Рішення № 27541225, 17.10.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/107/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 5009/2843/12

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61)

до відповідача: фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 51 167,13 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Тьо-Левіна Г.В. ( дов. № 149 від 30.01.2012 р.).

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

27.07.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 51 167,13 грн. вартості безпідставно отриманої теплової енергії.

Ухвалою від 27.07.2012р. судом порушено провадження у справі № 5009/2843/12, судове засідання призначено до розгляду на 05.09.2012р., про що сторони повідомлені належним чином.

Телеграмою від 04.09.2012 р. відповідач повідомив про неможливість участі в судовому засіданні , у зв'язку з відрядженням та заявив клопотання про відкладення слухання справи .

20.09.2012 р. через канцелярію суду відповідачем подане письмове клопотання про продовження терміну вирішення спору та заявлено клопотання про відкладення слухання справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладений на 25.09.2012р., на 12.10.2012р., на 17.10.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 17.10.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі та пояснив, що всупереч ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відповідач, користуючись тепловою енергією, відмовляється укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії. За період з листопада 2009р. по квітень 2012р. відповідачем безпідставно спожито теплової енергії на суму 51 167,13 грн. Звернення з вимогами щодо оплати вартості заборгованості відповідачем залишені без реагування. Просить суд на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, надав суду телеграму в якій зазначив, що проти позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Мелітопольської міської ради № 191/8 від 20.10.2011р. ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»визнано єдиним постачальником теплової енергії в. м. Мелітополі.

Як зазначає позивач, в період з листопада 2009р. по квітень 2012р. відповідача, який є орендарем приміщення за адресою м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 52, було відпущено теплової енергії на загальну суму 51 167,13 грн., що підтверджується рахунками -актами виконаних робіт, надісланими на адресу відповідача.

Докази направлення рахунків відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

Позивач наполягає на тому, що у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за період з листопада 2009р. по квітень 2012р у розмірі 51 167,13 грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з листопада 2009р. по квітень 2012р у розмірі 51 167,13 грн., з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Проаналізувавши та дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цим Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відносини між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

До обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою умовою , яка передбачена Законом.

Як встановлено судом та вбачається із тексту позовної заяви договір купівлі-продажу теплової енергії, в період заявлений позивачем, між сторонами не укладався.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач пояснив, що відповідач відмовляється укладати договір про надання послуг з постачання теплової енергії та надав докази направлення відповідачу договору про постачання теплової енергії рахунків та рахунки -акти виконаних робіт.

Проте, в матеріалах справи відсутній будь-який договір між сторонами, більш того позовні вимоги про оплату безпідставно набутої теплової енергії обґрунтовані з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Підрозділу 2 "Позадоговірні зобов'язання".

Таким чином, при наявності даних обставин, відсутності укладеного в установленому порядку за спірний період договору на подачу теплової енергії, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії у сумі 51 167,13 грн. за період з листопада 2009р. По квітень 2012р. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 29.10. 2012р.