Рішення № 27519874, 20.11.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа №2-3321/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого - судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі - Красновській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Спецшахтопроходка» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, посилаючись на ту обставину, що з 25.07.2011 року по 19.07.2012 року працював проходчиком з повним робочим днем на підземних роботах на ТОВ «Спецшахтопроходка»

Починаючи з квітня 2012 року позивачу в порушення діючого законодавства ТОВ «Спецшахтопроходка»припинило виплачувати заробітну плату.

На теперішній час ОСОБА_1 не виплатили за травень 3565,00 грн., за червень 4464,00 грн., за липень 6429,00 грн.

19.07.2012 року позивача згідно наказу № 325 к було звільнено за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати.

Посилаючись на наведене, положення ст. 116 КЗпП України, позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»на свою користь заробітну плату та інші обов'язкові платежі з 01.05.2012 року по момент звільнення, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені з 19.07.2012 по день фактичного розрахунку.

В судове засідання сторони не з'явилися, позивач надав суду заяву в якій не заперечує проти винесення заочного рішення, просив справу розглядати у його відсутність, позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи у відсутність представника відповідача до суду не надходило.

З врахуванням заяви позивача, оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач з 25.07.2011 року по 19.07.2012 року знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Спецшахтопроходка», на посаді проходчика 5 розряду (а.с. 4).

Також встановлено, що позивач 20.07.2012 року прийнятий проходчиком 5 розрядку ТОВ «Углепроходка»(а.с. 4 зворот).

При звільненні відповідачем не було виплачено належні кошти у сумі 14458,84 гривні згідно довідки (а.с. 5)

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Суд вважає встановленим факт порушення відповідачем термінів виплати доходів (заробітної плати) позивачу, а тому з відповідача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 14458,84 грн.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

В ході розгляду справи встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем не проведений.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

А тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заборгованості із заробітної плати по день фактичного розрахунку задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір, оскільки позивач при подачі позову був звільнений від їх оплати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(№ 32648933) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 14458,84 гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(№ 32648933) на користь держави судовий збір в розмірі 144 гривні 84 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов