Ухвала суду № 27506206, 31.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-4201/11/1470

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Казанківське хлібоприймальне підприємство»(раніше закрите акціонерне товариство «Казанківське хлібоприймальне підприємство») до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»(надалі ЗАТ «КХПП») звернулось до суду з позовом до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2010 року № 0000242301/0 та № 0000252301/0.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 28 вересня по 25 жовтня 2010 року посадовими особами Новобузької МДПІ проведено перевірку ЗАТ «КХПП»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2010 року за № 538/23-01/32100883, яким встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 295658 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.5 п. 7.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 54218 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0000242301/0 та № 0000252301/0, якими ЗАТ «КХПП»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 295658 грн. та в сумі 144782 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 54218 грн. та 27110 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ЗАТ «КХПП»вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року позовні вимоги ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Новобузької МДПІ від 31 грудня 2010 року № 0000252301/0 в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0000242301/0 в частині донарахування позивачу по податку на прибуток 265184 грн. за основним платежем та 132592 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0000252301/0, представник Новобузької МДПІ Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи в цій частині порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що контрагенти позивача - ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»на час укладання договорів купівлі-продажу не могли бути постачальниками зернових, оскільки ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»оголошено банкрутом та ліквідовано, а ТОВ «Інвест-Південь»відсутнє за місцезнаходженням. Таким чином, включення ЗАТ «КХПП»до податкового кредиту суми по розрахункам з вказаними підприємствами є порушенням п. п. 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції –без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року за клопотанням представника позивача замінено позивача у справі з закритого акціонерного товариства «Казанківське хлібоприймальне підприємство»на приватне акціонерне товариство «Казанківське хлібоприймальне підприємство».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 вересня по 25 жовтня 2010 року посадовими особами Новобузької МДПІ проведено перевірку ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2010 року за № 538/23-01/32100883, яким встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 295658 грн..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.5 п. 7.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 54218 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0000242301/0 та № 0000252301/0, якими ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 295658 грн. та в сумі 144782 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 54218 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27110 грн..

Рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0000242301/0 в частині донарахування ЗАТ «КХПП»податку на прибуток в розмірі 265184 грн. за основним платежем та 132592 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями сторонами не оскаржено.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «КХПП»в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0000252301/0, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 54218 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь».

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за липень, серпень та жовтень 2009 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди:

- з ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»від 17 липня 2009 року № 71-ЗП/КП/2009 про купівлю-продаж пшениці 3 класу на загальну суму 31320 грн. 67 коп., від 17 липня 2009 № 72-ЗП/КП/2009 про купівлю-продаж пшениці 4 класу на загальну суму 55120 грн. 50 коп., від 20 липня 2009 № 78-ЗП/КП/2009 про купівлю-продаж пшениці 3 класу на загальну суму 34139 грн. 71 коп., а всього на загальну суму 120580 грн. 88 коп., в тому числі ПДВ в сумі 20097 грн. (т. 2 а. с. 21-22, 35-36, 53-54);

- з ТОВ «Інвест-Південь»від 03 серпня 2009 року № 101-ЗК/КП/2009 про купівлю-продаж ячменя 3 класу на загальну суму 169999 грн. 20 коп., від 03 серпня 2009 року № 100-ЗП/КП/2009 про купівлю-продаж пшениці 4 класу на загальну суму 28755 грн. 36 коп., від 20 жовтня 2009 року № 190/З/КП/2009 про купівлю-продаж ячменя 3 класу на загальну суму 5968 грн. 20 коп. –всього на загальну суму 204722 грн. 76 коп., в тому числі ПДВ в сумі 34121 грн. (т. 2 а. с. 155-156, 171-172, 192-193).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов’язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»підтверджуються відповідними первинними документами – договорами поставки (купівлі –продажу), додатками до них, банківськими виписками, видатковими накладними, складськими квитанціями, а також товарно-транспортними накладними (т. 2 а. с. 20-200), оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливості порушення податкового законодавства його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій продавці товарів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданих позивачем до суду апеляційної інстанції довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що внесення до Реєстру даних про рішення засновників ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»щодо припинення юридичної особи, про внесення судових рішень про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи та про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а також про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом відбулися в період з 07 червня 2010 року по 21 жовтня 2010 року, тобто більш ніж через десять місяців після здійснення оспорюваних податковим органом господарських операцій позивача з названим контрагентом.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації щодо відсутності ТОВ «Інвест-Південь»за місцем знаходження відбулося 11 серпня 2010 року, тобто більш ніж через дев’ять місяців після здійснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом.

При цьому внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказаних записів самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації названих юридичних осіб до внесення вказаних записів у Реєстр, а тому не позбавили правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за липень, серпень та жовтень 2009 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновок суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв’язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов’язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки судом першої інстанції в оскарженій податковим органом частині винесено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанови окружного адміністративного суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: