Рішення № 27517461, 12.11.2012, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.11.2012

Справа № 1507/1385/12

Провадження № 2/1507/502/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2012 року, м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря -Бачур А.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, яким просить постановити рішення та стягнути на його користь з відповідача кошти в розмірі понесених витрат 25 600.00 грн., судовий збір в розмірі 256.00 грн., витрати на правову допомогу - 2 000.00 грн., всього стягнути -27 856.00 гривен (а.с.23). Крім того, заявою від 06.11.2012 року просить додатково стягнути з відповідача 770.00 гривен понесених судових витрат за публікацію оголошення про виклик до суду у пресі (а.с.77).

Свої вимоги мотивує тим, що 11.11.2008 року о 16.25 годині гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Опель», д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Балківська в м. Одеса, проїжджаючи нерегульоване перехрестя з вул. Хмельницька, не надав дорогу автомобілю, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан», д/н НОМЕР_2».

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2009 року відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні ДТП 11.11.2008 року, та провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку зі спливом строків накладання адміністративного стягнення.

Згідно до звіту авто-товарознавчого дослідження № 2045/08 від 26.12.2008 року, складеного ФОП «ОСОБА_2, розмір завданих власнику збитків складає 63 810.45 гривен. МТСБУ 19 травня 2009 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 25 500.00 гривен, на підставі платіжного доручення № 1980 від 19.05.2009 року. Також, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі в розмірі 100.00 гривен. Таким чином, загальний розмір витрат позивача склав 25 600.00 гривен.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні ДТП 11.11.2008 року, то має нести відповідальність за спричинену шкоду та зобов'язаний відшкодувати особі, позивачу, який відшкодував, на підставі договору страхування, спричинену відповідачем шкоду та до якого перейшло право зустрічної вимоги.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи кожного разу був сповіщений належним чином, про що в справі є відповідні докази (а.с.27, 41 53, 54, 72-73). Подав до суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі та справу розглянути у його відсутність (а.с.45-47).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча щоразу був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за адресою останнього місця реєстрації, про що є відповідні докази (а.с.28, 29,59, 60). Будь-яких заяв, пояснень, заперечень на спростування доводів викладених в позовній заяві до суду не надав.

За клопотанням відповідача від 08.06.2012 року (а.с.30-31) розгляд справи 12.06.2012 було відкладено, надано можливість для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.30-31, 32, 34). До початку розгляду справи по суті, відповідач надав довідку, що за адресою вказаною у позовній заяві: вул. Русєва, № 57, с. Червоноармійське Болградський район Одеська область - він не зареєстрований і не проживає (а.с.33). В поданих до суду заяві та клопотанні відповідач вказав адресу для листування: АДРЕСА_1 (а.с.30-31, 32).

З метою недопущення порушень вимог п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України, суд двічі намагався встановити адресу реєстрації місця проживання відповідача (а.с.35,62 ). За повідомленням Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 25.06.2012 року та 25.09.2012 року відповідач значиться знятим з реєстраційного обліку (а.с.39, 64).

Повідомлення, що надсилалися відповідачу за адресою, вказаною ним в заяві та клопотанні: АДРЕСА_1 -поверталися без вручення (а.с.42-43, 55-58, 74-76).

Вимогами ст. 77 ЦПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться…. зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

На виконання вимог ч.9 ст. 74 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі -відповідач був сповіщений через засоби масової інформації шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»№ 199 (4843) від 31.10.2012 року та газеті «Одеські вісті»№ 123 (4397) від 08.11.2012 року (а.с.81-82, 84).

З опублікуванням оголошення про виклик в засобах масової інформації - відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи.

Суд, враховуючи, що відповідно до ЦПК України розгляд справи проводився за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 197 ЦПК України).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України.

Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року, о 16 годині 25 хвилин, по вул. Балківській з боку вул. Дальницької в напрямку вул. Зінковецької в м. Одеса, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_3 під керуванням відповідача ОСОБА_1, 1983 року народження, який на нерегульованому перехресті з вул. Мельницької не надав перевагу в русі автомобілю «Ніссан Максима», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, 1952 року народження, який рухався по головній дорозі вул. Мельницької з боку вул. В.Стуса у напрямку вул. Степової, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення. Транспортні засоби отримали механічні та технічні пошкодження, що підтверджується матеріалами справи про адміністративні правопорушення № 3-513/2009, оригінал якої досліджено в судовому засіданні (а.с.86-124).

ДТП сталося через порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, які виразилися у тому, що він рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі. Відповідач, згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2009 року (справа № 3-513/09) -визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (а.с.7), провадження по справі було закрито, згідно ст. 38 КУпАП стягнення не накладалося в зв'язку зі спливом строку.

Згідно п. 4 ст.61 ЦПК України підставами звільнення від доказування є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року з подальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода підлягає відшкодуванню в повному об'ємі особою, що її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина даної особи.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої автомобіль «Ніссан Максима», належний ОСОБА_4 та під його ж керуванням, отримав механічні пошкодження, тобто вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача .

27.12.2007 року між Українською страховою компанією «Княжа»та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі якого був застрахований автомобіль марки ssan Maxima», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та в зв'язку з цим був виданий відповідний страховий поліс № ВВ/3911890. Строк дії договору з 27.12.2007 року по 26.12.2008 року, тобто дія договору розповсюджується на дорожньо-транспортну пригоду від 11.11.2008 року (а.с.6).

За умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

На момент ДТП у відповідача аналогічний договір був відсутній.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не відшкодував спричинену шкоду, власник пошкодженого автомобілю, ОСОБА_4 24.04.2009 року звернувся з заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження його автомобілю в наслідок ДТП (а.с.5) згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/3911890 (а.с.6), що відповідає вимог ст. 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 2045/08 від 26.12.2008 року, складеного суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, розмір завданих збитків власнику складає 63 810.45 гривен (а.с.8-12).

Згідно наказу МТСБУ № 1235 від 19.05.2009 року було прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 25 500.00 гривен за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Наказано Департаменту врегулювання здійснити заходи для компенсації витрат МТСБУ в добровільному порядку особою, відповідальною за шкоду (а.с.13).

Внаслідок настання страхового випадку в результаті зазначеної ДТП, позивачем, тобто МТСБУ, було здійснено виплату страхового відшкодування, шляхом перерахування коштів у розмірі 25 500.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2009 р. № 1980 (а.с.15).

Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі в розмірі 100.00 гривен згідно платіжного доручення № 1886 від 08.05.2009 року (а.с.15).

09 червня 2009 року позивач надіслав на адресу відповідача лист за № 8474, яким пропонував у добровільному порядку компенсувати МТСБУ понесені витрати у строк до 05.07.2009 року (а.с.14 та зворотна сторінка). Будь-яких дій з боку відповідача здійснено не було.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства …

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон), який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 39 Закону встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно п.22.1. ст. 22 названого Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпунктом «а»п.41.1. ст. 41 цього ж Закону встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність…

Згідно п. 38.2.1. ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Статтею 1191 ЦК України також встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Відповідно до ст.60 ч.1, ч. 4 ЦПК України, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідачу достовірно було відомо про наявність зазначеного спору в суді (а.с.23, 29, 30), йому також пропонувалось подати пояснення, заперечення та усі наявні у нього докази по справі. Проте на час розгляду справи, від відповідача до суду не надійшло будь-яких пояснень, заперечень, тощо на спростування доводів викладених в позовній заяві.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування, сплаченого Моторним (транспортним) бюро України в сумі 25 600.00 гривен.

Позивач, тобто МТСБУ здійснив виплату страхового відшкодування, шляхом перерахування коштів у розмірі 25 500.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2009 р. № 1980 (а.с.15). Позовна заява була надіслана до суду поштовим листом, дата на штемпелі якого значиться 18.05.2012 року (а.с.18), тобто відповідно до ст. 257 ЦК України без порушення строку позовної давності.

Судом встановлено, що під час розгляду зазначеної справи судом, позивачем понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 000.00 грн., що підтверджується контрактом про надання юридичної допомоги від 07.09.2010 року № 47 (а.с.46-47), додатковою угодою № 23 від 26.03.2012 року (а.с.48), розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу (а.с.49), посвідченням (а.с.50), платіжним дорученням № 1802 від 18.04.2012 року (а.с.16), довіреністю (а.с.17).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту положень ст.ст.79, 84, 88 ЦПК України, сторона, проти якої постановлено судове рішення, має відшкодувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу. При цьому відповідно до ч.2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України № 2191-VІ від 20.12.2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною ….. не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу ТОВ «Авто-люкс»(а.с.49) -є обґрунтованим та про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з наданням правової допомоги при розгляді зазначеної справи у розмірі 2 000.00 грн., оскільки зазначена сума не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу встановлену вищеназваним Законом.

З цих же підстав та зважаючи на вимоги ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 256.00 гривен.

Керуючись ст. ст. 11, 1191 ЦК України, ст. 22, 38, 39, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1, 3, 10, 11, 57-61, 74, 77, 79, 84, 88, 197 ч.2, 208, 209, 212-215, 223-228, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Цивільний позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування -задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України: Русанівський бульвар № 8, м. Київ, 02154, адреса для листування: а/с 272, м. Київ, 02002 (Ідентифікаційний код 21647131, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Київ, МФО 322313) суму компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 600.00 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот гривен), 2 000.00 гривен (дві тисячі гривен) -витрат на правову допомогу, 256.00 гривен (двісті п'ятдесят шість гривен) -судового збору. Всього 27 856.00 гривен (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривен).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.В.Кодінцева