Постанова № 27538295, 05.11.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/1303/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Ніколенко О.П. -за наказом,

представника відповідача: Литвиненка І.Д. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Райагробуд»до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Райагробуд»звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 13.04.2012 р. № 0000232301 стосовно донарахування податку на додану вартість в сумі 42114 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10528 грн. 50 коп.

В позові зазначається, що Звенигородською МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої зафіксовані в акті від 30.03.2012 р. №17/22-018/03587891 та винесене на підставі вказаних у ньому порушень податкове повідомлення-рішення № 0000232301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій. Вважаючи вказане рішення податкового органу неправомірним, позивач оскаржив його до суду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримала у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог пояснила, що викладені в акті перевірки стосовно позивача висновки є необґрунтованими та направленими на безпідставне зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не відповідають дійсності, оскільки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які дають право на бюджетне відшкодування на підставі належних первинних документів. Стосовно виявлених порушень в діяльності контрагента позивача представник зазначив, що за негативні наслідки має відповідати особа, яка допустила такі порушення, але аж ніяк не позивач, який є добросовісним платником податків і здійснює свою господарську діяльність в рамках, визначених законом.

Так, договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентом фактично виконані, що підтверджується належними документами і, відповідно, дає позивачу право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. З підстав викладеного оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено завищення позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджені належними первинними документами. В порушення вимог податкового законодавства ПП «Райагробуд»неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з суб'єктом господарювання, правочини з якими визнано нікчемними, та по операціях з придбання послуг, що призвело до недоплати податку на додану вартість. Таким чином, виявлена фіктивність первинних документів контрагента позивача вказує на відсутність підстав для формування останньому права на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Райагробуд»зареєстроване як суб'єкт господарювання -юридична особа Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 06.07.2001 р., ідентифікаційний код 03587891, перебуває на обліку у Звенигородській міжрайонній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 32343651, виданого 06.03.2002 р.

Звенигородською МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Райагробуд»з питань правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2012 р. № 17/22-018/03587891.

За висновками вказаного акту ПП «Райагробуд»порушено вимоги ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого неправомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 42114 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Росаріо».

Крім зазначеного, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на ПП «Райагробуд»накладено штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що склало 10528 грн. 50 коп.

Так, 13 квітня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0000232301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42114 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10528 грн. 50 коп.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для визнання віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача безпідставним та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки про визнання нікчемним правочину, укладеного між ПП «Райагробуд»та його контрагентом -ТОВ «Росаріо», оскільки податковою інспекцією встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою статті 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Відповідач посилається на дані, зафіксовані в акті № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 р. за результатами проведеної Бориспільською ОДПІ Київської області документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо», згідно яких у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби для належного виконання договірних зобов'язань, а відтак -укладені угоди з ТОВ «Росаріо»мають ознаки нікчемності, а господарські операції не були направлені на настання реальних наслідків.

Відповідно, на думку податкової інспекції зазначене підтверджує безпідставність заявлення ПП «Райагробуд» визначених сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Росаріо»до податкового кредиту.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій по виконанню робіт, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Між позивачем і ТОВ «Росаріо»був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, на підтвердження факту виконання умов якого позивачем долучено до матеріалів справи такі документи як рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Таким чином, проведені операції та розрахунки за відвантажені будівельні матеріали в асортименті згідно наступних документів:

податкова накладна № 121705 від 17.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 29406 грн., в тому числі ПДВ 4901 грн.; видаткова накладна №121705 від 17.12.2010 р.; платіжне доручення № 786 від 17.12.2010 р. на суму 29406 грн.;

податкова накладна № 121706 від 17.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 25800 грн., в тому числі ПДВ 4300 грн.; видаткова накладна № 121706 від 17.12.2010 р.; платіжне доручення № 785 від 17.12.2010 р. на суму 25800 грн.;

податкова накладна № 122404 від 24.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 28638 грн., в тому числі ПДВ 4773 грн.; видаткова накладна № 122404 від 24.12.2010 р.; платіжне доручення № 803 від 24.12.2010 р. на суму 28638 грн.;

податкова накладна № 122403 від 24.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 26352 грн., в тому числі ПДВ 4302 грн.; видаткова накладна № 122403 від 24.12.2010 р.; платіжне доручення № 804 від 24.12.2010 р. на суму 26352 грн.;

податкова накладна № 122805 від 28.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 26448 грн., в тому числі ПДВ 4408 грн.; видаткова накладна № 122805 від 28.12.2010 р.; платіжне доручення № 817 від 28.12.2010 р. на суму 26448 грн.;

податкова накладна № 122902 від 20.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 29040 грн., в тому числі ПДВ 4840 грн.; видаткова накладна № 122902 від 29.12.2010 р.; платіжне доручення № 826 від 29.12.2010 р. на суму 29040 грн.;

податкова накладна № 122903 від 29.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 28500 грн., в тому числі ПДВ 4750 грн.; видаткова накладна № 122903 від 29.12.2010 р.; платіжне доручення № 825 від 29.12.2010 р. на суму 28500 грн.;

податкова накладна № 123004 від 30.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 29400 грн., в тому числі ПДВ 4900 грн.; видаткова накладна № 423004 від 30.12.2010 р.; платіжне доручення № 836 від 30.12.2010 р. на суму 29400 грн.;

податкова накладна № 123003 від 30.12.2010 р. на загальний обсяг продажу 29100 грн., в тому числі ПДВ 4850 грн.; видаткова накладна № 123003 від 30.12.2010 р.; платіжне доручення № 837 від 30.12.2010 р. на суму 29100 грн.

Вартість понесених витрат в розмірі 42114 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Доставка ТОВ «Росаріо»придбаних за договором товарно-матеріальних цінностей ПП «Райагробуд»підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Твердження відповідача про те, що транспортні накладні без подорожніх листів не вказують на фактичне здійснення перевезення вантажу спростовуються наступним.

Транспортна накладна є документальним підтвердженням обліку і транспортування вантажу, її поняття визначене Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі по тексту -Правила).

Так, згідно Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд зауважує, що посилання Звенигородської МДПІ на пояснення водія ПП «Райагробуд»ОСОБА_3 та відсутність його підписів у товарно-транспортних накладних також не є належним підтвердженням безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Робота вказаного працівника не була безпосередньо пов'язана зі здійсненням господарської діяльності підприємством. Крім того, зазначені пояснення не містять фактичних даних про неналежність укладених договорів, невиконання їх умов чи наявність будь-яких інших порушень з боку позивача, які б могли вказувати на відсутність мети, направленої на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Крім того, судом встановлено, що на товарно-транспортних накладних та на видаткових накладних наявні підписи іншого працівника ПП «Райагробуд»- експедитора ОСОБА_4, призначеного матеріально відповідальною особою згідно виданого йому доручення від 17.12.2010 р. за № 735404 та уповноваженого на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Дана обставина також спростовує посилання відповідача на наявність порушень в оформленні товарно-транспортних накладних і вказує на те, що перевезення товару за укладеним договором купівлі-продажу мало місце.

Тож виписані ТОВ «Росаріо»податкові накладні по факту виконання і оплати договірних зобов'язань і стали підставою для включення ПП «Райагробуд»42114 грн. ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2010 року.

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Закуплені у ТОВ «Росаріо»будівельні матеріали в наступному використані позивачем в його господарській діяльності для проведення ремонтних робіт на об'єктах згідно укладених договорів, на підтвердження чого ним надані контракти на виконання ремонтних робіт із замовниками, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, а також звітність про витрати будівельних матеріалів в будівництві.

Надані документи засвідчують той факт, що укладений з ТОВ «Росаріо»договір на придбання будівельних матеріалів був направлений на досягнення позивачем конкретної економічної мети в його господарській діяльності.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної Наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 р. № 969 (далі -Порядок), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналогічне положення викладено в пункті 201.8 Кодексу, де зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

ТОВ «Росаріо»згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстроване 12.11.2010 р. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100313667 від 10.12.2010 р.

Таким чином, в період існування у позивача господарських відносин з ТОВ «Росаріо»і отримання податкових накладних останнє було зареєстроване державною податковою службою і мало чинний статус платника податку на додану вартість.

Згідно пункту 6.2 Порядку податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже, позивач як покупець (замовник) робіт, зареєстрований як платник ПДВ, має право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Водночас, податкова інспекція посилається на те, що документи, складені від імені ТОВ «Росаріо», не несуть належного юридичного навантаження і не підтверджують факт виконання товариством договірних зобов'язань через реєстрацію підприємства невідомими особами з метою оформлення фіктивного підприємництва задля отримання вигоди.

Зазначене ґрунтується на посиланнях відповідача про порушення слідчим відділом податкової міліції Бориспільської ОДПІ кримінальної справи № 05-8685 на підставі ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Росаріо», з приводу чого суд зазначає слідуюче.

Доказом наявності вини сторони у формі умислу, який береться судом до уваги, може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Постанови про порушення кримінальних справ, пояснення осіб чи притягнення осіб в якості обвинувачених по кримінальній справі не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст. 76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами в справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

На момент розгляду даної справи відсутні будь-які судові рішення про притягнення до відповідальності чи вироки суду у кримінальній справі, які набрали законної сили та мають значення для розгляду спору по суті, оскільки на даний час матеріали розслідування зазначеної кримінальної справи знаходяться в слідчому управлінні ДПС України і по них не прийнято остаточного рішення.

Суд звертає увагу на те, що на момент укладання та виконання угод з позивачем ТОВ «Росаріо»було наділене повною цивільною дієздатністю та правоздатністю, а отже, мало повне право на здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

ТОВ «Росаріо»виконало покладені на нього зобов'язання договором, що підтверджується наданими документами, та свідчить про реальність здійснення господарської операції.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом ПП «Райагробуд»своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності -як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, постільки така операція фактично мала місце і була направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок Уманської ОДПІ про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту.

Сторони виконали свої зобов'язання за вказаним договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами, в тому числі й наявними податковими накладними по взаємовідносинах з ТОВ «Росаріо».

Отже, порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п.7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Таким чином, податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно встановлення Бориспільською ОДПІ Київської області порушення ТОВ «Росаріо»вимог статті 198 Податкового кодексу України та здійснення аналізу про неможливість вказаного підприємства фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Суд зазначає, що зміст договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством, не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Тож, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся. Адже таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до пункту 2.3.4 чинного на час проведення перевірки порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв не відповідно та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 13 квітня 2012 року за № 0000232301 про застосування приватному підприємству «Райагробуд»грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 42114 грн. та за штрафними санкціями в сумі 10 528 грн. 50 коп. -скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Райагробуд»526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 43 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 листопада 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко