Рішення № 27541256, 13.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/13861-2012 13.11.12

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Агроімпорт ЛТД"

про стягнення 15 595,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Яременко О.Г.(дов. від 01.01.2012)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Агроімпорт ЛТД" про стягнення 15 595,00 грн. штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням коду одержувача товару.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/13861-2012, розгляд справи призначено на 13.11.2012.

В судове засідання 13.11.2012 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2012 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане уповноваженими представником відповідача 15.10.2012.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2007 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Агроімпорт ЛТД" було укладено договір № ПР.ДН-1/07-6342041/НЮ1683п "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги"(далі договір).

Відповідно до умов договору його предметом є надання Державним підприємством "Придніпровська залізниця" товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Агроімпорт ЛТД" послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Як встановлено судом, у березні 2012 року зі станції Куп'янськ - Сортувальний Південної залізниці товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»здійснено відправлення вагону № 24430548 згідно накладної № 44705762, на станцію Губиниха Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор».

На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнену накладну. У даному документі, відправником в графі "Одержувач" було вказано ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор»; код одержувача 9521; адреса одержувача - Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Губиниха. Станцією призначення було відправлено телеграму №08 від 02.04.2012 про невірно зазначений код одержувача. На підставі телеграми відповіді № HP 174 від 02.04.2012 та договору № ПР.ДН-1/07-6342041/НЮ1683п "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Губиниха Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено зміну коду одержувача: з невірного - 9521 на вірний - 6897. Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 69 від 01.04.2012.

Законом України "Про залізничний транспорт", статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування... є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно Правил перевезення вантажів, розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів" затверджених Наказ Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 та Зареєстрованов Міністерстві юстиції України 24 червня 2011 за N 765/19503, Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу "Одержувач" та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом. Так, у вказаній накладній, правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника.

Враховуючи вищезазначене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Таким чином, відправник покладене на нього зобов'язання належним чином не виконав.

Ч. 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договром перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Матеріали справи свідчать, що по прибутті вантажу на станцію призначення було виявлено, що вказаний код одержувача 9521 у вищезазначеній накладній не відповідає коду ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор».

За таких обставин залізницею було затримано вантаж, та на підставі вищевказаних телеграм, було проведено виправлення коду одержувача. Вантаж було видано представнику одержувача. Таким чином, зі свого боку залізниця виконала зобов'язання у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми. Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 (із змінами та доповненнями), п. 3.23. визначає, що підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту. Таким чином, складені станцією Губиниха Придніпровської залізниці акти загальної форми №№ 69 від 01.04.12 та 70 від 03.04.12 є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним коду одержувача.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України від 24.11.2000 за № 863/5084 "якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту".

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначений у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі від провізної плати. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли.

Відповідно до роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями) та Оглядового листа Вищого Господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917, щодо штрафу нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу положень ст.909 ЦК України За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Отже, судом встановлено той факт, що на станції призначення вантажу було виявлено неправильне зазначення відповідачем у накладній відомостей про код одержувача, а тому з відправника в силу статті 122 Статуту залізниць України стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі від провізної плати.

Згідно розрахунку позивача, штраф становить 15 595,00 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Агроімпорт ЛТД" (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 150-а, офіс 51, код ЄДРПОУ 35917124) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця"(49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) штраф в розмірі 15 595 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.11.2012