Рішення № 27540983, 07.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/12397-2012 07.11.12

За позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва

«Київавтошляхміст»

До Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія

«ІнтерТрансПоліс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Гребеник Олександр Володимирович

про стягнення 12 306,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Гуцул. В.О. -дов. № 38/17 від 11.01.2012 р.

Бондарюк М.П. -дов. № 711 від 29.02.12 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Гребеник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення суми завданої шкоди в розмірі 13 306,00 грн., у зв'язку із пошкодженням колесо-відбійної стрічки оцинкованої в кількості 20 п/м, 5 шт. металевих стовпчиків, та 20 п/м поручня комбінованої металевої огорожі, що є комунальною власністю і знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»на праві господарського відання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.01.12 р. на Південному шляхопроводі в м. Києві за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, під керуванням Гребеника О.В., водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності № АА/0182155 з терміном дії до 30.05.12 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.12 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 5011-37/12397-2012, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Гребеника Олександра Володимировича, розгляд справи було призначено на 10.10.12 р., зобов'язано: сторін надати певні документи, третю особу -письмові пояснення по суті спору та договір (поліс) цивільно-правової відповідальності № АА/0182155 з терміном дії до 30.05.12 р.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.12 р. надав суду довідку про відсутність аналогічних спорів на виконання вимог ухвали, яку було залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.12 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 12.09.12 р. не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 14.09.12 р., яке підтверджує отримання відповідачем 26.09.12 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 10.10.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 10.10.12 р. було відкладено розгляд справи № 5011-37/12397-2012 до 31.10.12 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у дане судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду від 12.09.12 р. та для витребування у сторін додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 31.10.12 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь відповідача 12 306,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ у полісі обов'язкового страхування № АА/0182155 сума франшизи встановлена в розмірі 1 000,00 грн.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 12 306,00 грн.

Представник третьої особи у судовому засіданні 31.10.12 р. надав суду відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 31.10.12 р. повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у зв'язку із повторною неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, господарський суд ухвалою від 31.10.12 р. відклав розгляд даної справи на 07.11.12 р.; зобов'язав позивача надати суду розгорнуту довідку ВДАІ Дарницького району м. Києва № 8946692 від 17.07.12 р. з усіма необхідними реквізитами (посада особи, що склала довідку, її прізвище, ініціали, підпис, тощо); в черговий раз зобов'язав відповідача надати суду: на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи договору (полісу) цивільно-правової відповідальності № АА/0182155 з терміном дії до 30.05.12 р.

У судовому засіданні 07.11.12 р. представник позивача надав суду письмові пояснення, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучені до матеріалів справи; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.11.12 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлень відділення поштового зв'язку -«за закінченням терміну зберігання», «вибули», «за зазначеною адресою не проживає».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Гребеник О.В. у судове засідання 07.11.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.12 р. на Південному шляхопроводі в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, яким керував Гребеник О.В.

Гребеник О.В., керуючи транспортним засобом «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з перешкодою (стрічковідбійником), чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортного засобу та комунальної власності, яка знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»на праві господарського відання (колесо-відбійна стрічка оцинкована в кількості 20 п.м., 5 шт. металевих стовпчиків, 20 п.м. поручня комбінованої металевої огорожі).

Про наведене свідчить довідка про ДТП відділу ДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві № 8946692 від 17.07.12 р. та постанова Дарницького районного суду м. Києва від 23.02.12 року в адміністративній справі № 3-1311/12, відповідно до якої Гребеника О.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.02.12 року в адміністративній справі № 3-1311/12, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Гребеника О.В. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено комунальну власність, яка знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»на праві господарського відання (колесо-відбійна стрічка оцинкована в кількості 20 п.м., 5 шт. металевих стовпчиків, 20 п.м. поручня комбінованої металевої огорожі).

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Позивач пояснив суду, що з метою відновлення пошкодженої в результаті ДТП колесо- відбійної стрічки та поручня 24.01.12 р. було складено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна в результаті вищезазначеної ДТП становить 13 306,00 грн.

Бригадою шляхових працівників Південної МЕДД були проведені роботи по ремонту пошкодженого майна, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 44/1 за січень 2012 р.

Між Приватним акціонерним товариством «ІнтерТрансПоліс»(страховик) та Гребеник О.В. (страхувальник) було укладено договір страхування (поліс № АА/182155) з терміном дії до 30.05.2012 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу (страхувальника), а саме - автомобілем марки «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач направив 01.08.12 р. на адресу ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»заяву на виплату страхового відшкодування (вих. № 38/682 від 30.07.12 р.) та пакет необхідних документів, з проханням відшкодувати збитки Комунальному підприємству по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»в розмірі 13 306,00 грн., у зв'язку із пошкодженням колесо-відбійної стрічки оцинкованої в кількості 20 п/м, 5 шт. металевих стовпчиків, та 20 п/м поручня комбінованої металевої огорожі, що є комунальною власністю і знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»на праві господарського відання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.01.12 р. на Південному шляхопроводі в м. Києві за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, під керуванням Гребеника О.В., водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності № АА/0182155 з терміном дії до 30.05.12 р.

ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»листом (вих. № 281к від 14.08.12 р. надало відповідь на вищевказану заяву, згідно з якою повідомило, що компанія знаходиться у скрутному фінансовому положенні, що призвело до несвоєчасного виконання договірних зобов'язань перед страхувальниками. При цьому, відповідач запевняв про виправлення ситуації та виплату страхового відшкодування.

Враховуючи те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.02.2012 року в адміністративній справі № 3-1311/12 Гребеника О.В., який керував автомобілем «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на комунальну власність, яка знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»на праві господарського відання (колесо-відбійна стрічка оцинкована в кількості 20 п.м., 5 шт. металевих стовпчиків, 20 п.м. поручня комбінованої металевої огорожі), він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»до Приватного акціонерного товариства «акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення суми завданої шкоди в розмірі 13 306,00 грн., у зв'язку із пошкодженням колесо-відбійної стрічки оцинкованої в кількості 20 п/м, 5 шт. металевих стовпчиків, та 20 п/м поручня комбінованої металевої огорожі, що є комунальною власністю і знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.01.12 р. на Південному шляхопроводі в м. Києві за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, під керуванням Гребеника О.В., водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності № АА/0182155 з терміном дії до 30.05.12 р.

Оскільки 31.10.12 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь відповідача 12 306,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ у полісі обов'язкового страхування № АА/0182155 сума франшизи встановлена в розмірі 1 000,00 грн., яка судом була прийнята, то справа № 5011-37/5592-2012 розглядається за новою ціною позову -12 306,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 22.1. та 22.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

У відповідності до п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»зазнало витрат, пов'язаних з пошкодженням комунальної власності, яка знаходиться на балансі позивача на праві господарського відання (колесо-відбійна стрічка оцинкована в кількості 20 п.м., 5 шт. металевих стовпчиків, 20 п.м. поручня комбінованої металевої огорожі) у розмірі 13 306,00 грн.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0182155 передбачено ліміт відповідальності за майнову шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та сума франшизи встановлена в розмірі 1 000,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач правомірно звернувся з позовною вимогою до ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»про відшкодування збитків в розмірі 12 306,00 грн.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення суми завданої шкоди в розмірі 12 306,00 грн., у зв'язку із пошкодженням колесо-відбійної стрічки оцинкованої в кількості 20 п/м, 5 шт. металевих стовпчиків, та 20 п/м поручня комбінованої металевої огорожі, що є комунальною власністю і знаходиться на балансі КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»на праві господарського відання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.01.12 р. на Південному шляхопроводі в м. Києві за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», державний номер АА8445АО, під керуванням Гребеника О.В., водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності № АА/0182155 з терміном дії до 30.05.12 р., підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 1166, 1187, 1188, 1192, 1198 Цивільного кодексу України; ст. ст. 352, 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 32, 33, 35, 44, 49, 55, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «ІнтерТрансПоліс»(вул. Фрунзе, буд. 13 Є, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 31451838) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»(вулиця Набережно-печерська дорога, 2, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 03359018) 12 306 (дванадцять тисяч триста шість) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Гавриловська