Ухвала суду № 27538102, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-28126/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Розмай»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року

у справі № 2а-97/10/1270

за позовом Приватного підприємства «Розмай»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Розмай»(позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач) про визнання недійсним рішення № 0002042340 від 17 листопада 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення № 0002042340 від 17 листопада 2008 року в частині застосування до ПП «Розмай»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 016,75 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю відповідачем факту порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року апеляційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Луганській області проведено перевірку відділу в магазині, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0120/12/32/23/32742620 від 03 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято рішення № 0002042340 від 17 листопада 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 589,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР у зв'язку з проведенням розрахункової операції при продажу підакцизних товарів на суму в розмірі 46,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, незабезпеченням друкування фіскального звітного чеку (Z-звіту) на реєстраторі розрахункових операцій за 03 липня 2008 року, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 1 003,35 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР підтверджується актом перевірки № 0120/12/32/23/32742620 від 03 листопада 2008 року, поясненнями продавця відділу в магазині, що належить ПП «Розмай», ОСОБА_3, а також описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків, власноручно складеним ОСОБА_3

При цьому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про неправомірність врахування до коштів на місці проведення розрахунків коштів, що належали Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_4, у якої за сумісництвом працює продавець ПП «Розмай»ОСОБА_3

Адже, відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Розмай»відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.