Постанова № 27538910, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К-24012/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»

на постанову Господарського суду Херсонської області від 25.04.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010

у справі №7/174-АП-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод»(далі по тексту -позивач, ВАТ «Херсонський суднобудівний завод») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинним рішення від 08.11.2007 №0009382305 про застосування до позивача штрафних санкції в розмірі 267005,25 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 25.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Херсонський суднобудівельний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.10.2005 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 29.10.2007 №2975/23-4/14308500.

В акті перевірки зазначено, що позивачем проведено розрахункові операції з реалізації товарів без застосування РРО на загальну суму 53401,05 грн. згідно прибуткових касових ордерів в кількості 8 штук, зокрема позивачем було продано приватним підприємцям та суб'єктам господарювання - юридичним особам на підставі усних та письмово укладених договорів купівлі-продажу товарно-матеріальні цінності, чим порушено пункт 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами і доповненнями.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено рішення від 08.11.2007 №0009382305 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 267005,25 грн.

Відмовляючи у задоволені позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що операції з продажу позивачем товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються у власній виробничій діяльності, підпадають під дію Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що при розгляді цієї справи попередні судові інстанції невірно застосували норми матеріального права, що вплинуло на правильність вирішення даного спору.

Згідно статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Загальні умови провадження торговельної діяльності визначені Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N833. Так відповідно до зазначених правил роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу і надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання пов'язаних з цим послуг.

Стаття 42 ГК України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, торговельна діяльність як вид економічної та господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення та отримання відповідного прибутку.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що продаж позивачем товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються у власній виробничій діяльності, підпадає під визначення діяльності у сфері торгівлі.

Колегія суддів зазначає, якщо реалізація основних засобів здійснюється несистематично та має разовий характер, така реалізація не може розглядатись як торговельна діяльність у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає, що у разі продажу основних засобів за готівкові кошти, які вилучені з активів внаслідок їх продажу, суб'єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах цих суб'єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські установи, а отже дії позивача при продажу основних засобів є правомірними.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду Херсонської області від 25.04.2008 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» задовольнити.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 25.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 скасувати

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 08.11.2007 №0009382305.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова