012р. оголошувалась перерва до 13.11.2012р.

Представник позивача в судове засідання з'явився. Від представників позивача поступила заява про уточнення розміру позовних вимог, яка не прийнята судом до розгляду в зв'язку з наступним.

Передбачені частиною четвертою ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Згідно п.2 ч.1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Вказана заява про уточнення розміру позовних вимог подана представником позивача без додержання правил вчинення відповідної процесуальної дії, а саме без надіслання копії заяви та доданих до неї документів відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

31.10.2012 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив з тих мотивів, що позивачем не виставлено рахунку на оплату поставленого товару.

12.11.2012 р. від представника відповідача поступило клопотання (вх.№25549/12) про розгляд справи без його участі у зв'язку з його відрядженням 12.11.2012р. до Тульчинського районного суду Вінницької області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27 лютого 2012 року між ТОВ „Українська транспортно-машинобудівельна група" (далі- позивач, постачальник) та ДП „Стрийський вагоноремонтний завод" (далі-відповідач, покупець) було укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-12-34/Ю (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується у лютому-червні 2012 року поставити покупцеві товари, зазначені в специфікації №1 до даного договору, а покупець- прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Відповідач отримав від позивача товар згідно договору поставки № СВРЗ-03-22-12-34/Ю від 27.02.2012р. на загальну суму 143 208,00 грн., про що свідчать накладна № РН-0000028 від 14.06.2012 року. Товар був отриманий за Довіреністю №980 від 12.06.2012р. (копія накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 90 календарних днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі. До рахунку додаються: видаткова (та/або акт прийому-передачі товару) і податкова накладні, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості на партію товару.(п. 4.2. даного договору).

Згідно п.7.1.1. договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

У відповівдності до п. 7.3.1. постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Відповідач у визначений договором строк розрахунок за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 143 208,00грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ч.3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №СВРЗ-03-22-12-34/Ю від 27.02.2012 р. виконав повністю, а відповідач свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з перевезення сипучих будівельних вантажів вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 143 208,00 грн. .

Заперечення відповідачем позовних вимог з мотивів неотримання рахунку на оплату поставленого товару суд вважає безпідставним. Факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем підтверджується наявними у справі матеріалами (копією видаткової накладної №РН-0000029 від 14.06.2012 р. та довіреності №980 від 12.06.2012 р.).

Крім того, у письмовому поясненні (вх. №25187/12 від 07.11.2012 р.) представник позивача вказав, що на підставі п.п. 4.2. та 4.3. договору рахунок на оплату товару №СФ -0000025 від 14.06.2012 р. відповідач отримав разом з усім пакетом документів під час передачі товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 277,10 грн. пені, нарахованої за період 13.09.2012 р. -03.10.2012 р.

Відповідно до п.8.2. даного догору у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 1235,90 грн., розрахунок якої долучено до заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 247,18 грн., які підлягають стягненню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати отриманого товару згідно договору поставки. Факт наявності заборгованості визнаний відповідачем, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Зубенка, 2, ідентифікаційний код 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортно-машинобудівельна група" (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, 101, ідентифікаційний код 35945518) 143 208,00 грн. основного боргу, 1235,90 грн. пені, 247,18 грн.- 3% річних та 2893,83 грн. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Король М.Р.