Ухвала суду № 27538326, 06.11.2012, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
06.11.2012
Номер справи
2а-7887/09/2670
Номер документу
27538326
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2012 р. м. Київ К-27505/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Букмекерська контора «Марафон»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року

у справі № 2а-7887/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Букмекерська контора «Марафон»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Букмекерська контора «Марафон»(позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним рішення № 0007972305 від 18 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Букмекерська контора «Марафон»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області проведено перевірку букмекерської контори, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0896/26/59/23/24598278 від 19 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0007972305 від 18 червня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з незабезпеченням друкування фіскального звітного чеку (Z-звіту) на реєстраторі розрахункових операцій за 29 листопада 2007 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для реалізації штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону № 265/95-ВР застосовуються механізми, передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III), а не норми Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

В свою чергу, застосовуючи при вирішенні спору механізми, передбачені Законом № 2181-III, суд апеляційної інстанції виходив з положень преамбули цього Закону, відповідно до якої його дія поширюється на порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Однак, аналіз положень Закону № 2181-III дає підстави для висновку, що вони не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування і сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону № 265/95-ВР.

Адже, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1, підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-III строк давності визначення податкового зобов'язання платника податку контролюючим органом та граничний строк стягнення податкового боргу визначені як такі, початок перебігу яких пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання.

Оскільки, визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону № 265/95-ВР не пов'язано з поданням податкової декларації, так як такі санкції не є сумою податкового зобов'язання, то застосування встановленого нормами Закону № 2181-III порядку відрахування строку для реалізації штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

В свою чергу, статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом першої інстанції, порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності 29 листопада 2007 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що застосування до ТОВ «Букмекерська контора «Марафон»штрафних (фінансових) 18 червня 2009 року здійснено відповідачем поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Букмекерська контора «Марафон»задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 27538326 ?

Документ № 27538326 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 27538326 ?

Дата ухвалення - 06.11.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 27538326 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 27538326 ?

В Вищий адміністративний суд України
Попередній документ : 27538308
Наступний документ : 27538336