Ухвала суду № 27537952, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-26815/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

у справі № 28/324 А

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про скасування рішень у формі актів опису активів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року, адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Львові (відповідач) задоволено повністю. Скасовано рішення ДПІ у м. Львові у формі актів опису активів № 5/24-0/25560533 від 05 лютого 2007 року, № 6/24-0/25560533 від 08 лютого 2007 року та № 7/24-0/25560533 від 08 лютого 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2007 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Компанія «Укргазвидобування»є дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України»із статусом юридичної особи та правонаступником прав та обов'язків газовидобувних підприємств та структурних підрозділів Відкритого акціонерного товариства «Укргазпром», визначених спільним наказом НАК «Нафтогаз України»та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 68/234 від 06 листопада 1998 року.

В свою чергу, Газопромислове управління «Львівгазвидобування»є філією ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»без права юридичної особи.

Крім того, судами встановлено, що податковим керуючим ДПІ у м. Львові складено акти № 5/24-0/25560533 від 05 лютого 2007 року, № 6/24-0/25560533 від 08 лютого 2007 року та № 7/24-0/25560533 від 08 лютого 2007 року, якими проведено опис активів Газопромислового управління «Львівгазвидобування» на загальну суму в розмірі 40 763,21 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.3 статі 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III) податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом «е»підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 2181-III передбачено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно із Законом України від 07 липня 1999 року № 847-XIV «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»НАК «Нафтогаз України»включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що у разі виникнення податкового боргу право податкової застави щодо активів НАК «Нафтогаз України», ДК «Укргазвидобування»та її структурних підрозділів не виникає, оскільки, статтею 11 Закону № 2181-III передбачено особливий порядок погашення податкового боргу підприємств, що є об'єктами права державної власності та які не підлягають приватизації.

Крім того, як встановлено судами, до податкової застави включено усі активи позивача, закріплені за Газопромисловим управлінням «Львівгазвидобування».

В свою чергу, станом на 05 березня 2007 року сума податкового боргу Газопромислового управління «Львівгазвидобування»становила 3 383 100,00 грн., в той час як вартість активів філії станом на 01 січня 2007 року становила 875 716 200,00 грн., а станом на 31 березня 2007 року -887 436 200,00 грн.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181-III право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181-III в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Також, Конституційним Судом України викладено думку про те, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.