Постанова № 27537678, 23.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 жовтня 2012 р. № 2-а- 9765/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача -Баленко П.І., представника відповідача 1- Озацька О.О.,

представника відповідача 2 -не прибув,

представника відповідача 3 -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Комунар»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова

про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне наукове-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар" звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова та просив стягнути з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 990 354,00 грн.; стягнути з державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету по відшкодуванню ПДВ в сумі 71 946,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за наслідками фінансово-господарської діяльності у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок коштів державного бюджету за квітень 2009 року, про що ним було зазначено у податкових деклараціях з ПДВ в період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р., з 01.01.2009р. по 31.09.2009р. та з 01.03.2009р. по 31.03.2009р.

Разом з тим, співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку, за результатами якої складався акт від 30.06.2010 року №2428/41-018/14308730. На підставі зазначеного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. №0000160841/0 та від 06.08.2010р. № 0000160841/1 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 290 916,00 грн.

За наслідками судового оскарження, вищезазначені податкові повідомлення-рішення скасовані. Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Разом з тим, податковим органом в порушення вимог абз.2 п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України не виконано обов'язку щодо надання до органу державного казначейства висновку щодо позивача із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період, що позивач вважає незаконним та необгрунтованим. Таким чином позивач вбачає необхідність поновлення своїх прав шляхом стягнення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету по відшкодуванню ПДВ в розмірі зазначених ним сум.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову також заперечував, та пояснив, що оскільки податковим органом подано до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, згідно яких скасовано податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то процес судового оскарження є незавершеним до часу ухвалення остаточного рішення судом касаційної інстанції. Таким чином, як вважає відповідач, у податкового органу відсутній обов'язок щодо надання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось позивачем.

Відповідачі - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова, повідомлені судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за відсутності своїх представників не надали. Також не надали до суду свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи належне повідомлення зазначених осіб, беручи до уваги, що матеріали справи містять докази, необхідні та достатні для ухвалення остаточного рішення у справі, суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивачем отримано право на бюджетне відшкодування за рахунок коштів державного бюджету за квітень 2009 року, про що ним було зазначено у податкових деклараціях з ПДВ в період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р., з 01.01.2009р. по 31.09.2009р. та з 01.03.2009р. по 31.03.2009р.

При цьому позивачем до контролюючого органу було податкову відповідну декларацію з ПДВ та документи, необхідні для здійснення бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу відшкодування суми податку на додану вартість до моменту набрання чинності Податковим кодексом України , тобто до 31.12.2010р. було врегульовано нормами Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011р. вказані правовідносини, відповідно, регулюються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, розрахованої у відповідності до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) в попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

Також судовим розглядом підтверджено, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р., з 01.01.2009р. по 31.01.2009р., з 01.03.2009р. по 30.04.2009р. За результатами вказаної перевірки складено акт №2428/41-018/14308730 від 30.06.2010 р. Згідно висновків акту виявлено, крім іншого, завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 327074,0 грн., завищення від'ємного значення за березень 2009 року на суму 36158,0 грн., за листопад 2008 року на суму 290916,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. №0000160841/0 та від 06.08.2010р. № 0000160841/1 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 290 916,00 грн.

За наслідками судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень їх було скасовано згідно Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі № 2а- 13105/10/2070, яка залишена без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011р.

Враховуючи наведене, за результатами судового оскарження, податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за відповідний період скасовані у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Вимоги зазначеної норми спростовують доводи відповідача щодо незавершеності процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень в зв'язку з поданням ним касаційної скарги ну ухвалу суду апеляційної інстанції.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено правомірність заявленої позивачем до відшкодування з державного бюджету України на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість , яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ.

Згідно з абз.2 п.200.15 ст.200 ПК України (аналогічна норма була закріплена абз.2 п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість") після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Позивачем було направлено до відповідача лист - вимогу від 31.03.2012 р. №469/1-04/026, згідно якого позивач просив відшкодувати суму ПДВ у розмірі 1990354,00 грн. Також позивачем було направлено до відповідача лист - вимогу від 20.01.2012 р. №51/1-04/026, згідно якого позивач просив відшкодувати суму ПДВ у розмірі 209916,00 грн.

28.02.2012 року позивачем було направлено до ДПІ у Київському районі м. Харкова лист № 210/1-04/026, у якому він просив відшкодувати суму ПДВ у розмірі 290916,00 грн.

Листом від 27.03.2012 року №896/10/15/414 до ДПІ у Київському районі м. Харкова повідомило позивача, що суми податку на додану вартість по скасованим згідно судових рішень податкових повідомлень-рішень рахуються в картці особового рахунку платника податків як переплата, якою платник податків має право скористатись згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України.

Таким чином, суд зазначає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова та СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові не надавали до органу Державного казначейства України висновок щодо відшкодування з бюджету суми ПДВ.

Відповідно до п.п.6 п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011р. N845, органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Також згідно п.7 Порядку взаємодії між органами ДПС України, МФУ та ДКУ в процесі відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. №451/501/132 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), Державне казначейство України здійснює відшкодування ПДВ підприємствам згідно з отриманим реєстром та висновками.

Враховуючи вищезазначене та те, що станом на день розгляду справи податок на додану вартість не був відшкодований позивачеві у строк, встановлений законодавством, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 990 354,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету по відшкодуванню ПДВ в сумі 71 946,40 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами п.200.13 ст.200 ПК України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п.200.23 ст.200 ПК України). Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України підпункту 200.17 статті 200 ПК України.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суд доходить висновку, що сума бюджетного відшкодування набуває статусу заборгованості після того, як органом Державного казначейства не буде перераховано кошти на рахунок платника податку, після отримання від органу державної податкової служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того суд зауважує, що приписами п. п.14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Враховуючи приписи п.п. 4.1.18, 14.1.162 ст.14 ПК України пеня є видом відповідальності за несвоєчасне виконання державою взятих на себе грошових зобов'язань перед платником податку на додану вартість, у вигляді бюджетного відшкодування.

Правовідносини щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ на користь позивача виникли на момент дії Закону України "Про податок на додану вартість", який не містив норми щодо нарахування пені на суму бюджетної заборгованості.

Оскільки Податковим кодексом України регулюються лише ті правовідносини у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, які мають місце після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2011 р., норми цього законодавчого акта не мають зворотної дії у часі, оскільки посилюють відповідальність. Тому суд вважає, що вимоги п.200.23 ст.200 ПК України щодо нарахування пені не розповсюджуються на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, яка виникла до набрання чинності цим Кодексом.

Судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з державного бюджету відповідно до ст. 94 КАС України в розмірі фактично сплаченої суми 2146,0 грн. як такої, що є максимальною згідно ставок, встановлених Законом України «Про судовий збір», незважаючи на часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства «Комунар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість , - задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України (відомості про розрахунковий рахунок до суду не надано) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Комунар» (61070, м. Харків, вул Григорія Рудика,8, р/р 26001301813555 у філії Відділення ПАТ «Промінвестбанк в м. Харків», МФО 351458) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 990 354,00 грн. (один мільйон дев'ятсот дев'яносто тисяч триста п'ятдесят чотири гривні, 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства «Комунар» (61070, м. Харків, вул Григорія Рудика,8, р/р 26001301813555 у філії Відділення ПАТ «Промінвестбанк в м. Харків», МФО 351458) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 26 жовтня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова