Ухвала суду № 27514823, 14.11.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 1915/417/2012Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П. Провадження № 11/1990/381/12 Доповідач - Подковський О.А.Категорія - ч.2 ст.190 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Подковського О.А.

Суддів - Максимовича Ю. А., Іващенка О. Ю.,

з участю прокурора - Гарматюка Р.Є.;

засудженої -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року, яким засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Красна Зборівського району Тернопільської області, громадянку України, з середньо-спеціальною освітою, одружену, котра має на утриманні неповнолітню дитину, котра працювала старшою медсестрою Тернопільської міської комунальної лікарні №3, проживала АДРЕСА_1 судиму:

1) вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2011 року за ч. 2 ст. 190 на 3 роки позбавлення волі, за ч.4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є у її власності. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є у її власності;

2) вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2011 року за ч.2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2001 року, остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є у її власності,

- за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2011 року, за яким ОСОБА_2 було засуджено до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є у її власності, визначено ОСОБА_2 до остаточного відбування покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є у власності засудженої.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання призначеного ОСОБА_2 за сукупністю злочинів рахується з дня її затримання, а саме з 28 січня 2011 року, зараховано в строк відбуття покарання відбутий нею термін за попереднім вироком з 28 січня 2011 року по 18 травня 2012 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 11 910,75 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 31676,8 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 11 895 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 11 895 грн.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_2 судові витрати по справі за проведення експертизи (висновок № 17/527/11 від 19.12.2011 року) в сумі 562,56 грн. в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області (код 24524727, ГУ ДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31256272210463).

Як зазначено у вироці, ОСОБА_2, перебуваючи в м. Тернополі, вирішила заволодіти чужим майном шляхом шахрайства. З цією метою вона повідомила ОСОБА_7, що має можливість виготовляти документи для виїзду в США, і щоб він скеровував до неї людей, котрі будуть звертатись до останнього з такими проханнями, давши при цьому свій номер телефону.

ОСОБА_7, не усвідомлюючи злочинних намірів ОСОБА_2, повідомив про це ОСОБА_4 та ОСОБА_8, який в свою чергу порадив ОСОБА_2, як особу, котра може посприяти у виїзді за кордон ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3

В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, в середині вересня 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні Тернопільської міської комунальної лікарні № 3 по вул. Волинська, 40 в м. Тернополі, зустрілась з ОСОБА_4 та повідомила їй завідомо неправдиву інформацію про те, що вона займається оформленням документів для виїзду в Сполучені Штати Америки і може допомогти їй виграти «Зелену карту». Так, ОСОБА_2 16 вересня 2010 року шахрайським способом, шляхом обману ОСОБА_4, не маючи наміру та можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа її коштами в сумі 4000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 31 676,8 гривень, чим спричинила ОСОБА_4 шкоду на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в кінці січня 2011 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщені бару «Теко», що по вул. Князя Острозького в м. Тернополі, зустрівшись з ОСОБА_3, повідомила йому завідомо неправдиву інформацію про те, що вона займається оформленням документів для виїзду в Сполучені Штати Америки і може допомогти йому виграти «Зелену карту». 25 січня 2011 року ОСОБА_2 шахрайським способом шляхом обману ОСОБА_3, не маючи наміру та можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа його коштами в сумі 1500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 11910,75 гривень чим спричинила ОСОБА_3 шкоду на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в кінці січня 2011 року ОСОБА_2, що знаходилась в приміщені бару «Теко», що по вул. Князя Острозького в м. Тернополі, зустрівшись з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, повідомила їм завідомо неправдиву інформацію про те, що вона займається оформленням документів для виїзду в Сполучені Штати Америки і може допомогти їм виграти «Зелену карту». Так, ОСОБА_2 28 січня 2011 року шахрайським способом шляхом обману ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не маючи наміру та можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа їхніми коштами по 1500 доларів США з кожного, що згідно курсу НБУ становить 11 895 гривень, чим спричинила ОСОБА_5 шкоду на суму 11895 гривень та ОСОБА_6 на суму 11895 гривень.

В апеляції:

- засуджена ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду в частині часткового складання покарання, та винести новий вирок, на підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Крім того, зазначає, що суд помилково вважає, що вона не визнала свою вину у вчиненні злочину, як на досудовому слідстві так і на судовому слідстві, оскільки нею було визнано вину у вчиненні злочину, а вказані дії вчиняла за вказівкою ОСОБА_7. Також, зазначає, що суд не прийняв до уваги всі обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що вона одна виховувала неповнолітню дитину та з місця проживання характеризується позитивно.

Заслухавши суддю-доповідача, засуджену ОСОБА_2 в дебатах та в останньому слові, яка підтримала свою апеляцію і просить пом'якшити їй покарання, міркування прокурора, який просить залишити вирок без змін, дослідивши матеріали та доводи апеляції, колегія вважає, що вирок слід залишити без змін з наступних міркувань.

Так, винність засудженої у скоєнні інкримінованого злочину ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах: як на поясненнях свідків, потерпілих, протоколах слідчих дій, так і частково на її поясненнях, даних під час досудового та судового слідства, та яким суд, на думку колегії, дав вірну юридичну оцінку.

При цьому, колегія враховує і те, що в апеляційній інстанції засуджена просить лише пом'якшити міру покарання до 5 років, не оспорюючи фактичного доведення вини.

Як слідує з пояснень допитаної в судовому засіданні засудженої ОСОБА_2 вона дійсно за обставин та в сумах вказаних в обвинувальному висновку отримала від ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти, про що написала відповідні боргові розписки. Разом з тим гроші вона у вказаних осіб брала на прохання ОСОБА_7 і відповідні розписки також писала на прохання ОСОБА_7. В подальшому усі отримані від потерпілих кошти передала ОСОБА_7.

Вина ОСОБА_2 підтверджується поясненнями свідків та потерпілих:

- потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що в середині вересня 2010 року зайшла в приміщення підприємства «Гермес», котре займається організацією виїзду громадян України в США за програмою «Грін-карта». Там вона спілкувалася з ОСОБА_7, котрий їй порадив звернутись до присутньої в залі судового засідання ОСОБА_2, оскільки остання може зайнятись оформленням відповідних документів для виїзду в США на постійне місце проживання. Наступного дня вона зателефонувала за номером, наданим ОСОБА_7, та домовилась про зустріч з ОСОБА_2 в приміщенні Тернопільської міської лікарні №3. При зустрічі ОСОБА_2 сказала, що виграти зелену карту можна, але необхідно наперед заплатити їй 4000 до ларів США. На цю пропозицію вона погодилась, але грошей при собі не мала і вони домовились зустрітись на наступний день. Після цього вона зателефонувала до ОСОБА_7 і розповіла йому те, про що говорили з ОСОБА_2. ОСОБА_7 запевнив її, що все буде добре, що гроші ОСОБА_2 можна давати, однак необхідно взяти у останньої розписку. На наступний день, тобто 16 вересня 2010 року вони зустрілися з ОСОБА_2 в ТРЦ «Подоляни», де за столиком в барі вона передала підсудній 4000 доларів США. У відповідь ОСОБА_2 написала боргову розписку, в якій вказано, що ОСОБА_2 позичає 4000 доларів США до першого липня 2011 року. У розписці не вказувалось, що ОСОБА_2 бере кошти для вирішення питання виїзду за кордон, оскільки так хотіла вона сама. Вона ж не є юридично обізнаною особою і змісту розписки не надала значення.

В червні 2011 року вона зателефонувала до ОСОБА_2, однак її телефон був вимкнений, після цього вона зателефонувала до ОСОБА_7, котрий і повідомив, що ОСОБА_2 перебуває в СІЗО. В подальшому, зрозумівши, що ніхто їй не поверне коштів і що ОСОБА_2 не вирішить її питань вона звернулась в міліцію. ОСОБА_2 до цих пір не вжила жодних заходів щодо повернення їй грошей.

Свої показання потерпіла ОСОБА_4 ствердила в ході проведення очної ставки з ОСОБА_2 на досудовому слідстві (а.с. 119-120);

- потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що в кінці січна 2011 року він зустрівся з своїм знайомим ОСОБА_8. В ході розмови останній повідомив, що в нього є знайома, яка може оформити усі необхідні документи для виїзду в США і порекомендував ОСОБА_2. Через декілька днів він зустрівся з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в барі «Теко», що по вул. Кн. Острозького, в м. Тернополі. Під час розмови ОСОБА_2 повідомила, що може допомогти виграти зелену карту для виїзду на постійне місце проживання в США. Також вона розповіла, що спочатку необхідно заплатити 1500 доларів США, котрі потрібні для оформлення документів. Про подальші витрати вона повинна було повідомити додатково.

25 січня 2011 року він знову зустрівся із ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в барі «Теко», де за столиком він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500 доларів США для вироблення документів по виїзду в США.

В свою чергу ОСОБА_2 написала відповідну боргову розписку, в якій вказано, що вона позичає гроші в сумі 1500 доларів США до 01.07.2011 року, також в даній розписці як свідок розписався ОСОБА_8. При цьому ОСОБА_2 його запевнила, що він виграє «Грін-карту». У розписці не вказувалось, що ОСОБА_2 бере кошти для вирішення питання виїзду за кордон, оскільки так хотіла вона сама. Він ж не є юридично обізнаною особою і змісту розписки не надав значення.

Коли пройшов орієнтовно місяць з моменту передачі грошей ОСОБА_2 він почав хвилюватись за долю своїх коштів. А тому декілька разів телефонував до ОСОБА_2, однак в неї був вимкнений телефон.

25 липня 2011 р. він звернувся в Тернопільський МВ УМВС України в Тернопільській обл., щоб повернути свої кошти.

Свої показання потерпілий ОСОБА_3 ствердив в ході проведення очної ставки з ОСОБА_2 (а.с. 121-122);

- потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що, в кінці січня 2011 року - приблизно 25 чи 26 числа він разом із ОСОБА_5 зустрілися з своїм знайомим ОСОБА_8 В ході розмови останній їм повідомив, що в нього є знайома, котра вирішує питання, пов'язані з виїздом громадян України в США на постійне місце проживання, порекомендувавши при цьому ОСОБА_2. З ОСОБА_2 вони разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зустрілися в барі «Теко», що по вул. Кн. Острозького в м. Тернополі. Під час розмови ОСОБА_2 розповіла, що може допомогти виграти «зелену карту»для виїзду на постійне місце проживання в США. Також сказала, що для цього їй необхідно заплатити 1500 доларів США, котрі потрібні для оформлення відповідних документів. Про подальші видатки вона повинна була повідомити додатково.

28 січня 2011 року він разом із ОСОБА_5 орієнтовно в першій половині дня, точніше вказати не може, знову зустрівся із ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в барі «Фламінго», що по вул. Живова в м. Тернополі. Присівши за столик він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500 доларів США для виготовлення документів для виїзду в США. Також 1500 доларів США для аналогічних потреб передав ОСОБА_2 і його товариш ОСОБА_5 Навзаєм ОСОБА_2 написала їм боргові розписки про отримання грошових коштів. Також в даних розписках як свідок розписався ОСОБА_8 Крім цього на розписці ОСОБА_6, як свідок розписався ОСОБА_5, а ОСОБА_6 розписався, як свідок в розписці ОСОБА_5. У розписці не вказувалось, що ОСОБА_2 бере кошти для вирішення питання виїзду за кордон, оскільки так хотіла вона сама. Він ж не є юридично обізнаною особою і змісту розписки не надав значення. Отримавши грошові кошти ОСОБА_2 запевнила їх із ОСОБА_5, що питання по виїзду за кордон будуть позитивно вирішені.

Коли пройшов орієнтовно місяць з моменту передачі грошей ОСОБА_2 він почав хвилюватись за долю своїх коштів. А тому декілька разів телефонував до ОСОБА_2, однак в неї був вимкнений телефон.

25 липня 2011 р. він звернувся в Тернопільський МВ УМВС України в Тернопільській обл., щоб повернути свої кошти.

Свої показання потерпілий ОСОБА_6 ствердив в ході проведення очної ставки з ОСОБА_2 (а.с. 123-124);

- потерпілий ОСОБА_5 надав суду свідчення, аналогічні за змістом з свідченнями потерпілого ОСОБА_6, додавши також, що ОСОБА_2 до цих пір не вжила жодних заходів щодо повернення йому грошей.

Свої показання потерпілий ОСОБА_5 ствердив в ході проведення очної ставки з ОСОБА_2 (а.с. 133-134);

- свідок ОСОБА_8 пояснив, що в грудні 2010 року до нього з проханням допомогти виготовити документи для виїзду закордон звернулися знайомі. Після цього він пішов в товариство «Гермес», що знаходиться по вул. Живова в м. Тернополі, де зустрівся з директором даного товариства ОСОБА_7. В ході розмови останній дав номер присутньої в залі судового засідання ОСОБА_2, повідомивши, що вона допоможе з документами для виїзду закордон. Після цього він зателефонував до ОСОБА_2 і домовився про зустріч. В подальшому, при зустрічі ОСОБА_2 підтвердила інформацію отриману ним від ОСОБА_7, про те, що вона може допомогти у вирішенні питань, пов'язаних із виїздом за кордон.

Орієнтовно в січні 2011 року, при зустрічі із своїм знайомим ОСОБА_3, останній повідомив, що хотів би виїхати за кордон. З огляду на наведене він порекомендував ОСОБА_3 звернутись до ОСОБА_2 Через декілька днів вони зустрілися в барі «Теко», що по вул. Кн. Острозького в м. Тернополі. В ході розмови ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3, що може допомогти виграти зелену карту для виїзду на постійне місце проживання в СІМА, при умові передачі їй грошових коштів в сумі 1500 доларів СІЛА.

25 січня 2011 року він знову зустрівся із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в барі «Теко», де за столиком ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500 доларів США для виготовлення документів по виїзду в США. В свою чергу ОСОБА_2 написала розписку про отримання грошових коштів, в якій він розписався як свідок. ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_3, що його питання по виїзду за кордон будуть вирішені.

Крім того в січні 2011 року до нього з аналогічними проханнями щодо сприяння у виїзді за кордон звернулися також ОСОБА_5 і ОСОБА_6. У відповідь на такі прохання, він знову ж таки порекомендував ОСОБА_2 Через декілька днів вони всі четверо зустрітися в барі «Фламінго», що по вул. Живова в м. Тернополі. В ході розмови ОСОБА_2 повідомила, що може допомогти виграти зелену карту для виїзду на постійне місце проживання в США при умові передачі їй грошей в сумі 1500 доларів СЩА з кожного.

В подальшому 28 січня 2011 року орієнтовно в першій половині дня, точніше вказати не може, в цьому ж барі, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 передали ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500 доларів США кожен, для виготовлення документів для виїзду в США. В свою чергу ОСОБА_2 написала їм розписки про отримання грошових коштів в яких він також розписався як свідок.

Через деякий час до нього почали телефонувати його знайомі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і розповідали що не можуть зв'язатись з ОСОБА_2. В подальшому йому стало відомо, що відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу і вона знаходиться під вартою.

Особисто йому ОСОБА_2 жодних грошей не передавала і він про її злочинні наміри і нічого не знав.

Свої показання свідок ОСОБА_8 ствердив в ході проведення очної ставки з ОСОБА_2 (а.с. 125-127);

- свідок ОСОБА_7 пояснив, що приблизно в серпні 2010 року до нього звернулася ОСОБА_2 і запропонувала йому, щоб він надавав її номер телефону людям, котрі бажають виїхати закордон, а саме в США, скільки вона може виробляти документи для виїзду в США та Канаду. Також вона повідомила, що за кожну людину, якій він дасть її номер телефону отримає 500 доларів США, після того, як вона оформить їм документи для вийду закордон. В подальшому він надавав деяким громадянам, котрі бажають виїхати закордон, номер телефону ОСОБА_2, повідомивши, що вони можуть звернутися до неї у питаннях пов'язаних із виїздом за кордон. Про що з даними ними розмовляла ОСОБА_2 йому невідомо.

Також через деякий час йому почали телефонувати громадяни та розповідали, що ОСОБА_2 взяла в них гроші на оформлення документів на виїзд закордон і вони не можуть з нею зв'язатись. Він їм відповідав, що немає до цього ніякого відношення і це їхні особисті справи.

Особисто йому ОСОБА_2 жодних грошей, отриманих від потерпілих не передавала.

Свої показання свідок ОСОБА_7 ствердив в ході проведення очної ставки з ОСОБА_2 (а.с. 131-133).

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності, колегія вважає, що суд вірно прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину. Що стосується свідка ОСОБА_7, його вина у скоєнні будь-якого злочину не знайшла свого підтвердження.

При призначенні покарання засудженій колегія вважає, що суд вірно, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, її особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт: важкий сімейний та матеріальний стан, на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, стан здоров'я, позитивні характеристики.

При цьому, судом вірно враховано, що засуджена була судима за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України до постановлення вироку і тому їй призначено покарання за правилами передбаченими ч.4 ст.70 КК України.

Тому підстав для скасування чи зміну вироку суду колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.А. Подковський