Рішення № 27541031, 15.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. Справа № 5010/899/2012-5/79-28/84

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс"

вул. Грушевського, буд 110-а, м. Ковель, Волинської області, 45008

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 17243 грн.11 коп. боргу за договором № 49 від 07.07.08.

За участю представників сторін:

від позивача: Грицак А.З. - представник, (довіреність № 110 від 30.10.12);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17243 грн.11 коп. боргу за договором № 49 від 07.07.08.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 49 від 07.07.08 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 17243 грн.11 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.09.12.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.12 справу №5010/899/2012-5/79 автоматично розподілено судді Кавлак І.П.; справі присвоєно номер №5010/899/2012-5/79-28/84.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.12, від 09.10.12 та від 01.11.12 розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 18.09.12, від 09.10.12 та від 01.11.12; отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.11.12 не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 27.07.12 надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

До винесення рішення по справі від відповідача не надходило заяви про застосування спливу позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.07.08 між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 49 (далі - Договір; а.с. 8, 9).

Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов»язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

На виконання умов договору, продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 27243 грн. 11 коп. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000384 від 7 липня 2008 року (а.с. 10).

Крім того, в якості доказу отримання відповідачем зазначеного вище товару, до матеріалів справи долучені: реєстр отриманих та виданих податкових накладних та податкова накладна № 697 від 07.07.08 (а.с. 52), яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість згідно накладної № РН-0000384 від 7 липня 2008 року.

При дослідженні поданих позивачем документів судом встановлений факт отримання товару відповідачем на суму 27243 грн. 11 коп.

Порядок оплати визначений в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1.2. Договору сторони погодили, що покупець здійснює 100% оплату вартості кожного товару протягом 3 банківських днів з дня передачі товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок банку продавця визначений договором.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в сумі 10000 грн. (докази сплати заборгованості наявні в матеріалах справи а.с. 12). Оплати залишку вартості товару в сумі 17243 грн. 11 коп., станом на час подання позову, відповідачем не здійснено.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 17243 грн. 11 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17243 грн. 11 коп., обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17243 грн. 11 коп. боргу за договором № 49 від 07.07.08. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. н. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" (вул. Грушевського, буд 110-а, м. Ковель, Волинської області, 45008; код 34214554) заборгованість в сумі 17243(сімнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 11 коп. та 1609(одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 20.11.12