Ухвала суду № 27538699, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. м. Київ К-55702/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постановуРівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2008та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009у справі №2а-4191/08 (№22-а-17786/09)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Захід Експо Сервіс»доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Експо Сервіс»звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000742351/0 від 20.06.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 38816,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009, вказаний позов задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області №0000742351/0 від 20.06.2008.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- з 26.05.2008 по 05.06.2008 Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року;

- за результатами перевірки складено акт №446/65/23-309/34784505 від 10.06.2008, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.1.18 ст.1, п.4.1, 4.3 ст.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2008 на суму 6340,00 грн. та березень 2008 на суму 32476,00 грн., у зв'язку з чим із заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року податковий орган не підтвердив суму в розмірі 38816,00 грн.;

- на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742351/0 від 20.06.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 38816,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту зроблено з огляду на те, що позивачем при ввезені товару на митну територію України було сплачено податок на додану вартість, виходячи з митної вартості посуду (отриманого від фірми «DILIGENS EUROPE OSTRAVA»за контрактом №0107-1 від 15.01.2007), яка самостійно була визначена митним органом на підставі наявної в останнього інформації. По факту сплати ПДВ позивач сформував податковий кредит за лютий-березень 2008 року. Після митного оформлення імпортований товар протягом лютого-березня 2008 року був реалізований позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсам-Тех-Груп». Ціна продажу посуду на території України була нижчою за митну вартість, визначену митницею. При цьому, податкове зобов'язання з податку на додану вартість позивачем визначалося по факту реалізації, виходячи з договірної ціни продажу товару, що зазначена в податкових накладних.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованим зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначення терміну «звичайні ціни»розуміється у значенні, визначеному п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пп.1.20.8, п.1.20, ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

За змістом положень Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997, митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф»і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абз.5 п.1.7 вказаної Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни.

За таких обставин, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається, виходячи з продажної вартості товару, та в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Проаналізувавши вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування, оскільки з вантажної митної декларації та податкових накладних вбачається, що в кожному випадку позивач реалізовував придбані за кордоном товари вище фактурної вартості, а податковим органом будь-яких інших доказів на підтвердження факту продажу позивачем імпортованого посуду за цінами нижче рівня звичайних цін, що склалися на території України, подано не було.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000742351/0 від 20.06.2008 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний