Рішення № 27533889, 10.10.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №2/0519/3113/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І. при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 року Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_1 міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2, 1606,59 гривень, затрачених Комунальним закладом «Міська лікарня № 2 м. Маріуполя»на стаціонарне лікування в травматологічному відділенні потерпілої ОСОБА_3 від злочину, що скоїв відповідач 20.09.2009р. біля будинку № 17-А по вул. Зелінського в м. Маріуполі, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.09.2009 року по 19.10.2009 року, загальна вартість лікування склала 1606,59 гривень, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 міської ради, оскільки травматологічне відділення Комунального закладу «Міська лікарня № 2 м. Маріуполя»фінансується фінансовим відділом ОСОБА_1 міської ради і витрати на лікування потерпілої відносяться до витрат місцевого бюджету. Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину. Судові витрати просив покласти на відповідача.

У судовому засіданні прокурор Ковалевська М.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні не був присутнім, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягання на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, не повідомив суд про причини своєї неявки, про день слухання справи був повідомлений належним чином. Тому суд розглянув справу у його відсутність, заочно.

Суд, дослідивши надані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

За змістом ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат»відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Відповідно до ст. 93-1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 09 квітня 2010 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 122 ч. 1 КК України з передачею на поруки трудовому колективу ТОВ «Терин»ресторану «Акваторія», за умови, що він протягом року з часу передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не буде ухилятися від заходів виховного характеру, не буде порушувати громадський порядок. Провадження по зазначеній справі закрито на підставі ст. 47 КК України, ст. ст. 7-1, 10 КПК України. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 20 вересня 2009 приблизно о 23 годині 30 хвилин, знаходячись у дворі будинку № 17а по вул. Зелінського в м. Маріуполі в процесі сварки, виниклої з особистих неприязних відносин з ОСОБА_3 навмисне заподіяв їй тілесні ушкодження, а саме: закритий компресійний перелам зовнішнього мищелку лівої великоберцової кістки зі зміщенням (а.с.4). Вину у скоєному злочині ОСОБА_2 визнав у повному обсязі. Постанова суду від 09.04.2010р. у відношенні ОСОБА_2 не оскаржувалася в апеляційному та касаційному порядку та вступила в законну силу 16.04.2010 року. Таким чином, ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності з не реабілітуючих підстав, у зв'язку з чим його провина в скоєнні інкримінованого йому злочину є встановленою.

Також у зв'язку із закриттям провадження по справі на підставі ст. 47 КК України, залишився не вирішеним цивільний позов прокурора Жовтневого району м. Маріуполя, внаслідок чого цей позов повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «Міська лікарня № 2 м. Маріуполя»ОСОБА_3 в звязку із завданням їй тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості в період з 22.09.2009 року по 19.10.2009 року перебувала на стаціонарному лікування у травматологічному відділенні Комунального закладу «Міська лікарня № 2 м. Маріуполя»(а.с.5).

За таких обставин суд вважає, що вина відповідача у заподіянні потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень є доведеною та доказуванню не підлягає.

За інформацією фінансового управління ОСОБА_1 міської ради від 01.02.2010 року Комунальний заклад «Міська лікарня № 2 м. Маріуполя»є розпорядником коштів міського бюджету м. Маріуполя, знаходиться у відомчій підпорядкованості головного розпорядника коштів міського бюджету - управління охорони здоров'я ОСОБА_1 міської ради та повністю утримується за рахунок коштів міського бюджету м. Маріуполя. Таким чином, витрати на лікування потерпілої відносяться до витрат міського бюджету м. Маріуполя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року; термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні; до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день; кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «Міська лікарня № 2 м. Маріуполя»на стаціонарне лікування в травматологічному відділенні потерпілої ОСОБА_3 було затрачено 1606,59 гривень за 27 днів, при цьому вартість 1 ліжко-дня складала 59,50 гривень.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України суд повинен вирішити, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судових витрат при подачі до суду позову про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, судовий збір складає 214,60 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди-задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 міської ради на розрахунковий рахунок № 33217800700052 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34686694 витрати на лікування ОСОБА_3 у травматологічному відділенні Комунального закладу «Міської лікарні № 2 м. Маріуполя»в сумі 1606 гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів після отримання його копії.

Суддя: П.І. Папаценко