Рішення № 27540617, 14.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/15167-2012 14.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Донецький булочно-кондитерський комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД"

про стягнення 158 823, 15 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Куп'янська А.М. за довіреністю б/н від 17.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Донецький булочно-кондитерський комбінат" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД" (далі -відповідач) про стягнення 158 823, 15 грн., в тому числі 143 462, 64 грн. основного боргу, 9 335, 07 грн. 3 % річних, 6 025, 44 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/15167-2012, розгляд справи призначено на 14.11.2012 р.

13.11.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 174, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався виготовляти та передавати, а покупець приймати та оплачувати бараночні та інші вироби згідно зроблених замовлень. Доставка продукції здійснюється на умовах СРТ в редакції Інкотермс 2000.

Відповідно до п. 2.1. Договору доставка продукції здійснюється автомобільним транспортом продавця по узгодженому сторонами графіку. Дозволяється самовивіз продукції покупцем.

Ціни на поставлену продукцію зазначаються в товарно-транспортних накладних (п. 5.1.).

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість замовленої продукції протягом 14 календарних днів з моменту її отримання, оплата здійснюється на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 7.1. Договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010 р.

Договір вважається пролонгованим на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання його розірвати за 1 місяць до дати в п. 7.1. даного договору (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 215 229, 34 грн. на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № 126 від 18.01.2010 р., № 145 від 18.01.2010 р., № 252 від 31.01.2010 р., № 178 від 31.01.2010 р., № 183 від 01.02.2010 р., № 488 від 13.02.2010 р., № 400 від 13.02.2010 р., № 643 від 03.03.2010 р., № 676 від 06.03.2010 р., № 678 від 07.03.2010 р., № 821 від 07.03.2010 р., № 695 від 09.03.2010 р., № 478 від 09.03.2010 р., № 904 від 27.03.2010 р., № 590 від 27.03.2010 р., № 1185 від 27.04.2010 р., № 758 від 27.04.2010 р., № 1359 від 15.05.2010 р., № 867 від 15.05.2010 р., № 1585 від 05.06.2010 р., № 1013 від 05.06.2010 р., № 1113 від 23.06.2010 р., № 1921 від 11.07.2010 р., № 2230 від 11.07.2010 р., № 2088 від 28.07.2010 р., № 1324 від 28.07.2010 р., № 2220 від 11.08.2010 р., № 1421 від 11.08.2010 р., № 2445 від 04.09.2010 р., № 1567 від 04.09.2010 р., № 2973 від 26.10.2010 р.,№ 3378 від 26.10.2010 р., № 3122 від 08.11.2010 р., № 1989 від 08.11.2010 р., № 3508 від 08.11.2010 р., № 3273 від 21.11.2010 р., № 3655 від 21.11.2010 р., № 3528 від 11.12.2010 р., № 3886 від 11.12.2010 р., № 3737 від 30.12.2010 р., № 4102 від 30.12.2010 р.

При цьому, відповідачем було повернуто товару на суму 304, 67 грн. на підставі накладних: № 107135 від 17.09.2010 р., № 700 від 02.11.2010 р. та № 701 від 02.11.2010 р.

За поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, сплативши 1 071 462, 03 грн., що підтверджується виписками банку, долученими до матеріалів справи, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 143 462, 64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість замовленої продукції протягом 14 календарних днів з моменту її отримання, оплата здійснюється на поточний рахунок продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 9 335, 07 грн. 3 % річних та 6 025, 44 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД" (03151, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Ушинського, будинок 40, код ЄДРПОУ 36715391) на користь Приватного акціонерного товариства "Донецький булочно-кондитерський комбінат" (83086, місто Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Кобозева, будинок 5, код ЄДРПОУ 00374545) 143 462 (сто сорок три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 64 коп. основного боргу, 9 335 (дев'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 07 коп. 3 % річних, 6 025 (шість тисяч двадцять п'ять) грн. 44 коп. інфляційних втрат та 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака