Рішення № 27535216, 20.11.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 412/13606/2012

провадження 2/412/5226/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Тютюнник М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кредекс Фінанс» 19 жовтня 2012 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум. Позивач в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилаються на те, що 07 лютого 2007 року між ЗАТ «Агробанк»(правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. З ОСОБА_3 було укладено договір поруки і цей відповідач зобов'язався погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідачі перестали виплачувати кредит та відсотки по договору, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. 26 вересня 2011 року позивач уклав з ПАТ «Банк Восток»договір відступлення права вимоги, згідно до якого до позивача перейшло право вимоги по зобов'язанням і відповідачів, про що вони повідомили останніх. Але в порушення умов кредитного договору і закону відповідачі перестав виплачувати кредит та відсотки по договору, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення і позивачу заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним і просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням штрафних санкцій та витрат, а також судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги фактично визнав і пояснив, що дійсно укладався банком з його дочкою кредитний договір і дочка брала кошти, з дотриманням графіку проводилося погашення кредиту, сплачувалися необхідні по договору суми, мається заборгованість, мають зобов'язання тепер перед позивачем. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважає можливим вирішення спору і добровільно, будуть намагатися повернути кредит і борг, просив рішення винести на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, з позовом фактично згодна, не заперечує проти спірного питання. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача і відповідача, з'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між ЗАТ «Агробанк»та відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору № 0.980.07.21.М від 07 лютого 2007 року цей відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн. для своїх потреб зі сплатою відсотків за користування кредитом 22.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 06 лютого 2009 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

26 вересня 2011 року між ПАТ «Банк Восток» (яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ПАТ «Хоум Кредит Банк», який в свою чергу є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ЗАТ «Агробанк») та ТОВ «Кредекс Фінанс»було укладено договір відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ТОВ «Кредекс Фінанс»набуло права кредитора відносно відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 0.980.07.21.М від 07 лютого 2007 року. Відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов'язання виконали повністю.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до вимог ст. 1082 ЦК України на адресу відповідача рекомендованим листом позивач надіслав повідомлення-вимогу про погашення кредитної заборгованості від 05 жовтня 2012 року, але відповіді отримано не було.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути кредит позивачу у відповідності до графіку, що наведений у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною. В разі порушення позичальником обов'язку повернути кредитодавцеві кредиту відповідності до умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення сплати, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У випадку прострочення повернення сум наданого кредиту (в тому числі часткового повернення), та прострочення сплати процентів за користування кредитом відповідно до цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф незалежно від строку прострочення. Штраф сплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати/стягнення.

Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору відправив на ім'я відповідача, позичальника, претензію про припинення своїх обов'язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, утворилася заборгованість.

В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідачами своїх зобов'язань по кредитному договору мається заборгованість. На вимогу позивача погасити вказану заборгованість в добровільному порядку, відповідачі відповіли відмовою.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю їх між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов'язання стосовно вiдповiдачів відносно кредиту, предмета спору, а вiдповiдачі не довели незаконність дій позивача. Твердження можливе вiдповiдачів про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Щодо валюти виконання зобов'язання та ціни позову, то це обґрунтовується наступним. У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України - «Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях». Але з цього правила є винятки і випадок із стягнення сум до них і відноситься. В підтвердження вищевикладеного слід зазначити, що винятки допускає сам Цивільний кодекс України. Так ч. З ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, що «використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом». Згідно з п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами, затвердженого постановою № 516 Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року -«Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) в нараховує за ним проценти: у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті». В даному випадку грошові кошти надані в гривнях, що підтверджується умовами договору та відповідними квитанціями про сплату. Відповідно позивач вимагає стягнути заборгованість у тій валюті, в якій відповідач повинен був виконати зобов'язання, а саме у національній валюті.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав кредитний договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що заборгованість за вказаним кредитним договором від 07 лютого 2007 року складає, на думку позивача, з наступного: не повернута сума кредиту - 5350 грн. 77 коп., 3% річних від просроченої суми -164 грн. 92 коп., пеня - 9791 грн. 91 коп., всього -15318 грн. 30 коп. і судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.. Отже сума пені значно перевищує розмір збитків по заборгованості за кредит. Приймаючи до уваги вказане, суд вважає можливим зменшити вказану суму до розміру заборгованості за кредитом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже неправомірними діями відповідачів, пов'язаними з невиконанням умов кредитного договору і договру поруки, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку зі вказаними діями відповідачів.

Не може суд прийняти до уваги часткове заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та ні чим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити частково і стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача ТОВ «Кредекс Фінанс»заборгованість по кредитному договору від 07 лютого 2007 року в сумі: не повернута сума кредиту - 5350 грн. 77 коп., 3% річних від просроченої суми -164 грн. 92 коп., пеня - 5350 грн. (розмір заборгованості за кредитом) і судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп., а всього 11080 грн. 29 коп., в задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум (пені) слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 514, 516, 526, 527, 530, 551, 1048-1050, 1054, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»заборгованість по кредитному договору від 07 лютого 2007 року в сумі: не повернута сума кредиту - 5350 грн. 77 коп., 3% річних від просроченої суми -164 грн. 92 коп., пеня - 5350 грн. (розмір заборгованості за кредитом) і судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп., а всього 11080 грн. 29 коп..

В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум (пені) відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -