Ухвала суду № 27538085, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-29086/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року

у справі № 2-а-45261/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Фінанси-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року, позов Приватного підприємства «Фінанси-Інвест» (позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006531503/0 від 13 жовтня 2009 року та № 0006531503/1 від 08 грудня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Фінанси-Інвест»державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ПП «Фінанси-Інвест»з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2008 року, квітень 2009 року, за результатами якої складено акт № 6527/15-229/32235404 від 30 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006531503/0 від 13 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150 741,00 грн. (100 494,00 грн. -основний платіж, 50 247,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006531503/1 від 08 грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Тетра-2005», Приватним підприємством «Прод-Торг»та Приватним підприємством «Еллада-2002»у попередніх звітних періодах.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статі 7 Закону № 168/97-ВР платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з пунктом 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Таким чином, у разі отримання податкових накладних, які виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в інших періодах (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку -покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також, за умови виконання вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, має право відобразити суму податкового кредиту на підставі таких податкових накладних в декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт надходження на адресу позивача в грудні 2008 року та в квітні 2009 року, податкових накладних, виписаних в період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року, підтверджується даними відповідних реєстрів отриманих податкових накладних.

В свою чергу, порушення позивачем правила першої події, визначеного підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не може мати наслідком позбавлення його документально підтвердженого права на податковий кредит з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання податкового органу на факт проведення 16 січня 2009 року державної реєстрації припинення юридичної особи ПП «Еллада-2002»у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Адже, вказаний факт не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Разом з тим, факт наявності у ПП «Еллада-2002»статусу платника податку на додану вартість на момент виписки на адресу позивача спірної податкової накладної № 000000019 від 30 жовтня 2006 року відповідачем, як встановлено судами, під сумнів не поставлено.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.