Рішення № 27540446, 07.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/117/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа № 5009/3000/12

за позовом: Концерн "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1)

про стягнення 9 480,74 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Білозерська К.О., довіреність від 03.01.2012р. № 27/27

від відповідача: ОСОБА_1, особисто

СУТЬ СПОРУ:

08.08.2012р. до господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 9 480,74 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію на підставі договору від 01.10.2006р. № 202868.

Ухвалою від 08.08.2012р. порушено провадження у справі № 5009/3000/12, судове засідання призначено на 10.09.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 10.09.2012р. строк вирішення спору продовжено в порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладений на 23.10.2012р.

В судових засіданнях оголошувалася перерва до 05.11.2012р., до 07.11.2012р.

Розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 07.11.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 01.10.2006р. між сторонами укладений договір купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді № 201720, на виконання умов якого позивачем за період з березня 2011р. по червень 2012р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 480,74 грн. В червні 2012 р. позивач здійснив перерахунок відносно гарячого водопостачання на суму 179,97 грн. За вказаний період відповідач не здійснив жодної оплати за відпущену теплову енергію, у зв'язку з чим, сума основного боргу за спірний період становить 9 480,74 грн. Відповідно до додатку № 1а до договору, теплова енергія постачалась в нежитлове приміщення АДРЕСА_1. Актом від 13.04.2011р. встановлено, що в приміщенні система опалення не відокремлена від системи опалення жилого будинку. Згідно акту від 25.04.2012 р. в приміщенні, яке займає відповідач було здійснено відключення теплоносія на гаряче водопостачання. Претензій з боку відповідача на неналежну якість теплової енергії, що була відпущена за спірний період, на адресу Концерну «МТМ»не надходили. Позивач щомісячно надсилав на адресу відповідача рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії та податкові накладні простою кореспонденцією, що підтверджується відповідними реєстрами. Відповідач заперечень, щодо нарахувань зазначених у рахунках та Актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну не надсилав, належним чином оформлені Акти приймання - передачі теплової енергії не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за вказані періоди. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-претензіями (вимогами) про погашення заборгованості, однак сума заборгованості не погашена. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що розрахунки, які зроблені позивачем за середніми показниками є не невірними, оскільки в приміщенні з 12.10.2006р. було встановлено та опломбовано тепловий лічильник, показники якого різняться з нарахуваннями позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006р. між Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір № 202868 купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючим тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до звернення -доручення (додаток №1а до договору №202868) постачання теплової енергії має здійснюватись на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 з опалювальною площею 71,71 кв. м.

За умовами п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -протягом року; кондиціювання -по замовленню Споживача; інші технологічні потреби -по замовленню Споживача.

Додатком № 1 до договору визначено обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу.

Так, згідно п. 2 додатку № 1 до договору, орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору становить 1815,18 грн. (урахуванням ПДВ).

Додатком № 2 до договору сторони визначили схему межі поділу теплової мережі.

Умови припинення постачання теплової енергії сторони узгодили додатком № 3 до договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 5 "Тарифи на теплову енергію" до договору, розрахунки із Споживачем за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №362/4 від 28.09.2006 р., за кожну відпущену Гігакалорію (з урахуванням ПДВ):

- на опалення -190,67 грн. з ПДВ;

- на підігрів води - 190,67 грн. з ПДВ.

Споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору №202868, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до п. 6.3 договору, оплата за теплову енергії проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену теплову енергію у розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі акту приймання -передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно до п. 6.6 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок -фактуру; акт приймання -передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання -передачі Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отримання нарочно -дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту -3 дні, по області - 5 днів, по Україні -7 днів) (п. 6.6.1 договору).

У разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. У разі неотримання акту приймання -передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2 договору).

Цей договір набуває чинності з 01.10.2006р. і діє до 01.10.2007р.

Встановлено, що договір є діючим, оскільки п. 10.4 цього договору, встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання договору.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання .

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за період з березня 2011р. по червень 2012р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 480,74 грн. В червні 2012 р. позивач здійснив перерахунок відносно гарячого водопостачання на суму 179,97 грн.

За вказаний період відповідач не здійснив жодної оплати за відпущену теплову енергію, у зв'язку з чим, сума основного боргу за спірний період становить 9 480,74 грн.

Актом від 13.04.2011р. встановлено, що в приміщенні система опалення не відокремлена від системи опалення жилого будинку.

Згідно акту від 25.04.2012 р. в приміщенні, яке займає відповідач було здійснено відключення теплоносія на гаряче водопостачання.

Претензій з боку відповідача на неналежну якість теплової енергії, що була відпущена за спірний період, на адресу Концерну «МТМ»не надходили.

Позивач щомісячно надсилав на адресу відповідача рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії та податкові накладні простою кореспонденцією, що підтверджується відповідними реєстрами.

Відповідач заперечень, щодо нарахувань зазначених у рахунках та Актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну не надсилав, належним чином оформлені Акти приймання - передачі теплової енергії не повернув.

Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за вказані періоди.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-претензіями (вимогами) про погашення заборгованості, однак суму заборгованості не погашена.

Отже, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основного боргу становить 9 480,74 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання.

Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Відповідач в ході розгляду справи оплату наданих послуг не довів, тому вимоги позивача про стягнення 9 480,74 грн. основного боргу суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Стосовно обґрунтованості нарахування відповідачу оплати за відпущену теплову енергію на потреби гарячого водозабезпечення у спірному періоді.

Відповідно до Акту приймання та освідування приладу обліку абонентського вводу гарячої води в приміщенні АДРЕСА_1 (в магазині непродовольчих товарів) встановлений прилад комерційного обліку типу JS - 1,5, який був повірений в IV кварталі 2005 року.

Згідно п. 5.3. Договору Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до Договору.

Пунктом 3 додатку № 1 до Договору встановлений строк зняття Споживачем показань приладів комерційного обліку - до 25 числа поточного місяця та надання звіту Теплопостачальній організації - не пізніше 25 числа.

А при відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень (пункт 4 додатку № 1 до Договору).

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року (Правила), а саме п. 19 передбачено, що після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

25.04.2012р. у приміщенні АДРЕСА_1, було здійснено відключення теплоносія на потреби гарячого водозабезпечення, про що й було складено відповідний Акт (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно п. 35 Правил, Теплопостачальна організація має право знімати та перевіряти показання вузла обліку відповідно до умов договору та проводити обстеження системи теплоспоживання споживача щодо виявлення споживання теплової енергії поза вузла обліку.

На підставі цього при проведенні відключення теплоносія на гаряче водозабезпечення в приміщенні, яке займає відповідач було знято контрольні показники приладу комерційного обліку, які були відображені в Акті про припинення подачі теплової енергії від 25.04.2012р.

Через припинення подачі теплової енергії на потреби гарячого водозабезпечення з 25.04.2012 р., в червні 2012 року позивачем було здійснено перерахунок теплової енергії за квітень та травень 2012 року. На підставі цього перерахунку було знято нарахування за теплову енергію на потреби гарячого водозабезпечення за квітень 2012 року у сумі 111,61 грн., з якої нарахування по гарячому водозабезпеченню - 93,01 грн. і 20% ПДВ - 18.60 грн.; у травні 2012 року було знято нарахування за теплову енергію на потреби гарячого водопостачання у розмірі - 68,36 грн., з якої 56,97 грн. - нарахування за підігрів води і 20 % ПДВ-11,39 грн.

Акт про припинення подачі теплової енергії від 25.04.2012р. був переданий представниками теплової інспекції до відділу збуту філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району 18.06.2012 р., про що свідчить відмітка про отримання на зазначеному акті.

Тому зняття нарахувань за теплову енергію у квітні та травні 2012 року було здійснено лише у червні 2012 року на підставі службової записки від 18.06.2012 р.

Розрахунок оплати за відпущену теплову енергію на потреби гарячого водозабезпечення проводився згідно теплового навантаження на потреби гарячого водозабезпечення, зазначеного у додатку № 1 до договору.

У червні 2012 нарахування за теплову енергію на потреби гарячого водозабезпечення не проводились.

Пунктом 3.2.22. договору передбачено, що Споживач зобов'язаний забезпечити збереження і належний технічний стан власного теплового обладнання, комерційних приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх, у встановлені терміни проводити державний метрологічний контроль. При виконанні ремонтних робіт Споживач сповіщає Теплопостачальну організацію та надає розрахунок витоку теплоносія.

Згідно ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються на прокат, на які поширюється державний та метрологічний нагляд, підлягають повірці.

Пунктом 17 Правил користування тепловою енергію, затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007р. встановлено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію

Відповідно до листа Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 24-8/344 від 25.12.2007 р., встановлений міжповірочний інтервал для лічильника холодної та гарячої води одно струменеві крильчасті JS виробництва фірми МЕТRON, Польща, у строк 4 роки (копія листа міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.5. Договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Відповідачем не було проведено повірку лічильника, як того вимагають норми договору та законодавства, а тому нарахування за підігрів води в спірний період здійснювалось на підставі теплового навантаження, зазначеного у додатку № 1 до Договору.

Отже, відповідачем було порушено вимоги Правил та договору стосовно своєчасного подання щомісячного звіту про фактичне споживання теплової енергії та проведення у встановлений законодавством строк державного метрологічного контролю приладу комерційного обліку, що встановлений у приміщенні відповідача, а тому нарахування у спірному періоді за теплову енергію на потреби гарячого водозабезпечення здійснювалось на підставі теплового навантаження на потреби гарячого водозабезпечення визначеного у додатку № 1 до договору

З приводу обґрунтованості нарахування відповідачу оплати за відпущену теплову енергію на потреби опалення у спірному періоді.

16.01.2008р. на житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, встановлено прилад обліку на опалення, що підтверджується Актом приймання та освідування вузла обліку абонентського вводу від 16.01.2008 р. (копія Акту додається).

Відповідно до п. 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Розрахунок оплати за відпущену теплову енергію на потреби опалення у спірному періоді проводився за показаннями будинкового приладу обліку на опалення пропорційно тепловим навантаженням відповідача

У травні та червні 2012 року нарахування за теплову енергію на потреби опалення позивачем не здійснювались.

Отже, розрахунок оплати за відпущену теплову енергію на потреби опалення у спірному періоді проводився за показаннями будинкового приладу обліку на опалення пропорційно тепловим навантаженням відповідача.

Щодо погашення заборгованості відповідачем за попередній період з січня 2009 року по лютий 2011 року.

29.04.2011 року Концерн «Міські теплові мережі»звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 202868 від 01.10.2006р. за період з січня 2009 року по лютий 2011 року у сумі 12 272,50 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2011р. у справі № 31/5009/2326/11 позовні вимоги задоволено. 21.06.2011р. судом видано наказ.

13.07.2011р. Концерн «Міські теплові мережі»звернувся до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ із заявою про примусове виконання рішення № 31/5009/2326/111 від 08.06.2011 р.

15.11.2011р. державним виконавцем Яремою П.В. відкрито виконавче провадження на підставі наказу № 31/5009/2326/11 від 21.06.2011р.

05.06.2012р. боржником сплачено суму боргу за відкритим виконавчим провадженням з виконання наказу господарського суду Запорізької області №31/5009/2326/11 від 21.06.2011р.

27.06.2012 р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ Яремою П.В. закінчено виконавче провадження з виконання наказу від 21.06.2011р. у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу.

Отже, квитанція, яку надає Відповідач в підтвердження оплати за спірний період, є підтвердженням оплати по виконавчому провадженню з виконання наказу № 31/5009/2326/11 від 21.06.2011р. але не підтвердженням оплати за теплову енергію відпущену у даному спірному періоді.

Пункт 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та ін. обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Враховуючи обставини справи, суд визнав за необхідне розстрочити виконання рішення суду в частині сплати суми основного боргу в розмірі 9 480,74 грн. терміном на 12 місяців рівними частинами по 790,06 грн. щомісячно починаючи з листопада 2012р. по листопад 2013р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 609,50грн. відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45,49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69063, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4, п/р 26030301001951 в філії Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) -9 480 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 74 коп. основного боргу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 480,74 грн. терміном на 12 місяців рівними частинами по 790,06 грн. щомісячно починаючи з листопада 2012р. по листопад 2013р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 08.11. 2012 р.