Рішення № 27515954, 31.10.2012, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 422/3469/12

№ 2-422/3692

2012 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 квітня 2012 року звернулася до суду з позовом до відповідача Дніпропетровської міськради про визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 травня 2012 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, які позивачем було усунуто 24 травня 2012 року.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 5 березня 1986 року їй належить домоволодіння АДРЕСА_1 Домоволодіння розташовано на земельній ділянці, площею 0,0816 га, яка належить позивачу на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. У 1985 році спадкодавцем ОСОБА_3 на земельній ділянці самовільно було побудовано прибудову літ. а3-1; у 1960 році -гараж літ. Д, який у 1987 році було переобладнано; у 1975 році -гараж літ. д. Згідно з висновком про технічний стан КП «ДМБТІ»№ 95 від 26 серпня 2010 року технічний стан прибудови лі. а3-1 та гаражу літ. Д є задовільним, а гаражу літ. д -добрим. Права та інтереси інших осіб наявність побудованих будівель не порушує, будь-які скарги з цього приводу не надходили. Станом на 6 серпня 2010 року КП «ДМБТІ»було складено технічний паспорт, в якому містяться відомості про самочинне будівництво. Листом виконкому Дніпропетровської міськради позивачу з метою вирішення питання про належність нерухомого майна попередньому власнику було рекомендовано звернутися до суду. Позивач у своєму позові просила суд визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: прибудову лі. а3-1, гараж літ. Д та гараж літ. д в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 У своїй заві до суду представник позивача справу просив розглянути за його відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Дніпропетровської міської ради проти задоволенні позовних вимог заперечувала, оскільки на момент смерті у ОСОБА_3 право власності на спірні будівлі було відсутнє, рішення виконкому про відмову в видачі свідоцтва про право власності позивачем оскаржено не було, спір між сторонами по справі з приводу нерухомого майна, яке є предметом спору, відсутній.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке було видано 5 березня 1986 року Другою дніпропетровською нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за № 2-707, ОСОБА_1 успадкувала домоволодіння АДРЕСА_1 яке розташовано на земельній ділянці площею 600 м2 (а.с. 13).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 036031 від 16 грудня 2003 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0816 га, розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 14).

У 1985 році спадкодавцем ОСОБА_3 на території домоволодіння самовільно було побудовано прибудову літ. а3-1 в житловому будинку літ. А-1; у 1960 році -гараж літ. Д, який у 1987 році було переобладнано; у 1975 році -гараж літ. д.

Станом на 6 серпня 2010 року КП «ДМБТІ»було виготовлено технічний паспорт, в якому містяться відомості про самочинне будівництво (а.с. 15-19).

20 грудня 2011 року Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області було видано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації щодо житлового будинку літ. А-1; прибудови літ. а3-1; гаражу літ. Д; гаражу літ. д (а.с. 5-7).

Листом № 7/21-663 від 20 травня 2011 року представнику позивача було відмовлено у підготовці проекту рішення міськвиконкому про оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна і для вирішення питання визначення належності майна попередньому власнику та визнання права власності на побудовані об'єкти нерухомого майна домоволодіння в порядку спадкування запропоновано звернутися до суду (а.с. 41-42).

Заявлені позивачем позовні вимоги захисту не підлягають, оскільки відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

На підставі ст. 301 Закону України «Про планування і забудову територій»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.

Порядок, вимоги, механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та визнання на них права власності регулювався Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 5 серпня 1992 року, згодом Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року, і Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 8 жовтня 2008 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

На підставі ч. 5 ст. 376 ЦПК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 376 ЦК України визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збутове нерухоме майно.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»№ 6 від 30 березня 2012 року встановлено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.

Таким чином, з урахуванням положень п. 27 постанови Пленуму № 6 від 30 березня 2012 року прибудова літ. а3-1, гараж літ. Д та гараж літ. д є господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці поряд із житловим будинком, а тому положення ч. 5 ст. 376 ЦК України не можуть бути застосовані при визнанні права власності на ці споруди, оскільки прийняття таких об'єктів нерухомості здійснюється Інспекцією ДАБК у встановленому законом порядку.

З урахуванням зазначених обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 182, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 331, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 376 ЦК України, ст. 301 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 26 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 10, 11, ч. 2 ст. 197, ч. 1 ст. 209, ст. ст. 212-215, 218, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя