Постанова № 27536880, 08.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року 2а-4475/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Беляєвої С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 07.06.2012 № 1541/0000751701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 5738,97 грн.;

від 07.06.2012 № 1542/0000761701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 5834,33грн., з яких: 5833,33 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат коштів, сплачених контрагенту за надані послуги (виконані роботи), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за надані послуги. За твердженнями податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер: ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, позивач не мав на меті отримання послуг у дійсності, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення обґрунтовано і правомірно, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований 11.01.2000 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво м'ясних продуктів; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

У травні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 (акт перевірки від 25.05.2012 № 1180/1701/НОМЕР_3).

У наслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні валових витрат за 2011 рік на загальну суму 33758,67 грн. та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 5738,97 грн., а також у неналежному веденні книги обліку доходів та витрат за ІV квартал 2010, 2011 рік;

пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 5833,33 грн.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства пов'язуються із здійсненням господарських операцій на підставі договору про надання посередницьких послуг від 01.03.2011 № 01-3, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс".

Податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з тих мотивів, що інший податковий орган - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва за результатами невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" (акт перевірки від 08.08.2011 № 1028/2306/37401541) дійшов висновку, що ніякі послуги цим платником податків не надавались, оскільки він не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань. Крім того, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва посилається на висновок спеціаліста від 07.07.2011 з техніко-криміналістичного забезпечення роботи з ТКЗ ОВС Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в місті Києві, в якому експерт висловив думку про те, що підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" ОСОБА_4 у податковій звітності виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 07.06.2012 № 1541/0000751701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 5738,97 грн.;

від 07.06.2012 № 1542/0000761701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 5834,33грн., з яких: 5833,33 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

У подальшому позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішенням до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товару, оплату його вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У березні 2011 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" (посередник) укладено договір надання посередницьких послуг від 01.03.2011 № 01-3, згідно з яким посередник зобов'язувався за плату надати послуги - знайти оптимального контрагента (продавця), готового продати продукцію (поголів'я великої рогатої худоби в живій вазі та свиней), а також надати допомогу замовникові в укладанні договору купівлі-продажу між ним та продавцем.

Вартість послуг за вказаним договором становить 35000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5833,33 грн.

Факт надання посередницьких послуг підтверджується актом прийому-передач виконаних робіт від 15.03.2011, а також іншими доказами - протоколом переговорів від 01.03.2011 між позивачем та його контрагентом щодо пошуку Товариством з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" продавців великої рогатої худоби, та свиней у живій вазі (орієнтовані об'єми закупівлі становили близько 25 т.); звітом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" від 15.03.2011, що містить список сільськогосподарських підприємств, що мають намір продати свою продукцію (Товариство з обмеженою відповідальністю "Обмачивскі зорі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Нова", Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" тощо); поясненнями позивача від 25.10.2012 щодо надання посередником послуг по пошуку продавців великої рогатої худоби та свиней в живій вазі.

Крім того, позивач надав суду копії договорів купівлі-продажу великої рогатої худоби та свиней у живій вазі від 23.03.2011 б/н, від 30.03.2011 № 5, від 30.03.2011 № 3, укладених між позивачем та виказаними контрагентами (Товариством з обмеженою відповідальністю "Обмачивскі зорі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Нова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна") укладених за допомогою посередницьких послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс".

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" кошти в сумі 35000,00 грн., у тому числі ПДВ -5833,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки від 07.04.2011, що міститься в матеріалах справи.

На підтвердження факту розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" податкову накладну від 31.03.2011 № 273 на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ -5833,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" є юридичною особою, що зареєстрована 04.11.2010 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. На момент здійснення господарських операцій, що є предметом дослідження в даній справі, юридична особа була зареєстрована. На день судового розгляду стан юридичної особи -припинено, запис про зняття з обліку від 21.03.2012.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни послуг, які, за твердженнями податкового органу, в дійсності не надавались.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про фіктивність господарської операції з надання послуг, які покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, що оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні актів перевірки позивача та його контрагента убачається, що посадові особи податкових органів відповідача в дійсності факт надання послуг (виконання робіт) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті лише твердження іншого податкового органу та відомості, зазначені у висновку спеціаліста щодо почеркознавчого дослідження податкової звітності контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу положень пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Вегаплюс" в оплату за наданні послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що послуги контрагентом не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення-рішеннявід від 07.06.2012 № 1541/0000751701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 5738,97 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 1542/0000761701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 5834,33грн., з яких: 5833,33 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями., підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби:

від 07.06.2012 № 1541/0000751701, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 5738,97 грн.;

від 07.06.2012 № 1542/0000761701, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 5834,33 грн., з яких: 5833,33 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі 116 (сто шістнадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "13" листопада 2012 р.