Рішення № 27541345, 15.11.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.12 Справа № 5021/1450/12.

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

до відповідача: Приватного виробничого підприємства «Вибір», м. Суми

про стягнення 131 652 грн. 34 коп.

Суддя М.С. Лущик

Представники сторін:

від позивача - О.М. Ладиченко, довіреність № 53 від 24.07.2012р.

від відповідача - С.В. Кліменченко, довіреність б/н, від 10.01.2012р.

За участю секретаря судового засідання О.О. Тимченко

В судовому розгляді даної справи оголошувались перерви до 01.11.2012р. та до 15.11.2012р.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовною заявою № 10-03-03390 від 03.10.2012р., в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 131 652 грн. 34 коп., нараховану за період з 29.07.2011р. по січень місяць 2012р., відповідно до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., укладеного між сторонами у справі з наступними змінами до нього, а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 633 грн. 05 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву про стягнення неустойки № 209 від 17.10.2012р., проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у зв'язку зі спливом позовної давності, посилаючись на ту обставину, що строк позовної давності у позивача для вимог щодо стягнення неустойки почав перебіг 29.07.2011р. та закінчився 28.07.2012р. також відповідачем до суду надано відповідну заяву № 208 від 17.10.2012р. про застосування строку позовної давності.

Крім наведеного, відповідач у даному відзиві на позов зазначає, що у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців.

25.10.2012р. відповідач надав до суду пояснення до відзиву № 223 від 25.10.2012р., де просить суд відмовити у задоволення позову в частині стягнення неустойки в розмірі 73 603 грн. 31 коп., оскільки відповідачем за період з серпня 2011 року по червень 2012 року здійснено переплату орендних платежів по договору № 740 від 25.11.2011р. на загальну суму 73 603 грн. 31 коп., про що останній надав до суду заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги № 219 від 23.10.2012р.

Позивач надав заперечення № 10-03-03797 від 31.10.2012р. на відзив ПВП «Вибір», відповідно до якого підтримує позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що застосування заявленої відповідачем пропущеної позовної давності для вимог про стягнення неустойки є помилковим, оскільки вимоги статті 785 Цивільного кодексу України не обмежують орендодавця будь-якими строками для справляння неустойки за весь час прострочення зобов'язання щодо поранення речі з урахуванням загального строку позовної давності.

15.11.2012р. позивач також надав заперечення на пояснення до відзиву на позовну заяву № 10-03-03996 від 14.11.2012р., де зазначає, що відповідно до пункту 5.11 договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час користування майном до моменту повернення його по акту приймання-передачі. З липня 2011р. по січень 2012р. орендарю нарахована орендна плата за користування майном, яку відповідач сплачував добровільно на підставі названого пункту договору.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду надані сторонами заяви та пояснення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., укладеного між сторонами у справі, позивачем передано відповідачеві в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 961,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 129 в одноповерховій будівлі складу станції Суми - Товарна, що перебуває на балансі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.

Відповідач вступив у строкове платне користування майном 25.11.2005р., що підтверджується актом приймання - передачі від 25.11.2005.

Договорами про внесення змін до договору оренди державного майна від 07.10.2009р. та від 04.12.2009р. визначено новий розмір загальної орендованої площі 977,0 кв. м. та продовжено строк дії договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. до 25.07.2011 року.

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України та частиною другою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 зазначеного договору оренди, у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні даного договору.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору оренди, у встановлений термін майно не повернув, тому повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню, так як відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку. Неустойкою може бути грошова сума або інше майно. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а строк позовної давності для вимог щодо стягнення неустойки зі сторони позивача, у відповідності до норм Цивільного та Господарського кодексів України, почав перебіг 29 липня 2011 року та закінчився 28 липня 2012 року включно, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, як це визначено відповідачем у поданій ним до суду заяві про застосування позовної давності № 208 від 17.10.2012р.

Крім того, відповідач відповідно до заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги № 219 від 23.10.2012р., просить суд припинити грошове зобов'язання Приватного виробничого підприємства «Вибір» перед Регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області щодо сплати неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна по договору № 740 від 25.11.2005р. в сумі 73 603 грн. 31 коп., зарахуванням зустрічного однорідного грошового зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна по Сумській області перед ПВП «Вибір» щодо повернення надмірно сплачених орендних платежів (переплати по орендним платежам) по зазначеному договору в сумі 73 603 грн. 31 коп.

Як зазначається позивачем у поданому ним позові, Регіональне відділення звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою № 10-03-03374 від 10.10.2011 про повернення орендованого майна. Відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою про продовження терміт дії договору оренди № 740 від 25.11.2005р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.12.2011р. у справі № 5021/2459/2011 у задоволенні первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 № 5021/2459/2011 первісні позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача повернути державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 977 кв. м., які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 129, балансоутримувачу - Сумському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню Південної залізниці, оформивши передачу актом прийому-передачі, обов'язок по складанню акту прийому-передачі покладено на відповідача за первісним позовом; позовні вимоги ПВП «Вибір» щодо продовження дії договору оренди залишено без задоволення.

Вимоги до повернення орендарем майна, викладені в пунктах 2.4, 2.5 зазначеного вище договору оренди, повністю узгоджуються з приписами норми частини другої статті 795 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Проте, орендар (відповідач у справі) об'єкт оренди не звільнив і продовжував ним користуватись, а повернув об'єкт оренди балансоутримувачу лише 11.05.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення б/н від 11.05.2012р., копія якого наявна в матеріалах даної справи.

Відповідно до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. та договорів про внесення змін до даного договору оренди державного майна від 22.01.2008, від 07.10.2009, від 04.12.2009, частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог частини третьої вищеназваної статті застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше не передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями пункту 10.10 договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. зі змінами до даного договору від 22.01.2008р., орендар повинен повернути майно до 28.07.2011, тобто з 29.07.2011 орендодавець має право нараховувати неустойку, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 29.07.2011р. по січень місяць 2012р. складає 131 652 грн. 34 коп.

Позивачем в порядку вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України направлено ПВП «Вибір» претензію № 11-09-01300 від 12.04.2012р. про сплату неустойки до 27.04.2012р., і як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач листом № 161 від 09.08.2012р. (аркуш справи № 27) звернувся до позивача про надання реквізитів для сплати неустойки, а позивач в свою чергу листом № 11-9-02870 від 23.08.2012р. повідомив відповідачу реквізити для сплати нарахованої неустойки.

Пунктом 9.3 договору оренди № 740 від 25.11.2005р., пунктом 10.12 договору про внесення змін до даного договору оренди від 22.01.2008р., частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користуванням майном за час прострочення.

Посилання відповідача на положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України стосовно припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності в один рік, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, спростовується наступним.

Відповідно до відзиву на позовну заяву № 209 від 17.10.2012р. та заяви про застосування позовної давності № 208 від 17.10.2012р. відповідач зазначає, що вимоги про стягнення неустойки викладені в позовній заяві відносяться до періоду з 29.07.2011р. по 28.07.2012р. та знаходяться за межами строку спеціальної (скороченої) позовної давності, тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем, як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому до неї не застосовується спеціальна позовна давність, передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 названого Кодексу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналогічна норма щодо обов'язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплена в частині 1 статті 17 Знову України «Про оренду державного та комунального майна».

За приписами статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку про неможливість застосування заявленої відповідачем пропущеної позовної давності для вимог про стягнення неустойки, яка заявлена позивачем у даній справі, оскільки вимоги статті 785 Цивільного кодексу України не обмежують орендодавця будь-якими строками для справляння неустойки за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі з урахуванням загального строку позовної давності.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах зі стягнення неустойки, штрафу та збитків (постанови Вищого господарського суду України від 21.09.2011р. у справі № 5005/2712/2011, від 18.04.2012р. у справі № 40/117) та Верховний суд України у постановах від 18.04.2011р. у справі № 30/191, від 20.03.2012р. у справі № 40/117 та від 26.12.2011р. у справі № 5005/2712/2011.

У відповідності до частини першої статті 26 та статті 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одностороння відмова від договору оренди не допускається. Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкоду користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

За вимогами статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 названого Кодексу визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами частини першої статті 759 цього ж Кодексу встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавепь передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При цьому, слід врахувати, що згідно з частиною другою статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення. Тобто, чинним цивільним законодавством передбачено настання в разі неповернення орендованого майна орендарем такого правового наслідку як сплата неустойки, а не стягнення плати за час фактичного безпідставного користування майном аж до його повернення орендодавцю.

Щодо заяви відповідача № 219 від 23.10.2012р. про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, суд вважає, що дана заява ВВП «Вибір» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.11 договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час користування майном до моменту повернення його по акту приймання-передачі.

Кошти, сплачені за платіжними дорученнями, які надані як додатки до заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, не можуть вважатись надмірно сплаченими, оскільки були перераховані ПВП «Вибір» як орендна плата за користування державним майном в період з липня 2011 року по травень 2012 року включно, до повернення державного майна згідно акту приймання-передачі.

Згідно з вимогами статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, норма зазначеної статті не ставить застосування до орендаря відповідальності у вигляді неустойки у залежність від сплати чи несплати орендарем орендної плати чи плати за фактичне користування майном після припинення договору оренди.

Більше того, як правильно зазначає позивач, пунктом 5.11 договору оренди на орендаря покладено обов'язок сплачувати орендну плату аж до моменту повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Відтак, добровільне внесення відповідачем орендної плати після припинення договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., яке здійснювалося на виконання пункту 5.11 цього договору, не має істотного значення для правильного вирішення даного спору та не звільняє орендаря від сплати неустойки за прострочення повернення майна орендодавцю.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах зі стягнення неустойки, штрафу та збитків (постанова Вищого господарського суду України від 10.05.2011р. у справі № 18/90-10).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у сумі 131 652 грн. 34 коп., нараховану за період з 29.07.2011р. по січень місяць 2012р., відповідно до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., укладеного між сторонами у справі з наступними змінами до нього, а заперечення відповідача відхиляються судом як безпідставні, і як такі що виникли в результаті невірного застосування відповідачем норм діючого законодавства у орендних правовідносинах.

При зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Вибір» (40007, м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 60/1, офіс 6, код ЄДРПОУ 30608151) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 30/1, код ЄДРПОУ 21124686) 131 652 грн. 34 коп. неустойки та 2 633 грн. 05 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Суддя (підпис) М.С. Лущик