Ухвала суду № 27524330, 19.11.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/25238/12

№ 2-6684/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- Пудлик М.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.11.2012 року відкрито провадження по вищезазначеній справі, та призначено справу в судове засідання на 04.12.2012 року, 12 год. 30 хв.

Одночасно з позовною заявою представником позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- Пудлик М.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та не рухоме майно, яке належить ОСОБА_3 (01001, АДРЕСА_1), шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; шляхом обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань; шляхом заборони відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області видачу відповідачу паспорта/проїзного документа; шляхом вжиття Адміністрацією Державної прикордонної служби України, заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань; шляхом вжиття заходів для термінового виконання ухвали про забезпечення позову.

Свою заяву представник позивача обґрунтовує тим, що у зв'язку із зверненням ПАТ КБ «ПриватБанк»з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 26390,45 грн. та приймаючи до уваги, що у порушення ст.ст. 526,527, 530 Цивільного кодексу України та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, щомісячних погашень кредиту не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, - а тому вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, просить задовольнити заяву та забезпечити позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Здійснення громадянами України права на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері правовідносин визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Тобто, задоволення майнових вимог кредиторів, в тому числі і на підставі рішення суду у сфері цивільних правовідносин, можливо або за рахунок грошових коштів боржника, або за рахунок звернення стягнення на належне йому майно.

Враховуючи вищевикладене та суть позовних вимог, дослідивши матеріали позовної заяви, обставини справи, доводи викладені у заяві представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на даній стадії судового процесу, оскільки представником позивача не вказано, на яке саме майно відповідача позивач просить накласти арешт, не надано до суду доказів, що відповідне майно належить саме відповідачу, окрім того не надано доказів того, що відповідач має намір відчужити належне йому майно з метою уникнення обов'язку щодо повернення боргу позивачу, не обґрунтовано необхідність застосування вибраного позивачем виду забезпечення позову.

Обмеження боржника (відповідача) у праві виїзду за межі України, у разі відсутності у нього достатньої кількості коштів або майна для задоволення вимог кредитора (позивача), само по собі не є забезпеченням пред'явлених майнових вимог в розумінні цивільного процесуального законодавства. А є по суті заходом тиску на боржника (відповідача) щодо примушення його до виконання взятих договірних зобов'язань.

Крім того, позивач в заяві про забезпечення позову не посилається на докази, які б свідчили про реальний намір відповідача залишити межі України з метою уникнення виконання своїх зобов'язань за договором, а також відсутність у нього майна чи грошових коштів, на які можливо накласти арешт з метою забезпечення виконання у майбутньому рішення суду.

Таким чином, заява є необґрунтованою, немотивованою, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись пунктом 3 , пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», статтями 151-153, 208-210, 293, 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- Пудлик М.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака